Рішення № 74742889, 06.06.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5422/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Мороз В.О.,

з участю секретаря судового засідання Козельської Г.В.,

єдиний унікальний номер справи: 686/5422/18;

сторони та інші учасники справи:

-позивач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

-відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового провадження в залі суду цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з вище зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 13 897,23 грн. за кредитним договором № б/н від 25.07.2011 р.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв’язку із чим підписав заяву б/н від 25.07.2011 р., згідно якої отримав кредит в розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

07.08.2014 р. позичальник ОСОБА_4 помер. Станом на день смерті його заборгованість становить 13 897,23 грн. за тілом кредиту. Зазначає, що банком була направлена претензія до нотаріальної контори, на претензію отримано лист, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Однак відповідно до вимог ст..ст. 1218, 1268 ЦК України його спадкоємцями є відповідачі, які постійно проживали із спадкодавцем, а тому борг просить стягнути із спадкоємців які прийняли спадщину фактом проживання.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи за відсутності його представників.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, відзиву не направлено.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Встановлено, що 25.07.2011 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. За вказаним договором ОСОБА_4Є отримав в позивача кредит на загальну суму 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

07.08.2014 р. позичальник ОСОБА_4 помер, що вбачається із копії свідоцтва про смерть серії І-БВ № 237987.

Станом на день смерті його заборгованість становить 13 897,23 грн. за тілом кредиту, що вбачається із розрахунку заборгованості.

20.12.2014 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія кредитора до Хмельницької нотаріальної контори, на претензію отримано лист, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не зверталися.

Із копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Із інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 від 24.05.2018 р. вбачається, що у його власності є квартира № 15, по вул. Подільській 78, м. Хмельницький (договір купівлі продажу від 07.12.1999 р).

Будь якого іншого майна, яке б налажало ОСОБА_4 судом не встановлено.

Померлий ОСОБА_4 був зареєстрований станом на 07.08.2014 р. АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_3 (власник) та ОСОБА_2 (мати власника), що вбачається із довідки Управління з питань реєстрації ХМР від 10.06.2018 р.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов’язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

При цьому, згідно із частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із наявністю невиконаних договірних зобов'язань, з'ясуванням вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Проте, зазначені вище норми підлягали б застосуванню, за умови, що відповідачі є спадкоємцями боржника і які постійно проживали разом із спадкодавцем та за умови встановлення часток у спадщині та вартості спадкового майна. У даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі є спадкоємцями померлого і що відповідачі постійно проживали разом із спадкодавцем до дня його смерті, не надано оцінки спадкового майна та відомостей в якому розмірі (частках) спадкоємці прийняли спадщину.

Крім того, реєстрація відповідачів та ОСОБА_4 за однією адресою не є безумовним доказом того, що відповідачі проживали разом із ОСОБА_4 та є особами, які відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого. До того ж, у ОСОБА_4 є у власності квартира АДРЕСА_2, що не виключає можливість проживання його у зазначеній квартирі.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ст. ст. 259, 263 – 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення рішення суду: 11.06.2018 року.

Суддя