Постанова № 74738238, 12.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Суми

Справа №575/1245/17

Номер провадження 22-ц/788/845/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

у присутності :

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 13 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Семенова О.С. у приміщенні Великописарівського районного суду Сумської області

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов’язання відновити межі земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 селищної ради Сумської області, в якому вказував, що він є власником домоволодіння № 21 по вулиці Шевченка в смт. Велика Писарівка Сумської області, яке він успадкував після смерті 08 липня 1994 року ОСОБА_6. За життя спадкодавця їй на підставі рішення ОСОБА_3 селищної ради за № 82 від 19 серпня 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 41 га, з них: для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,15 га, для ведення особистого підсобного господарства 0, 26 га в смт. Велика Писарівка по вулиці Шевченка, 21. Проте державний акт за життя вона не отримала. Відповідно до акту встановлення меж землекористування по вулиці Шевченка № 19, № 21, № 23, № 25 в смт. Велика Писарівка розміри земельної ділянки, що перебуває в його фактичному користуванні, не відповідають розмірам, вказаним у рішенні ОСОБА_3 селищної ради від 19 серпні 1993 року за № 82. На даний час фактично він використовує земельну ділянку площею 0, 25 га, але земельний податок він сплачує за користування земельною ділянкою площею 0, 41 га. Інша частина його земельної ділянки самовільно зайнята сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, позивач просив зобов’язати ОСОБА_3 селищну раду відновити визначені межі земельної ділянки до порушення прав особистої власності на будинок № 17 по вулиці Шевченка в смт. Велика Писарівка ОСОБА_7 між сусідами зліва – ОСОБА_8, справа – ОСОБА_9 з інвентарних справ Охтирського БТІ; визнати за ним право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, виділену під забудову 0, 15 га та ведення особистого селянського господарства – 0, 26 га, яка була ним набута після смерті ОСОБА_6, померлої 08 липня 1994 року і яка належала їй особисто; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 13 березня 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, з підстав поверхового з’ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суміжні землекористувачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1, збільшили свої земельні ділянки, незаконно побудували на належній йому земельній ділянці свої господарські будівлі і тому він змушений користуватися земельною ділянкою, що є значно меншою ніж він набув у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, думку позивача та представника позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як установлено судом і убачається з матеріалів справи, рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування на домоволодіння № 21 по вулиці Шевченка в смт. Велика Писарівка Сумської області після смерті 08 липня 1994 ОСОБА_6 16 грудня 2016 року інформація про право власності внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с. 66, 180-181).

З рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної Ради народних депутатів Великописарівського району Сумської області № 82 від 19.08.1993 року (зі змінами, що унесено рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 14.09.2009 року) вбачається, що громадянам селища передані безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також для ведення особистого селянського господарства, у тому числі і ОСОБА_6А передано у власність земельна ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а навпроти позначки про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства стоїть прочерк (т.1, а.с.19-20, 39).

В той же час, з довідки ОСОБА_3 селищної ради від 12 травня 1997 року за № 655 вбачається, що рішенням ОСОБА_3 селищної ради за № 82 від 19 серпня 1993 року ОСОБА_6 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 41 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку 0, 15 га, для ведення особистого підсобного господарства 0, 26 га в смт. В-Писарівка , вул. Шевченка, 21. В той же час дана довідка суперечить тексту рішення виконкому на яке є у ній посилання (т.1, а.с. 27).

Між позивачем та суміжними землекористувачами тривалий час виникають суперечки з приводу користування земельними ділянками і 06.05.1997 року комісія ОСОБА_3 селищної ради провела встановлення меж, закріпила кілки по межі і склала схему закріплення і громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були попереджені про порушення межових знаків і їх самозахоплення згідно ст.ст. 53, 56 КУпАП., але ОСОБА_1 від підпису відмовився (т.1, а.с.134). Будь-яка технічна документація щодо встановлення та закріплення меж не виготовлялась.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради за № 60 від 22.05.1997 р. ОСОБА_1 надано земельну ділянку для розширення особистого підсобного господарства 0, 41 га по вул. Шевченка, 21 в смт. В-Писарівка (т.1, а.с. 43).

