Вирок № 74743001, 15.06.2018, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 741/295/18

1-кп/729/78/18 р.

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

15.06.2018 Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Демченко Л.М.,

за участю секретарів Іллюши Т.Л., Олійник Ю.М.,

Горлач Д.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця кримінальне провадженням № 12017270200000132 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2 громадянина України, українця, водія навантажувача ТОВ « Сільпо-Фуд», з професійно-технічною освітою, неодруженого, раніше не судимого, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.146 КК України,-

за участю:

прокурора Пасіки В.М.,

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників Філоненко Я.В.,

Соловйова Є.В.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 07.05.2017 близько 01 години прибув до господарства, розташованого по АДРЕСА_3 за місцем проживання його колишньої співмешканки ОСОБА_3, де, перебуваючи на ґанку житлового будинку, на грунті ревнощів та особистих неприязних відносин, з метою залякування, усвідомлюючи суспільну небезпечність та незаконність свого діяння, умисно схопив рукою за волосся ОСОБА_3, після чого проти її волі, обмежуючи можливість її переміщення, силоміць вивів її з подвір'я господарства на вулицю, де посадив її в салон автомобіля невстановленої слідством марки під керуванням невстановленої слідством особи та в подальшому під час руху автомобіля утримував ОСОБА_3 до того часу, поки вона самостійно не втекла із салону автомобіля, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 Незаконні дії ОСОБА_2, які позбавляли ОСОБА_3 свободи вибору місця свого перебування та свободи переміщення, внаслідок яких вона не мала змоги залишити салон автомобіля, тривали на протязі близько однієї години, починаючи з 01 по 02 годину ночі.

Крім того, ОСОБА_2 07.05.2017 у період часу приблизно з 01 год. 10 хв. по 01 год. 45 хв. під час незаконного утримання ОСОБА_3 проти її волі у салоні автомобіля, при русі автомобіля на грунті ревнощів та особистих неприязних відносин, діючи умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, наніс їй неодноразові удари кулаками та долонями в область обличчя, голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців на повіках обох очей, субкон'юктивальних крововиливів обох очних яблук, синців обох завушних ділянок, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також синців правої руки, лівої кисті та правого стегна, які як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, вину у вчиненні кримінальних праворушень не визнав, скориставшись ст. 63 Конституції України відмовився давати пояснення.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушеннь підтверджується дослідженими в суді доказами, зокрема:

Показами потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що з вона з ОСОБА_2, в шлюбі не перебувала і з грудня 2015 року з ним спільно не проживає, але мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_7. 07.05.2017 року близько першої години ночі в будинок, в якому проживає вона разом з дітьми та батьками, який розташований в АДРЕСА_3 хтось постукав. Відкривши двері вона побачила обвинуваченого, який зі словами « ну що, життя вдалося» схопив її за волосся потягнув до автомобіля, який стояв на вулиці. Він та водій автомобіля мали намір сховати її в багажник, але, оскільки в ньому знаходились речі вони посадили її на заднє пасажирське сидіння за водієм, а ОСОБА_2, сів поряд і на автомобілі поїхали в сторону м. Києва, при цьому останній сказав водію, що давай її вивеземо і закопаємо. Потім обвинувачений почав її бити голові, обличчю, рукам, коли вона ними закривала обличчя від ударів. Щоб вона не закривала руками обличчя від щипав її за ноги. Доїхавши до невідомого села, обвинувачений дав команду водієві повертатись назад, а ОСОБА_2 знову почав її бити. Всього наніс не менше 50 ударів. Повернувшись і зупинившись біля подвір'я її будинку останній пішов у будинок , а вона скориставшись тим, що водій вийшов покурити і машина залишилась відкритою вийшла з машини і побігла на інший вхід до будинку. Зайшовши всередину вона побачила обвинуваченого, який тримав на руках їхнього сина, замотаного в ковдру і сварився з її батьком. Щоб не нагнітати обстановку вона сховалась у душовій, вийшла з неї коли приїхали працівники поліції. В зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Носівській лікарні. Покарання просить призначити згідно закону;

