Рішення № 74741178, 07.06.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул. Центральна, 13, смт. Золочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/802/17

Провадження №2/622/108/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Попової В.М.,

представника відповідача за довіреністю - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному проваджені у залі суду у смт. Золочів Харківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2017 року позивач в особі свого представника за довіреністю звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номеру від 05.06.2007 року, укладеного між сторонами у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у розмірі 59284,35 грн. станом на 30.06.2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 05.06.2007 року відповідач отримала кредит у позивача у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов укладеного договору він складається із заяви позичальника, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті у мережі інтернет. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач належним чином зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилася вищевказана заборгованість та для стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 14.02.2018 року провадження по справі було відкрито (а.с.26).

19.03.2018 року відповідач подала відзив, в якому просила повністю відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог розрахунок заборгованості не відповідає простим математичним підрахункам, заявленим самим позивачем, до позовних вимог слід застосувати загальну позовну давність, а до вимог про стягнення штрафів та пені скорочену позовну давність в один рік, відсутні документи первинного фінансового обліку надання позивачу кредиту, надані позивачем докази не підтверджують заявлені вимоги та є неналежними доказами, а сам договір є недійсним відповідно до вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (а.с.32-34).

Ухвалою суду від 20.03.2018 року провадження по справі було відкладено (а.с.36).

24.04.2018 року електронною поштою позивач подав відповідь на відзив, яку суд до розгляду не прийняв, оскільки відповідь була направлена із електронної пошти, яка унеможливлює для суду персоніфікацію особи, яка подала вказану відповідь.

У зв'язку з викладеним ухвалою суду від 24.04.2018 року у судовому засіданні була оголошена перерва (а.с.88).

08.05.2018 року від позивача надійшла належним чином оформлена відповідь на відзив (а.с.92-138), відповідно до якої позивач вважав усі аргументи відповідача надуманими та такими, що не мають під собою належної аргументації, зокрема, щодо строків позовної давності позивач зазначив, що остання за часом оформлена відповідачем картка мала строк дії до 30.06.2015 року, тобто загальний строк звернення позивача до суду повинен був закінчитися 30.06.2018 року, а до суду позивач звернувся 10.08.2017 року, тобто в межах строків позовної давності. Окремо позивач зазначив, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг сторони погодили строк позовної давності у 50 років, однак вказаний доказ позивача суд відхиляє, оскільки він суперечить вимогам закону, а саме ч.1 ст.259 ЦК України, оскільки договір про збільшення позовної давності повинен укладатися виключно у письмовій формі та не може укладатися шляхом приєднання однієї сторони до умов іншої відповідно до норм договору приєднання. У зв'язку з викладеним відносно відповідача строк позовної давності за іншими вимогами закінчується 30.06.2018 року. Також суду були надані роздруківка по рахунку відповідача та довідка про зміну кредитного ліміту за весь час дії договору.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Надав суду разом з позовною заявою клопотання, відповідно до якого надав згоду на заочний розгляд справи та слухання справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.23).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заявлені його довірителем у відзиві доводи підтримав у повному обсязі, доводи позивача, зокрема викладені у відповіді на відзив вважав такими, що не відповідають вимогам закону щодо їх належного обґрунтування.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

05.06.2007 року між позивачем та відповідачем у формі публічної оферти шляхом приєднання відповідача до умов надання кредиту позивачем був укладений кредитний договір без номеру, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала у позивача споживчий кредит на картковий рахунок, відкритий позивачем, у розмірі первинно 5000,00 грн.

Картка була активована відповідачем та кредит наданий первинно 30.11.2007 року, а подальшому неодноразово картка пере випускалася та кредитний ліміт позивачем відповідачу змінювався.

Кредитний договір складається із анкети-заяви позичальникавідповідача по справі (а.с.9), а також «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та правила) (а.с.10-15).

