Постанова № 74742915, 12.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/25573/17

Провадження № 22-ц/792/930/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького міського перинатального центру про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Хмельницького міського перинатального центру на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді СтефанишинаС.Л. від 29 березня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з цим позовом до Хмельницького міського перинатального центру, посилалася на те, що наказом головного лікаря Хмельницького міського перинатального центру № 468 від 30.11.2017 року її звільнено з посади лікаря - анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії. 17.11.2017 року вранці позивачка написала заяву про звільнення за власним бажанням, однак того ж дня подала іншу заяву про відкликання попередньої. З 17.11.2017 року по 26.11.2017 року ОСОБА_4 перебувала на лікарняному, 30.11.2017 року головним лікарем її було повідомлено про звільнення. Оскільки заява про звільнення була нею відкликана, вважала звільнення незаконним та просила поновити на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря Хмельницького міського перинатального центру № 468 від 30.11.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади лікаря - анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді лікаря - анестезіолога відділення

анестезіології та інтенсивної терапії Хмельницького міського перинатального центру з 01.12.2017 року.

Стягнуто з Хмельницького міського перинатального центру (код ЄДРПОУ 02004746) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час

вимушеного прогулу у розмірі 22782,16 грн., судовий збір 704,80 грн., всього 23486,96 грн.

Стягнуто з Хмельницького міського перинатального центру на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

В апеляційній скарзі Хмельницький міський перинатальний центр вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, чинним законодавством не передбачено право працівника відкликати свою заяву про звільнення за власним бажанням та обов’язок роботодавця задовольнити таку заяву про відкликання. Тому висновок суду про незаконність звільнення позивача за власним бажанням у зв’язку з поданням останнім заяви про відкликання своєї заяви про звільнення є безпідставним. Суд допустив помилку щодо розміру судового збору, визначивши ставки судового збору виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2018 року, тоді як позовна заява подана 27.12.2017 року.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у них мотивів.

Позивач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, встановлено, що 17.11.2017 року ОСОБА_4 подала заяву про звільнення з посади лікаря - анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії за власним бажанням. Того ж дня, 17.11.2017 року, ОСОБА_4 подала заяву «вважати недійсною подану нею заяву від 17.11.2017 року про звільнення за власним бажанням».

З 17.11.2017 року по 25.11.2017 року позивач перебувала на амбулаторному лікуванні.

Наказом головного лікаря Хмельницького міського перинатального центру № 468 від 30.11.2017 року ОСОБА_4 звільнено з посади згідно ст. 38 КЗпП України, підстава - її заява від 17.11.2017 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутня підстава для звільнення позивача на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України - її особисте бажання звільнитися.

Так, відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Водночас працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це – безумовне право працівника незалежно від того, що воно прямо не передбачене нормами трудового законодавства.

Право особи відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням опосередковано підтверджується змістом ч. 2 ст. 38 КЗпП України, за якою якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Такі ж роз’яснення містить пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», за яким працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

При цьому законодавство не встановлює обов'язкової письмової форми відзиву заяви про звільнення.

Подана 17.11.2017 року ОСОБА_4 заява «вважати недійсною» її заяву від 17.11.2017 року про звільнення за власним бажанням цілком відображає її волевиявлення на відкликання її ж заяви про звільнення, поданої кількома годинами раніше.

Відповідач, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4, безпідставно не взяв до уваги заяву позивача від 17.11.2017 року про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

Отже, за відсутності бажання працівника звільнитися із займаної посади, у відповідача не було підстав видавати наказ про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про неможливість відкликання заяви про звільнення працівником та законність звільнення позивача за власним бажанням.

Водночас стягуючи з Хмельницького міського перинатального центру 704,80 грн. судового збору на користь ОСОБА_4 та 1409,60 грн. судового збору на користь держави, суд першої інстанції не врахував, що позов поданий в грудні 2017 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600 грн.

За змістом Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем справлявся судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справлявся судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Отже, підлягало стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4 640 грн. понесених судових витрат та на користь держави 1280 грн. судового збору, відтак оскаржуване рішення в цій частині слід змінити.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Хмельницького міського перинатального центру задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року в частині розподілу судових витрат та стягнення судового збору змінити.

Стягнути з Хмельницького міського перинатального центру (код ЄДРПОУ 02004746) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) 22782,16 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 640 грн. понесених судових витрат, всього 23422,16 грн.

Стягнути з Хмельницького міського перинатального центру 1280 грн. судового збору в дохід держави.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 18 червня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/930/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 54