показами свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що вона разом з чоловіком, дочкою ОСОБА_3 та її дітьми проживає в АДРЕСА_3. 06 травня 2017 року близько 24 години вони полягали спати. Через деякий час її розбудила дочка і повідомила про те, що невідома особа стукає в будинок. Піднявши з ліжка та вийшовши, через проміжок часу, на подвір'я вона нікого не побачила, двері будинку, хвіртка були відкриті, в будинку горіло світло, дочки ніде не було, а тому вона повернулась в будинок. Через деякий час вона почула стукіт, і подумала що повернулась дочка, , відкривши двері близько 2 години ночі, побачила ОСОБА_2, який нічого не говорячи пішов до кімнати де спав його син, замотав його в ковдру та хотів забрати з собою. Вона почала кликати дочку, але обвинувачений сказав: « що ти її вже не знайдеш» Тоді вона розбудили та покликала чоловіка і між ним та обвинуваченим почалася сварка. Зателефонували брату чоловіка ОСОБА_10, який приїхав через деякий час і з яким також обвинувачений почав сваритися та вдарив його, після чого вибіг з будинку та побіг до дороги та почав кликати чоловіка на ім'я « ОСОБА_21» Потім він знову повернувся, але вже з товаришем, а так як вони закрили хвіртку, то вони не маючи змоги зайти на подвір'я, залишились на дорозі. Невідомий чоловік почав погрожувати їм розправою. Потім вони пішли і вона почула, що з тієї сторони куди вони пішли від'їхав автомобіль. Після приїзду працівників поліції вона побачила дочку, яка була дуже побита. В зв'язку з цим знаходилась тривалий час на лікуванні ;

показами свідка ОСОБА_8., який пояснив, що близько 2 години ночі його розбудила дружина, коли він зайшов до зали побачив ОСОБА_2, який стояв тримаючи на руках онука, загорнутого в ковдру. Між ОСОБА_2 і ним почалася сварка в ході якої обвинувачений його вдарив, а він зателефонував своєму братові ОСОБА_10 попрохавши приїхати та викликав поліцію. По приїзду обвинувачений та брат також сварилися В цей час він побачив свою дочку ОСОБА_22, яка зайшла до будинку і була вся побита. Він сказав їй щоб вона сховалась., а вони спільними зусиллями змусили ОСОБА_2, залишити будинок. Вийшовши на вулицю останній почав кликати невідомого чоловіка на ім'я « ОСОБА_21». Так, як хвіртка була зачинена, обвинувачений та його товариш не змогли зайти на територію подвір'я. Посваривши деякий час обвинувачений та незнайомий чоловік пішли і через деякий час з тієї сторони куди вони пішли від'їхав автомобіль. І більше вони ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_21 не бачили;

показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 07.05.2017 року близько 2 години ночі до нього зателефонував його брат ОСОБА_8. І попрохав приїхати. Зайшовши до будинку брата він побачив, як ОСОБА_2, виривав з рук ОСОБА_8 дитину. Він почав виганяти обвинуваченого з будинку, але він почав до нього чіплятися і битися. Вони спільними зусиллями змогли видворити ОСОБА_2 з будинку та подвір'я господарства. Вибігши на вулицю він покликав якогось « ОСОБА_21» Через деякий час до хвіртки, яка вже була зачинена, вони підійшли і ОСОБА_21 почав всім погрожувати розправою. Посварившись, вони пішли. Через деякий час він побачив автомобіль який від'їхав з тієї сторони, куди пішли обвинувачений та його знайомий. Потерпілу він побачив вже коли приїхали працівники поліції, вона була дуже побита, на руках, обличчі були синці;

показами свідка ОСОБА_12, який повідомив, що він є сільським головою, і до нього 07 травня 2017 року близько 2 години ночі зателефонувала бухгалтер сільської ради ОСОБА_3, яка повідомила, що до неї приїхав ОСОБА_2, який примусово посадив її в автомобіль в якому наносив тілесні ушкодження і прохала викликати поліцію. В поліції йому повідомили, що вже такий виклик існує. В цей же день він в лікарні бачив потерпілу у якої обличчя, руки були в синцях. Напередодні 06 травня 2017 року остання перебувала на роботі і жодних ушкоджень не мала. До виконання своїх обов'язків приступила майже через три тижні;

показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 які пояснили, що приїжджали в лікарню до ОСОБА_3 і бачили синці на обличчі, вусі, руках, ногах. При цьому остання розповідала, що 07 травня 2017 року ОСОБА_2 близько 2 години ночі силоміць посадив її в автомобіль, вивіз за межі села, і в автомобілі наносив їй удари. Повернувшись через деякий час до подвір'я, вона скориставшись неуважністю водія вийшла з машини та втекла;

показами свідка ОСОБА_15, яка пояснила, що у неї, навесні 2017 року на лікуванні перебувала ОСОБА_3, з діагнозом закрита черепно- мозкова травма, при цьому остання говорила, що її побив співмешканець;

протоколом слідчого експерименту від 10.07. 2017 року та його записом, оглянутим в судовому засіданні, в яких зафіксована дана слідча дія, в ході якої потерпіла добровільно розповіла та показала, як саме 07.05.2017 року ОСОБА_2 силоміць витягнувши її за волосся з подвір'я господарства в АДРЕСА_3, примусово посадив її до автомобіля, вивіз за межі села, не даючи змоги вийти з транспортного засобу та наносив при цьому їй удари по різним частинам тіла. А також про свої дії вчиненні після втечі з автомобіля та повернення до будинку в якому вона проживає;

висновком експерта № 85 від 18.08.2017 року згідно якого у ОСОБА_3, мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синцями на повіках обох очей, субконюктивальними крововиливами обох очних яблук, синцями завушних ділянок. Крім того у неї мались синці правої руки( займає практично вся її поверхню), лівої кисті та правого стегна ( в кількості п'яти штук). Вказані тілесні ушкодження є наслідком дії тупих предметів за механізмами удару та струсу. Оскільки під час утворення черепно - мозкової травми кожне наступне тілесне ушкодження може збільшувати її прояви в цілому, оцінка ступеня тяжкості цих ушкоджень також проводиться в комплексі. Отже всі описані вище тілесні ушкодження в ділянці голови ( закрита черпно - мозкова травма), в сукупності, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Синці верхніх кінцівок і правого стегна, як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Всі ушкодження могли утворитися в строк 07.05.2017 року та від нанесення ударів кулаками, долонями та щипків пальцями. Комплекс тілесних ушкоджень міг утворитись не менш ніж від 9 ( дев'яти) дій тупих предметів, що травмували. Перебування ОСОБА_3 в Носівській ЦРЛ з 07.05.2017 по 16.05.2017 року пов'язане з лікуванням отриманого нею комплексу описаних вище тілесних ушкоджень;

протоколами тимчасового доступу до речей і документів, описом речей і документів від 09.08.2017 року та відповідними дисками, доступ до яких наданий ухвалами слідчого судді Носівського районного суду від 12.07.2017 року, з яких вбачається, що отримана інформація про зв'язок, надані телекомунікаційні послуги, вилучених у оператора телекомунікаційних послуг ТОВ « Лайфсел» ПРАТ « Київстар» та про телефонні дзвінки абонента з сім картою НОМЕР_1;

довідкою УОТЗ ГУ НП в якій зазначено, що абонент номера НОМЕР_1 у період часу з 05.05.2017 року по 07.05.2017 року 21:35 год працював тільки з мобільним терміналом з ІМЕІ НОМЕР_3. Найчастіше абонентський номер реєструвався в м. Бровари, в с. Русанів Броварського району, с. Гора Бориспільського району Київської області та в нічний час з 21 год. по 07 год в с. Русанів Броварського району , смт. Лосинівка Ніжинського району, Чернігівської області, с. Гора Бориспільського району;