Факт передачі земельної ділянки позивачу у справі підтверджується і довідкою ОСОБА_3 селищної ради № 2413 від 08.09.2015року з якої вбачається, що ОСОБА_1 рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 22.05.1997року за № 60 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,41 га: для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,15 га; для ведення особистого підсобного господарства 0, 26 га в смт. Велика Писарівка по вулиці Шевченка, 21, про що зроблено запис у книзі реєстрації громадян від 26.02.1996 (т.1, а.с. 46).

В той же час, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що запис у книзі реєстрації громадян зроблено раніше ніж прийняте виконкомом рішення про передачу позивачу вищезазначеної земельної ділянки.

Також з пояснень даних представником відповідача ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_10 у суді першої інстанції вбачається, що довідка селищною радою видана помилково, в ній некоректно вказані відомості про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, хоча з витягу архівного рішення слідує, що земельна ділянка надана останньому у користування, а у власність земельна ділянка позивачу не передавалася, так як з такою заявою до селищної ради він не звертався.

Також з матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2009 року позивач звертався до відділу Держкомзему у ОСОБА_3 районі Сумської області із заявами про оформлення та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0, 26 га та будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 15 га, яка розташована в смт. Велика Писарівка, вул. Шевченка, № 21, але техдокументація на ці земельні ділянки виготовлена не була і державні акти на ці земельні ділянки позивачем не отримані (т.1, а.с. 40-42).

Також судом встановлено, що 3-тя особа у справі ОСОБА_4 є власником жилого будинку з надвірними будівлями за № 19 по вулиці Шевченка в смт. Велика Писарівка Сумської області згідно договору купівлі-продажу від 13.03.1998 року, зареєстрованого 08.08.2002 року (т.1, а.с.175-177). В його користуванні перебуває земельна ділянка площею 0, 15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка (т.1, а.с.156-157). Рішенням другої сесії сьомого скликання ОСОБА_3 селищної ради Сумської області від 15.12.2015 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 1500 га – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по вул. Шевченка, 19 в смт. Велика Писарівка, але докази на підтвердження належного оформлення ним свого права власності на дану земельну ділянку в матеріалах справи відсутні (т.1, а.с. 170).

Також з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2015 року комісією ОСОБА_3 селищної ради по заяві ОСОБА_1 були зроблені виміри його земельної ділянки по вул. Шевченка, 21 згідно фактичного землекористування, що становить орієнтовну площу 0, 25 га. При роботі комісії ОСОБА_5 був наданий державний акт на земельну ділянку по вул. Шевченка, 23, а інший землекористувач ОСОБА_4 надав договір купівлі-продажу домогосподарства по вул. Шевченка, 19, але документи на приватизацію земельної ділянки відсутні. Комісія рекомендувала для врегулювання земельних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приватизувати свої земельні ділянки. ОСОБА_1 відмовився під підпису цього акту (т.1, а.с. 47).

10.12.2015 року комісією ОСОБА_3 селищної ради по заяві ОСОБА_4 про встановлення меж земельної ділянки з сусідом ОСОБА_1 було проведено виміри земельної ділянки ОСОБА_4 згідно фактичного користування і встановлені межові знаки 8 штук згідно схеми № 1 та рекомендовано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приватизувати свої земельні ділянки, дотримуватися добросусідських відносин. ОСОБА_1 від підпису акту відмовився (т.1, а.с. 49).

Місцевим судом, в судовому засіданні оглядалася інвентарна справа № 1195 на домоволодіння № 21 по вулиці Шевченка в смт. Велика Писарівка, яка розпочата 27.12.1962 року з якої вбачається, що з 25.08.1960 року власником цього будинку була ОСОБА_7 Після її смерті 06.01.1980 року право власності на вказаний будинок перейшло до члена колгоспного двору ОСОБА_6, а в подальшому, на підставі рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 09.10.2008 року, право власності у порядку спадкуванні на цей будинок визнано за позивачем у справі, але будь-які документи, які б свідчили про виділення земельної ділянки під будівництво чи встановлення меж земельної ділянки під домоволодінням, в інвентарній справі відсутні.

