Постанова № 74740664, 14.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Рівне

справа № 569/8066/16-ц

провадження № 22-ц/787/845/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач – виконавчий комітет ОСОБА_4 міської ради

треті особи: ОСББ «Князь», Управління комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Ковальова І.М. від 8 лютого 2018 року, проголошеного в 12год.28хв. в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року «Про внесення змін та доповнень у перелік нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі ОСОБА_4 міської ради» в частині доповнення пунктом 784 про включення приміщень площею 61.2 кв.м. за адресою Князя Острозького, 14, в м. Рівне до переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що передачі в комунальну власність підлягає виключно житловий фонд та будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (тобто допоміжні приміщення).

При передачі гуртожитку від ПАТ «Рівнеазот» в комунальну власність міста, згідно рішення ОСОБА_4 міської ради №3141 від 4.07.2013р. та Акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, в комунальну власність було передано виключно житловий Фонд та будівлі, призначені для обслуговування цього Фонду.

Нежитлові приміщення, згідно п. 1 Рішення ОСОБА_4 міської ради №3141 від 4.07.2013р., у комунальну власність не передавалися та не могли бути передані, оскільки це прямо суперечить нормам п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №891 від 6.11.1995 року.

Таким чином, вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8.09.2015р. орган місцевого самоврядування вийшов за межі своїх повноважень та обмежив право мешканців гуртожитку на володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями.

При передачі гуртожитку на утримання ОСББ «Князь», згідно Акту прийняття-передачі від 24.04.2014р., нежитлові приміщення як такі не передавалися та не могли бути передані, оскільки вони не приймалися в комунальну власність міста.

Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року «Про внесення змін та доповнень у перелік нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі ОСОБА_4 міської ради» в частині доповнення пунктом 784 про включення приміщень площею 61,20 кв.м. за адресою вул. Князя Острозького, 14, в м. Рівне до переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

Протокольною ухвалою суду відповідача ОСОБА_4 міську раду було замінено на належного - виконком ОСОБА_4 міської ради.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року «Про внесення змін та доповнень у перелік нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі ОСОБА_4 міської ради» в частині доповнення пунктом 784 про включення приміщень площею 61,20 кв.м. за адресою вулиця Князя Острозького, будинок 14 в м. Рівне до переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

Рішення мотивоване тим, що спірні приміщення не відносяться до нежитлових, а являються допоміжними приміщеннями, що використовувалися для експлуатації та нормального побутового функціонування мешканців гуртожитку, а передачі в комунальну власність підлягає виключно житловий фонд та будівлі, призначені для обслуговування цього фонду. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що приймаючи в комунальну власність житловий фонд та будівлі, призначені для обслуговування цього фонду, орган місцевого самоврядування має право самостійно відносити частину приміщень до нежитлових, а тим паче набути право власності на них.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі Управління комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради заперечує щодо висновків суду першої інстанції про те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями гуртожитку, а тому останні відносяться до житлового фонду.

При цьому, посилається на висновок Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 листопада 2015 року, яким спірні приміщення класифіковані як нежитлові приміщення, а саме: ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Зазначає, що передача будівлі гуртожитку від ПАТ «Рівнеазот» територіальній громаді здійснювалась з фактичним повідомленням про уже існуючі договірні відносини по користуванню спірними приміщеннями, які існують з підприємцями з 2012-2013років. Питання про необхідність використання приміщень для суспільних потреб мешканців гуртожитку до передачі його в комунальну власність не стояло.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що огляд експертом оспорюваних приміщень відбувався лише за участю представників апелянта та орендарів, тобто ні мешканцям гуртожитку, ні ОСББ «Князь» не було відомо про те, що проводиться така експертиза.

З фотоматеріалів експертного дослідження, не видно, що оспорювані приміщення не мають окремого входу з вулиці, а вхід в дані приміщення може бути здійснений лише з середини будинку гуртожитку, в даних приміщеннях немає особистого санітарного вузла для його обслуговування, що взагалі виключає поняття їхньої ізольованості від всього будинку.