протоколами тимчасового доступу до речей і документів описом речей і документів від 07, 08 та 10 грудня 2017 року та відповідними дисками, доступ до яких наданий ухвалами слідчого судді Носівського районного суду від 10.11.2017 року, з яких вбачається, що отримана інформація про зв'язок, надані телекомунікаційні послуги, вилучених у оператора телекомунікаційних послуг ТОВ « Лайфсел» ПРАТ « Київстар» та ПРАТ « ВФ Україна» та довідкою в якій вказана план схема абонента НОМЕР_2 в межах с. Макіївки Носівського району, Чернігівської області;

Протоколом огляду мобільного телефону марки « Самсунг» від 11 липня 2017 року, який належить потерпілій ОСОБА_3 з якого вбачається, що в файлі Контакти є контакти: ОСОБА_2 - НОМЕР_1 та ОСОБА_2- НОМЕР_2. Крім цього маються СМС повідомлення з вищевказаних номерів;

Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення та доводи сторони захисту про недоведеність обвинувачення за ч. 2 ст. 125 та ч. 1 ст. 146 КК України суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, дослідженими в суді доказами. Зокрема, детальними показами, даними в судовому засіданні, потерпілої ОСОБА_3, щодо дій обвинуваченого 07.05.2017 року відносно позбавлення її волі та свободи пересування та нанесення при цьому їй тілесних ушкоджень. Дані покази узгоджуються з показами свідків ОСОБА_8 ОСОБА_8, які підтвердили в судовому засіданні, що 06.05.2017 року близько 24 години ОСОБА_3 не мала на обличчі та інших частинах тіла будь-яких тілесних ушкоджень, вони їх побачили після 2 години ночі 07.05.2017 року, вже після вчинення сварки в їх будинку ОСОБА_2 Їх покази також підтвердив свідок ОСОБА_10 Крім того свідок ОСОБА_12., зазначив, що 06 травня 2017 року ОСОБА_3 залишила роботу під вечір і не мала жодних тілесних ушкоджень, а близько 2 години 07 травня 2017 року повідомила, що її силоміць на автомобілі вивіз ОСОБА_2 та побив її, і в цей же день він бачив потерпілу, на тілі та обличчі якої знаходились синці. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також підтвердили наявність у потерпілої тілесних ушкоджень та обставини при яких вони були нанесені, з показів ОСОБА_16, які на протязі тривалого часу після вчинення злочинів є незмінними, конкретними та послідовними.

Будь-яких даних про те, що свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування, або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, у судовому засіданні не встановлено.

Згідно висновку експерта у ОСОБА_3, крім черепно - мозкової травми мались синці на повіках обох очей , синці обох завушних ділянок, синці правої руки, лівої кисті та правого стегна, які могли утворитись від нанесення ударів кулаками, долонями та від щипків пальцями, потерпіла ж в суді вказувала, що ОСОБА_2 посадив її на пасажирське сидіння за водієм, а сам сів з правої сторони поряд і почав наносити удари в обличчя, а коли вона його закривала руками бив по рукам, а також щипав за ноги, щоб вона руками не закривала обличчя, що на думку суду, є ще одним підтвердженням правдивості показів ОСОБА_3 та узгодження їх з матеріалами кримінального провадження, в тому числі і з протоколом проведення слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_8 в суді наголошувала на тому, що її дочка ОСОБА_3 близько 2 години ночі залишила відкритими будинок, в якому було увімкнене світло та хвіртку на вулицю, що не властиво для неї, враховуючи нічний час та те, що всі члени сім'ї в цей момент відпочивали. Крім того, даний свідок, а також свідки ОСОБА_8, ОСОБА_23. ОСОБА_10, наголошували на тому, що після того, як вони спільними зусиллями змусили ОСОБА_2 покинути будинок та подвір'я господарства, він вийшовши на дорогу покликав свого знайомого на ім'я ОСОБА_21, з яким потім повернувся до них і вони продовжували сваритися. Після чого обвинувачений і його товариш пішли і саме з тієї сторони куди вони пішли виїхав автомобіль і поїхав в невідомому напрямку. Їх покази узгоджуються з показами потерпілої відносно того, що ОСОБА_2 силоміць витягнув її за волосся з будинку, посадив в автомобіль під керуванням незнайомого їй чоловіка та вивіз за межі села, побив її та знову повернулись до господарства в якому вона проживає. Отже, суд, вважає що даними показами підтверджується факт незаконного позбавлення волі потерпілої.

