Постанова № 74742299, 18.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Харків

справа № 639/673/15-ц

провадження № 22ц/790/3043/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А.,

суддів: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

імена (найменування сторін):

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року в складі судді Ольховського Є.Б.

в с т а н о в и в:

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Поштамту-Центру поштового зв’язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди.

У березні 2017 року Поштамт-Центр поштового зв’язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта».

Позовна заява ОСОБА_1 неодноразово змінювалася та доповнювалася, шляхом залученням у якості співвідповідачів різних осіб (провадження у відношенні яких в подальшому були закриті або у відкритті провадження було відмовлено) та в остаточній редакції від 13 грудня 2017 року позивач просив стягнути з ПАТ «Укрпошта» та судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. на його користь моральну шкоду в сумі 8 960 грн з кожного та солідарно стягнути судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2013 року голова адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради ОСОБА_2 надала відповідь № Р-6-193851/1-13 з приводу майбутнього благоустрою лісоповалу санітарно-захисної зони вздовж пр. Ілліча в районі Нової Баварії у м. Харкові.

12 жовтня 2013 року позивач направив замовну кореспонденцію № 6101900773733 голові Харківської міської ради з приводу розпочатого лісоповалу в вищезазначеній зоні.

22 жовтня 2013 року начальник поштового відділення № 19 м. Харкова повідомив позивача про повернення його замовного листа, яке виявилось розкритим (з відрізаним краєм конверту) і з’єднаний по лінії розкриття трьома скобами.

25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до начальника Поштамту-Центру поштового зв’язку № 1 Харківської дирекції в якій повідомив вищевикладене.

08 листопада 2013 року позивачу надійшла відповідь № 09-01-2238 на його скаргу, де значилось, що при відправці рекомендованого листа виникла помилка щодо належного вручення поштового відправлення, замість належного адресата – голова ХМР, його кореспонденцію отримала прокуратура Харківської області, за порушення чого працівник поштового зв’язку Харків-1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Позивач зазначав, що поніс матеріальні витрати на відправку замовної кореспонденції № 6101900773733. В результаті дій відповідача порушена його таємниця кореспонденції та переписки, у зв’язку з чим, йому спричинена моральна шкода, яка виражалась в душевних та фізичних стражданнях, у приниженні його честі та гідності. Також зазначав, що ПАТ «Укрпошта» тривалий час порушує його права на вільне направлення та отримання кореспонденції, зокрема 03 листопада 2017 року повернуто копію ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрпошта», судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. про відшкодування моральної шкоди, в частині вимог щодо судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши суму моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, навмисно не прийняв до уваги під час розгляду справи його доповнення та уточнення позову від 13 грудня 2017 року.

Також суд не дослідив два аудиофайли на лазерному диску CD-R з написом чорним маркером: «События в «Укрпочте» 06.12.2017 г. та 30.01.2018 г.».

Зобов’язання ПАТ «Укрпошта» по компенсації позивачу моральної шкоди виникло за наявності одночасно наступних умов: 1) зазнавання позивачем моральної шкоди (фізична біль та страждання, душевні страждання внаслідок протиправних дій ПАТ «Укрпошта», приниження честі та гідності), тобто наявні негативні зміни в його психічній сфері, що виразилися та виражаються у зазнаванні ним фізичних та моральних страждань; 2) неправомірні дії ПАТ «Укрпошта», особи яка спричинила шкоду, так як протиправність їх дій полягала та полягає в їх протиріччі нормам об’єктивного права; 3) причинний зв’язок між неправомірними діями ПАТ «Укрпошта» та моральною шкодою, яка спричинена йому, тобто зміст причинного зв’язку полягає та полягав в тому, що вчинене неправомірне діяння, було і є причиною, яка неминуче тягне заподіяння йому моральної шкоди; 4) вина ПАТ «Укрпошта» - заподіювача шкоди, оскільки психічне відношення заподіювачів шкоди до своїх протиправних дій та їх наслідків проявилося та проявляється у формі умислу. Під умислом ПАТ «Укрпошта» позивач мав та має на увазі передбачення ПАТ «Укрпошта» шкідливих наслідків протиправної поведінки та бажання (прямий умисел) та свідоме допущення їх настання (непрямий умисел).

Крім того, суд допустив до розгляду справи неправомочного представника ПАТ «Укрпошта», так як довіреність видана в.о. директора Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_3, а не генеральним директором ПАТ «Укрпошта».

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючі частково позові вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статті 31 Конституції України, статей 23, 1167 ЦК України, практики Європейського Суду, та мотивував своє рішення тим, сума моральної шкоди в розмірі 8 960 грн, яка була заявлена позивачем, завищена, разом з цим, суд розцінив як суттєві моральні страждання - порушення звичного ритму життя позивача, витрачання ним часу на судові засідання, нервовий стрес, викликаний недотриманням відносно нього конституційних гарантій, та вважав за можливе і достатньо стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 500 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12 жовтня 2013 року замовною кореспонденцією № 6101900773733 направив листа голові Харківської міської ради, яке не було вручено адресатові та повернуто назад відправнику.

22 жовтня 2013 року позивач у поштовому відділенні № 19 м. Харкова отримав свій лист в розкритому вигляді скріплений скобами стиплера у місці розкриття.

За приписами статті 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування. Винятками можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинності чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Частинами 1, 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що в листі № 09-01-2238 від 08 листопада 2013 року начальником Поштамту – ЦПУ № 1 ОСОБА_4 визнано факт розкриття кореспонденції позивача з посиланням на Типову інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, за якою службою діловодства розкриваються усі конверти за винятком тих, що мають напис «особисто» та повідомлено про притягнення до відповідальності винного працівника відділення поштового зв’язку Харків-1.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що таємниця листування позивача була порушена шляхом направлення її неналежному адресатові, внаслідок чого неналежним адресатом ця замовна кореспонденція була розкрита, доставка належному адресатові в непошкодженому вигляді виконана не була, що є обов’язком поштової служби.

Згідно з частиною 1, пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз’яснень, що викладені у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 щодо збільшення розміру моральної шкоди, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку, з якою колегія суддів погоджується в повному обсязі. Підстав вважати, що сума у розмірі 500 грн є замала, у суду апеляційної інстанції немає. Позивач не навів у апеляційній скарзі фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду та прийняття доводів апеляційної скарги, які б свідчили про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 18 червня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.В. Бурлака

ОСОБА_5