Вважає, що висновок експерта не може бути взятий судом до уваги, оскільки він за правилами цивільного процесу має долучатися до початку розгляду справи по суті.

Також наголошує, що з моменту побудови даної будівлі - гуртожитку, оспорювані приміщення не були призначені для використання їх як нежитлових окремих приміщень, а, навпаки, передбачалися як допоміжні.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено судом, що ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає в гуртожитку за адресою м. Рівне, вул. Кн. Острозького, 14, кім. 47.

27 січня 2014 року вказану кімнату в гуртожитку позивач приватизував.

Даний гуртожиток був збудований за кошти та для потреб ПАТ «Рівнеазот» як гуртожиток для тимчасового проживання працівників останнього.

Згідно рішення ОСОБА_4 міської ради №3141 від 4 липня 2013 року вказаний гуртожиток, за виключенням нежилих приміщень площею 81,5 кв.м., було прийнято в комунальну власність м. Рівне та передано на баланс ЖКП «Сонячне».

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 10 квітня 2014 року №3909 вирішено передати на баланс ОСББ «Князь» приміщення гуртожитку на вул. Князя Острозького, 14, який перебуває на балансі житлово-комунального підприємства «Сонячне» згідно з актом приймання-передачі.

З акту прийняття-передачі гуртожитку від 24 квітня 2014 року вбачається, що було передано приміщення (орендарі) площею 59,5 кв.м, а саме приміщення першого поверху (літер. А-1, згідно технічного паспорта будівлі) №36 (зал), площею 52,2 кв.м, приміщення №25 (кабінет), площею 7,3 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року внесено зміни та доповнення у перелік нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі ОСОБА_4 міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради від 9.12.2014 р. № 179 зі змінами від 10.02.2015р. №16, від 7.04.2015р. №53, від 9.06.2015р. №86.

Викладено в новій редакції наступні пункти переліку, зокрема, доповнено пунктом 784 про включення приміщень площею 61.20 кв.м за адресою вул. Князя Острозького, 14 до переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного.

Таким чином, вказаним рішенням до нежитлових віднесено приміщення першого поверху (літер. А-1, згідно технічного паспорта будівлі): приміщення №36 (зал) площею 52,2 кв.м., приміщення №25 (кабінет) площею 7,3 кв.м., приміщення №24 (підсобка) площею 1,7 кв.м.

Позивач, стверджує, що вищенаведені приміщення відносяться до допоміжних приміщень гуртожитку, а тому рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року є незаконним та порушує права спільної сумісної власності мешканців гуртожитку, в т.ч. його як співвласника.

Відповідно до п.2 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою КМУ №891 від 6 листопада 1995 року (далі – Положення) передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки. Разом з відомчим житловим фондом, відповідно до п.3 Положення, передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро, тепло, газо, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Відомчий житловий фонд є складовою житлового фонду України та має цільове призначення – забезпечити житлом, як правило, осіб, які перебувають у трудових відносинах з певним підприємством, організацією чи установою.

Складові житлового фонду визначено ст.4 ЖК України. В той же час до житлового фонду, відповідно до ч.3 ст.4 ЖК України не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передачі в комунальну власність підлягає виключно житловий фонд та будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (тобто допоміжні приміщення).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Згідно положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).

Як зазначено у п. 1 рішення Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), а нежитлове приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до п.2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, у цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (душові, пральні, кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори (що знаходяться за межами кімнат у гуртожитках коридорного типу та за межами жилого блоку (секції)), колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів, котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого гуртожиток персоналу, складські приміщення тощо), якими користуються всі мешканці гуртожитку;

- нежилі приміщення у гуртожитку - приміщення адміністративного, господарського та іншого призначення (для проведення культурно-масових заходів та навчання, спортивних занять, відпочинку, громадського харчування, медичного і побутового обслуговування тощо), які входять до житлового комплексу гуртожитку, але не належать до житлового фонду і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин;

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що допоміжні та нежитлові приміщення являють собою різні частини багатоквартирного будинку, які відрізняються між собою своїм призначенням, а тому, для правильного вирішення спору, необхідно встановити, чи є це приміщення допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Згідно долученого позивачем до позовної заяви акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затвердженого рішенням ОСОБА_4 міської ради №3141 від 4 липня 2013 року, площа допоміжних приміщень гуртожитку складає 142.3 кв.м. у тому числі підвалів - 142.3 кв.м., тобто всю площу допоміжних приміщень, які містяться в приміщенні гуртожитку займають підвальні приміщення.