Не викликають у суду сумніву щодо правдивості показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_23., ОСОБА_10, які хоч і є близькими родичами потерпілої, але їх покази є конкретними, послідовними узгоджуються між собою, а також з показами ОСОБА_3 та з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, з довідок УОТЗ ГУ НП та протоколу огляду мобільного телефону потерпілої вбачається що абонентські номери телефонів, зазначені в даному телефоні, як ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в період вчинення злочинів реєструвались як на території Носівського району Чернігівської області так і на території с. Гора Бориспільського району Київської області, тобто як за місцем проживання потерпілої так і за місцем проживання обвинуваченого. Зміст СМС повідомлень підтверджують неприязнені відносини між вищезазначеними особами та покази ОСОБА_3, щодо неодноразових дзвінків з погрозами від обвинуваченого.

Твердження захисника відносно того, що слідчий експеримент проведений з порушенням вимог ст. 240 КПК України не можуть бути взяті до уваги, оскільки потерпіла в добровільному порядку надала згоду на проведення слідчого експерименту в будинку по АДРЕСА_3, яким володіє на законних підставах. Будь-яких заперечень на досудовому розслідуванні відносно порушення прав інших володільців вищезазначеного будинку, під час проведення даної слідчої дії не надходило.

Твердження сторони захисту щодо того, що витяги з ЄРДР не містять посилання на заяву потерпілої, а ст. 146 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення яке може бути розпочате тільки на підставі заяви потерпілої, не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно ч. 1 ст. 477 КПК України, ч.1 ст. 146 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення якщо кримінальне правопорушення вчинене чоловіком( дружиною) потерпілого, а як встановлено в ході досудового розслідування і підтверджено під час судового розгляду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є чоловіком та дружиною, а тому окремої заяви в даному випадку не потрібно. Згідно витягів з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування по кримінальному провадженню розпочато на підставі письмової заяви ОСОБА_3, від 07.05.2017 року і під час розслідування саме цього кримінального провадження було встановлено, що 07 травня 2017 року ОСОБА_2 також незаконно позбавив волі потерпілу, в зв'язку з чим і були внесені відомості в ЄРДР 28.11.2017 року.

Не заслуговують на увагу доводи захисту відносно того, що дії стосовно від слідкування розташування будь-яких мобільних пристроїв, їх прив'язки до місцевості містять в собі ознаки негласних слідчих дій, які мають проводитися на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду, оскільки слідчим суддею Носівського районного суду надавався дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, відповідно до п.7 ч.1 ст. 162 КПК України, яка передбачає доступ до інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, в тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання, тощо, а тому відсутні порушення вимог КПК. Крім того в ухвалах слідчого судді чітко зазначене коло осіб, яким слідчим суддею надається дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів з можливістю вилучення інформації, і, як вбачається з відповідних ( протоколів, описів) доступ до речей і документів здійснювали саме особи вказані в ухвалі слідчого судді.

Твердження сторони захисту відносно того, що при проведенні досудового слідства порушене право на захист обвинуваченого, відносно того, що його не ознайомлювали з підозрою, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не надавались для ознайомлення матеріали кримінального провадження та речові докази, спростовуються показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, які стверджували в своїх поясненнях, що всі процесуальні документи були надані обвинуваченому, він з ними ознайомлювався, але від підпису відмовлявся і його відмова засвідчувалась їхніми підписами. Також свідок ОСОБА_17 зазначив, що він як адвокат обвинуваченого, був ознайомлений з усіма процесуальними документами про що ставив у них свій підпис, ОСОБА_2, надавались для ознайомлення також і речові докази, але він не забажав з ними ознайомлюватися.

Таким чином вищезазначені докази є належними та допустимими, які судом приймаються до уваги при розгляді даного кримінального провадження, оскільки порушення норм КПК України при збору даних доказів не було встановлено.