Судом встановлюється, що відповідач кредит у позивача отримала, з умовами наданого кредиту погодилася, в подальшому користувалася послугами позивача щодо отриманих кредитних коштів та про розірвання кредитного договору письмово відповідно до норм п.п.9.12 Умов та Правил позивача не інформувала.

Відповідно до п.5.3 Умов та правил позивач мав можливість в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за наданим кредитом та інших умов договору без повідомлення відповідача.

Згідно з п.6.3 та п.6.4 Умов та правил відповідач для контролю свого поточного рахунку зобовязаний був отримувати виписки по своєму картковому рахунку та в разі незгоди з діями позивача мав право розірвати договір, надавши відповідну письмову заяву та погасивши заборгованість, яка виникла у нього перед позивачем. Такої заяви відповідач за весь час дії договору не подавав, у звязку з чим дії позивача відповідали вимогам укладеного між сторонами кредитного договору.

На підставі п.6.5 Умов та правил позичальник зобов`язується погашати заборгованість за отриманим кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач умови кредитного договору виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 30.06.2017 року допустив заборгованість перед позивачем у сумі 59284,35 грн., яка складається з:

2417,11 грн. - заборгованості за кредитом;

49606,08 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;

4200,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією;

250,00 грн. - фіксована частина штрафу;

2811,16 грн. - процентна складова штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за його використання.

На підставі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В той же час вимоги позивача щодо стягнення штрафів суд відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи, штраф (фіксована частина та процентна складова) і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу (фіксована частина та процентна складова) та пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Відповідно достатті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до норм статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню лише пеня.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про застосування до позовних вимог строку позовної давності, яка підлягає частковому задоволенню, оскільки загальний строк позовної давності за виданою відповідачу карткою як на час подання позову, так і на час розгляду справи ще не закінчився. В той же час щодо кожного конкретного платежу як щодо тіла кредиту, процентів та комісії такий строк визначається трирічним строком від дня настання платежу по ньому, а звернення позивача до суду відбулося 10.08.2017 року, а тому стягненню з відповідача підлягають виключно суми, нараховані після 10.08.2014 року та які маються у розрахунку заборгованості. При цьому, оскільки станом на 10.08.2014 року встановити такі суми неможливо, суд використовує найближчий у трирічному періоді час до вказаних періодів, а саме 29.08.2014 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється строком у три роки.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту заявлені поза межами строку позовної давності та задоволенню не підлягають, вимоги щодо процентів є обґрунтованими у розмірі 48038,69 грн. (49606,08 грн. загального боргу за вирахуванням боргу станом 29.08.2014 року у розмірі 1567,39 грн.), а вимоги щодо заборгованості по комісії та пені є обґрунтованими у розмірі 3400,00 грн. (оскільки загальний розмір такої заборгованості складає на час подання позову 4200,00 грн., за межами позовної давності знаходиться сума у розмірі 800,00 грн., даних про те, що вказані нарахування є саме пенею суду надані не були, тому відсутні підстави для застосування скороченого строку позовної давності до них).

Враховуючи викладене загальна заборгованість відповідача перед позивачем дорівнює 51438,69 грн., з яких 48038,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 3400,00 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

В іншій частині у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє у розмірі 87% від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України слід стягнути частину судового збору у розмірі 1392,00 грн., що дорівнює 87% від суми сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Українив редакції від 15.12.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

При вирішенні справи суд використовує адресу відповідача відповідно до даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області (а.с.25).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.95, 128, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 267, 526, 530, 549, 610, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570, р/р - 29092829003111, МФО - 305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість по кредитному договору без номеру від 05.06.2007 року станом на 30 червня 2017 року у розмірі 51438,69 грн. (п'ятдесят одна тисяча чотириста тридцять вісім грн. 69 коп.), з яких 48038,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 3400,00 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ - 14360570, р/р - 29092829003111, МФО - 305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) судові витрати, а саме частину сплаченої позивачем суми судового збору при зверненні до суду у розмірі 1392,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.