Постанова № 74742257, 11.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

11 червня 2018 року

м. Харків

справа № 630/588/17

провадження № 22-ц/790/3172/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кружиліної О.А.,

ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження в місті Харкові апеляційну скаргу Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 квітня 2018 року, головуючого першої інстанції судді Малихіна О.О. по справі № 630/588/17 за позовом Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про виселення та зняття з реєстрації, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Комунальний заклад «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради звернувся з позовом до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації.

В обґрунтування зазначено, що в оперативному управлінні учбового закладу знаходяться приміщення навчального корпусу і житлові приміщення гуртожитку, що розташовані за адресою: м. Люботин, вул. Кооперативна, 38/8. У домовій книзі школи-інтернату є запис про реєстрацію з 20 вересня 1983 року і по теперішній час відповідача ОСОБА_2, який в період до 1996 року проживав разом зі своєю сім'єю у гуртожитку для дітей-сиріт. З 1996 року відповідач зі своєю сім'єю без жодних правових підстав займає житлові приміщення загальною площею 59,00 кв.м в навчальному корпусі школи-інтернату. В такому разі єдиною підставою для вселення у житлове приміщення згідно з вимогами ст. 58 ЖК УРСР є ордер. Але такий ордер компетентним органом – Харківською обласною радою відповідачу не видавався, тому його перебування в займаних приміщеннях є незаконним. На вимогу адміністрації навчального закладу відповідач ордер на право вселення і проживання не пред’явив та займані ним приміщення не звільнив. Тому відповідача слід вважати таким, що зайняв спірні приміщення самоправно, і виселити в примусовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

27 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради про визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказував, що у 1983 році він, як молодий спеціаліст, розпочав свою трудову діяльність у Люботинській обласній школі-інтернаті для дітей-сиріт, який нині має назву Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради. У вересні 1983 року адміністрацією навчального закладу йому було надано для проживання житлове приміщення у спальному корпусі, а також проведено реєстрацію місця його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у відділі внутрішніх справ м. Люботин. Лише у 1994 році директором школи-інтернату за погодженням з профспілковим комітетом йому було надано приміщення у навчальному корпусі площею 43,4 кв.м для проживання разом з сім'єю.

В подальшому, у 1997 році, адміністрацією школи-інтернату за за погодженням з профспілковим комітетом йому були надані для проживання разом з сім'єю додаткові приміщення площею 15,6 кв.м. Відповідні рішення, які б підтвердили правомірність отримання для проживання житлових приміщень, перебувають у розпорядженні комунального закладу, але відмовляється їх надати. Приміщення, які перебувають у користуванні ОСОБА_2 фактично являються житловими і мають відокремлений вихід, обладнане необхідними комунікаціями. До того ж, протягом усього часу користування житловими приміщеннями він оплачує на користь комунального закладу квартплату та інші послуги на особовий рахунок, відкритим на його ім'я. З іншого боку, позивач у первісному позові не заперечує факт тривалого проживання відповідача у найманих приміщеннях, принаймні з 1997 року. Від так комунальний заклад, посилаючись на відсутність ордеру, як підтвердження порушення порядку надання громадянам для проживання житлового приміщення, повинен був звернутись до суду в межах строків позовної давності, але не зробив цього.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 05 квітня 2018 року в задоволенні первісного позову Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право користування житловими приміщеннями №№ 2-1 – 2-7 у громадському будинку літ. А-3 (школа), який розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Кооперативна, 38/8.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Комунальний заклад «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги апелянта, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Посилається на те, що відповідач не має законних підстав для вселення у спірне приміщення, оскільки у нього відсутній ордер.

Також зазначає, що приміщення, займане ОСОБА_2 знаходиться безпосередньо в будівлі учбового корпусу, де відбувається учбовий процес і знаходження у спірних приміщеннях сторонньої особи впливає на учбовий процес та на процес виховання дітей.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку отримав у користування житлові приміщення, які наразі займає разом з членами сім'ї і використовує для проживання.

Судова колегія погоджуючись з таким висновком суду не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з відмітками у паспорті громадянина України МК № 813258, виданого Люботинським МВ УМВС України в Харківській області 29 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованим місцем проживання відповідача, починаючи з 20 вересня 1983 року, є адреса: Харківська область, м. Люботин, вул. Кооперативна, 38/8 (а.с. 33-35).

Як вбачається з копії технічного паспорту, виготовленого КП «Люботинське БТІ» станом на 23 березня 2011 року, за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Кооперативна, 38/8, розташована будівля школи, літ. «А-3», власником якої є територіальні громади сіл, селищ, міст Харківської області в особі Харківської обласної ради. В експлікації приміщень будівлі школи окремо зазначені приміщення, які утворюють квартиру загальною площею 59,00 кв.м, в тому числі житловою площею 39,50 кв.м: № 2-1 - коридор, № 2-2 – ванна, №№ 2-3, 2-4, 2-5 – житлові кімнати, №№ 2-6, 2-7 – коридори (а.с. 8-10).

Згідно з записами у трудовій книжці БТ-ІІ № 1520954 від 15 серпня 1983 року, ОСОБА_2 розпочав свою трудову діяльність 15 серпня 1983 року на посаді вчителя фізичного виховання в Люботинській обласній школі-інтернаті для дітей-сиріт, яка на той час перебувала в сфері управління Міністерства освіти, де і пропрацював на різних посадах до моменту звільнення 14 жовтня 2013 року (а.с. 86-89).

Відповідно до ст. 5, 6 ЖК УРСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно ст. 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

З поданих позивачем документів вбачається, що лише з 2003 року будівля школи, в якій знаходяться спірні житлові приміщення, віднесена до власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Але належних і допустимих доказів на підтвердження статусу спірних житлових приміщень на момент їх отримання відповідачем у користування, до судів першої та апеляційної інстанції надано не було.

Згідно зі ст. 52 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Судом першої інстанції було встановлено, що до 2003 року житловий фонд, що знаходиться за адресою: м. Люботин, вул. Кооперативна, 38/8, фактично мав статус відомчого та його безпосереднім розпорядником була Люботинська обласна школа-інтернаті для дітей-сиріт спільно з утвореним в ній профспілковим комітетом.

Будь-яких відомостей про те, який статус має житлове приміщення яким користується ОСОБА_2 (службове житлове приміщення, гуртожиток тощо) суду надано не було, а тому позовні вимоги Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради не можуть бути задоволені.

Також не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

З 1983 року ОСОБА_2 разом з сім’єю проживає у житловому приміщенні гуртожитку для дітей-сиріт. Житлове приміщення для проживання було йому надано, оскільки він працював у цьому ж інтернаті. Місце його проживання зареєстровано за цією ж адресою.

Додаткове визнання за ним права користування цим житловим приміщенням у судовому порядку не можна вважати обґрунтованим, оскільки неможливо визначити, на підставі наданих сторонами доказів до житлового приміщення якої саме категорії оселився позивач.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального та процесуального права застосовані неправильно оскаржуване рішення підлягає скасуванню, згідно приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального закладу «Люботинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Харківської обласної ради відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11.06.2018 року.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - О.А. Кружиліна

ОСОБА_1