Отже вина в скоєних кримінальних правопорушеннях ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження зібраними в ході досудового розслідування і дослідженими в суді доказами, а не визнання обвинуваченим своєї вини в судовому засіданні суд розцінює, як його бажання ухилитися від відповідальності за скоєні ним діяння.

Таким чином, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини та за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння ОСОБА_3 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України його обтяжують судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, обставини кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Такі положення закону про кримінальну відповідальність знаходять своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року.

Визначаючи покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, характер та ступінь тяжкості наслідків правопорушеннь, його відношення до вчиненого, поведінка після скоєння злочинів, особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, не одружений, працює, відсутність обставин які пом'якшують і обтяжують покарання, не судимий, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому, висновок органу пробації, і приходить до висновку про призначення йому покарання передбаченого санкцією ч.2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі та за ч.1 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі.

При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_2, слід керуватись ч. 1 ст. 70 КК України, визначаючи його шляхом часткового складання призначених покарань застосовуючи ч.1 ст. 72 КК України у співвідношенні одному дню позбавлення волі - два дні обмеження волі і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі. Строк відбування покарання слід рахувати з 18.02.2018 року зарахувавши на підставі ст.72 КК України до строку покарання строк перебування під вартою з 18.02.2018 року з розрахунку один день позбавлення волі одному дню тримання під вартою.

Як вбачається зі статті 85 КК України, на підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або не відбуту його частину більш м'яким покаранням.

07 вересня 2017 року вступив в силу Закон України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

За змістом ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» його виконання покладається на суди, зокрема питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили : підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України, тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Санкцією ч.1 ст. 146 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а санкцією ч.2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі на строк до двох років.

Таким чином, злочини, передбачені ч.1 ст. 146 КК України та ч. 2 ст. 125 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості.

Згідно ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

В судовому засіданні ОСОБА_2, просив застосувати до нього амністію на підставі п. »в»ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 обвинувачений ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 і даних про позбавлення обвинуваченого батьківських прав щодо дитини суду не надано.

Обставини, передбачені ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до засудженого ОСОБА_2 судом не встановлені.

За таких обставин є всі підстави для застосування до ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Оскільки ОСОБА_2 звільняється від відбування покарання у виді позбавлення волі відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році» то підлягає скасуванню і запобіжний захід обраний 19.02.2018 року згідно ухвали слідчого судді Носівського районного суду та продовжений ухвалою Бобровицького районного суду від 18 квітня 2018 року, а засуджений звільненню з під варти з залу суду.

Заявлений прокурором цивільний позов в інтересах держави в особі фінансового управління Носівської райдержадміністрації, третя особа КЛПЗ « Носівська центральна районна лікарня імені Ф.Я. Примака» в сумі 807 гривень 39 коп. відповідно до вимог ст. 1206 ЦК України підлягає задоволенню, оскільки перебування потерпілої на лікуванні та вартість ліжко днів підтверджується відповідною довідкою лікувального закладу.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим за ч.1 ст.146 КК України та за ч. 2 ст. 125 КК України України і призначити йому покарання за:

ч. 1 ст. 146 КК України у виді 1 ( одного) року позбавлення волі;

ч.2 ст. 125 КК України у виді 2 ( двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, застосовуючи ч.1 ст. 72 КК України у співвідношенні одному дню позбавлення волі - два дні обмеження волі, остаточно призначити покарання у виді 1 ( одного ) року 6 ( шести ) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 18.02.2018 року зарахувавши на підставі ч. 5 ст.72 КК України до строку покарання строк перебування під вартою з 18.02.2018 року з розрахунку один день позбавлення волі одному дню тримання під вартою.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підстав п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді триманні під вартою скасувати, звільнити його з під варти із залу суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Носівської державної адміністратиції р/р 31411544700361 в ГУДКСУ в Чернігівській області, код 37382880, МФО 853592 кошти в сумі 807 ( вісімсот сім) гривень 39 коп.

Речові докази : DVD-R диск із відеозаписом слідчого експерименту та CD-R диски з інформацією, вилученою в операторів мобільного зв'язку після вступу вироку в законну сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Демченко