Місцевим судом допитувались в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11, який займав посаду голови ОСОБА_3 селищної ради протягом 1990-2005 років і колишній працівник сільради ОСОБА_12, які підтвердили вищезазначені обставини і пояснили, що мешканцям селища у 1993 році передавались земельні ділянки у приватну власність згідно спискам по вулицям по розмірам, вказаним у земельно-шнурових книгах і ці розміри ніколи не перевірялися і межі земельних ділянок не встановлювалися. Також ними допускається можливість технічних помилок у рішенні виконкому щодо розмірів земельних ділянок.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо відновлення меж земельної ділянки, виходив з того, що останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дані межі, які він саме просить відновити, дійсно встановлювались та закріплювались на місцевості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів, областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Частиною 1 ст.106 та ст.107 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Виходячи з цього, під відновленням меж слід розуміти установлення меж земельної ділянки, для якої раніше органами землеустрою було проведено встановлення меж, але з якихось обставин зникли, перемістились, зіпсувались або стали невиразними межові знаки, за допомогою яких визначалися межі земельної ділянки. З огляду на викладене, слідує, що відновлення меж за фактичним використанням земельних ділянок передбачає безспірність такого використання. При спірності фактичного використання земельної ділянки визначаються розміри спірної земельної ділянки, які визначаються угодою сторін. Якщо сторони не дійдуть згоди згідно її розміру, то всю земельну ділянку слід визнати спірною і поділити її порівну між сторонами спору, поділ здійснюється найзручнішим для сторін способом. Коли вдається частково встановити дані земельно-кадастрової документації або іншим способом виявити певні відомості про спірну земельну ділянку, то встановлення меж здійснюється з урахуванням установлених обставин, тобто, поділ спірної ділянки здійснюється не завжди порівну, а таким чином, щоб встановлені обставини були враховані. Ці дії відносяться до компетенції органів, що розглядають земельні спори і землевпорядних організацій.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки розташованої за адресою смт.Велика Писарівка вул..Шевченка, 21, але межі даної земельної ділянки не встановлювались, земельно- кадастрова документація на неї не виготовлялась, тому відсутні підстави для задоволення його вимог про зобов'язання відновлення меж земельної ділянки.

Також обґрунтовано місцевим судом з посиланням на норми ч.1 ст.22 ЗК України (1990 року, який діяв на час відкриття спадщини) було відмовлення у задоволенні його вимог про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлої 8 липня 1994 року, а саме: земельні ділянки виділені під забудову 0, 15 га та ведення особистого селянського господарства – 0, 26 га.

При цьому колегія суддів виходить також з того, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної Ради народних депутатів Великописарівського району Сумської області № 82 від 19.08.1993 року (зі змінами, що унесено рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 14.09.2009 року) спадкодавцю ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд лише у розмірі 0,15 га, а земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства останній у власність не передавалась.

Посилання позивача на довідку ОСОБА_3 селищної ради від 12 травня 1997 року за № 655 з якої вбачається, що ніби-то вищезазначеним рішенням спадкоємиці у власність передавалась ще і земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 26 га в смт. В-Писарівка, вул. Шевченка, 21 є безпідставним, оскільки дана довідка суперечить відомостям щодо розміру та призначення земельної ділянки, яка передавалась померлій за цим рішенням виконкому.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради за № 60 від 22.05.1997 р. особисто ОСОБА_1 було надано земельну ділянку для розширення особистого підсобного господарства площею 0, 41 га по вул. Шевченка, 21 в смт. В-Писарівка, а тому позивач не довів чи не входить земельна ділянка на яку він просить визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 до земельної ділянки, яка передана йому зазначеним рішенням виконкому у користування, оскільки місце їх розташування збігається.

Відповідно до ч.1ст.4, ч.1 ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, звертаючись з позовом до ОСОБА_3 селищної ради Сумської області, свої вимоги щодо відновлення меж та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у тому числі обґрунтовував і тим, що межі його земельної ділянки були порушені саме суміжними землекористувачами та землевласниками, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В той же час, позов до цих осіб не подавався і будь-які вимоги до них не заявлялись, а вони були залучені до участі у справі лише у якості 3-х осіб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін/

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 13 березня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття і з цього часу на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення виготовлене 18 червня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : Т. А. Левченко

ОСОБА_13