Спірні приміщення до допоміжних не віднесені. Як пояснила представник Управління комунальною власністю РМР, в зв’язку з численними зверненнями мешканців гуртожитку була замовлена та проведена експертиза, відповідно до висновку №8005 від 20 листопада 2015 року якої, приміщення під №36, зазначене на плані 1-го поверху технічного паспорта будівлі (літер А-5): зал площею 52,2кв.м. та надане в оренду під ательє для пошиття одягу, приміщення під №24 та №25, зазначене на плані 1-го поверху технічного паспорта будівлі (літер А-5): підсобка площею 1,7кв.м. та кабінет площею 7,3кв.м. на надані в оренду під перукарню, можна класифікувати як нежитлові приміщення, а саме: ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду і є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Такі твердження позивачем не спростовані, протилежного ним не доведено. Із його пояснень в апеляційному суді вбачається, що за весь час його проживання в гуртожитку (згідно його паспорту з 1999р.) спірні приміщення як допоміжні його мешканцями не використовувались.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції, зокрема, посилався на висновок про технічний стан об’єкта нерухомого майна – будівлі гуртожитку від 14 березня 2016 року №47Ю, КП БТІ було проведене обстеження та виявлено, що в приміщенні №36 згідно п/плану від 24 жовтня 2013 року влаштовано люк в техпідпілля підвалу, висота техпідпілля h=1,00 м. По підвалу проходять труби для забезпечення будівлі гуртожитку теплопостачанням. Відповідні зміни були відображені в технічному паспорті на будівлю. У зв’язку з чим, суд, прийшов до висновку, що експлуатація житлової частини гуртожитку є неможливою без приміщення №36, а тому останнє є допоміжним.

Згідно з інформацією, наданою КП «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 2018 року, лист №84, первинна інвентаризація гуртожитку за адресою м. Рівне, вул. Князя Острозького, 14, здійснювалась підприємством 25.10.2006 року. Поточні інвентаризації відповідно 21.09.2011р., 7.11.2011 р., 3.09.2013 р., 18.02.2014 р. При їх здійсненні люк виявлений не був. Його наявність зафіксована шляхом внесення змін до технічного паспорта будівлі 9.03.2016 року за зверненням ОСББ «Князь». Відсутній зазначений люк і на плані 1974 року, виготовленому КП «ОСОБА_4 обласне бюро технічної інвентаризації».

Таким чином, колегія суддів вважає, що приміщення № 36 не може забезпечувати єдиний доступ до комунікацій в будинку (тим більше при наявності окремого входу в підвал), а наявність отвору в підлозі цього об’єкта не може надавати йому статус допоміжного.

Знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах чи інших частинах гуртожитку не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом із приватизацією кімнат у гуртожитку.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що без доступу до спірних приміщень експлуатація будинку гуртожитку є неможливою та їх належність до допоміжних приміщень останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є не обґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи.

За таких обставин, рішення Рівненського міського суду від 8 лютого 2018 року підлягає скасуванню, з постановленням нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати сплачені позивачем віднести за його рахунок, витрати понесені Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.4 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, треті особи ОСББ «Князь», Управління комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №131 від 8 вересня 2015 року в частині доповнення пунктом 784 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 47-48, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальною власністю виконкому ОСОБА_4 міської ради (місцезнаходження м.Рівне вул.Соборна,12-а) судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 507 (одна тисяча п’ятсот сім) грн. 20 коп.

Судові витрати сплачені позивачем віднести за рахунок ОСОБА_3.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде виготовлено 18 червня 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2