Ухвала суду № 74741205, 18.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2432/17

Номер провадження 1-кп/623/52/2018

УХВАЛА

іменем України

18 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

при секретарі Довгополої І.В.,

за участю прокурора Павленко М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року в провадження судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонової Т.Д. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, внесеного 15.02.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016220320000213, із затвердженим 04 жовтня 2017 року обвинувальним актом по справі.

09 жовтня 2017 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області призначено підготовче судове засідання.

Прокурор просив призначити провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.

Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви з проханням розглядати провадження без їх участі.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1, 2, 3 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид витрат і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Вимоги до обвинувального акту встановлені ст.291 КПК України, п.5,7 ч.2 якої передбачають, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України в частині обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки з 12 по 15 лютого 2016 року з гаражу, розташованого на території домоволодіння № 23 по вул. Загородній в м. Ізюм Харківської області, бензопили марки «Intertool» моделі «DT-2208» вартістю 1179 грн. 23 коп., акумулятора марки «UNO» вартістю 895 грн., а також повітряного компресора від вантажного автомобіля «Dong Feng» та двох автомобільних колес, визначити вартість яких згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №438 не виявилося можливим, не містить формулювання обвинувачення та розміру завданої шкоди, крім зазначення розміру вартості викраденого майна, визначеного висновком товарознавчої експертизи №4356 від 25.09.2017.

Адже об'єктивна сторона крадіжки, тобто кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1, передбачає таємне викрадення чужого майна. Обов'язкові ознаки об'єктивної сторони крадіжки: 1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає у заволодінні винним чужим майном; 3) причиновий зв'язок між дією та наслідком; 4) спосіб вчинення злочину, що характеризується таємністю.

Вартість же чужого майна як предмета злочинів проти власності (крадіжки також) є критерієм розмежування кримінально-караного викрадення чужого майна від дрібного викрадення такого майна. Останнє розглядається як адміністративне правопорушення (ст.51 КУпАП), якщо здійснюється шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (при цьому викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, про що йдеться у ч. 3 ст. 51 КУпАП) .

Отже, в обвинувальному акті в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки з 12 по 15 лютого 2016 року з гаражу, розташованого на території домоволодіння № 23 по вул. Загородній в м. Ізюм Харківської області, бензопили марки «Intertool» моделі «DT-2208» вартістю 1179 грн. 23 коп., акумулятора марки «UNO» вартістю 895 грн., а також повітряного компресора від вантажного автомобіля «Dong Feng» та двох автомобільних колес, визначити вартість яких згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №438 не виявилося можливим, не конкретизовано, в чому саме полягає вина обвинуваченого, обвинувальний акт в зазначеній частині не містить формулювання обвинувачення з посиланням на обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в кримінальному провадженню, а також відомостей, що характеризують об'єктивну сторону злочину, чи було вказане заволодіння чужим майном, та кому зазначеним діянням заподіяно шкоду а це, в свою чергу, порушує право обвинуваченого ОСОБА_1 знати, в чому саме його обвинувачують.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Вказане, істотно порушує вимоги п. а) та b) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, щонайменше, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З урахуванням викладеного маються всі підстави вважати, що зазначені порушення кримінального процесуального закону, допущені в обвинувальному акті, є істотними і можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги те, що обвинувальний акт в описаній в ухвалі частині не відповідає сукупним вимогам ст.291 КПК України та нормам КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, тому суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Керуючись ст.314, 315 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 15.02.2017 року за № 12016220320000213 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України повернути прокурору для приведення його у відповідність з вимогами КПК України.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський районний суд Харківської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Т. Д. Бєссонова