Постанова № 74738197, 07.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року

м.Суми

Справа №592/14261/17

Номер провадження 22-ц/788/595/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2018 року в складі судді Литовченка О.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 23 лютого 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (далі – ПАТ «СМНВО»), мотивуючи свої вимоги тим, що 30 листопада 2017 року він був звільнений з ПАТ «СМНВО» за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, розмір заборгованості по заробітній платі становить понад 24000 грн, тому він просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 23164 грн 99 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 листопада 2017 року по 15 лютого 2018 року включно у сумі 14996 грн 88 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів, а також компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1806 грн 54 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Також стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення з 14996 грн 88 коп. до 7046 грн 28 коп.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні рішення невірно обрахував розмір середньоденної заробітної плати позивача, а відповідно, і розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, відповідач послався на те, що суд помилково погодився із розрахунком позивача при визначенні середньоденної заробітної плати, оскільки цей розрахунок суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Також, відповідач вказує, що на підприємстві діє триденний робочий тиждень з робочими днями понеділок, вівторок та середа, який було встановлено наказом № 75 від 21 березня 2014 року в ПАТ «СМНВО», тому при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку потрібно враховувати три робочі дні в тиждень.

Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати та моральної шкоди не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

16 квітня 2018 року від ОСОБА_3 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказав, що йому окремими наказами встановлювався повний п’ятиденний робочий тиждень, тому при обрахуванні середнього заробітку потрібно виходити з фактично відпрацьованого ним часу, тобто, з п’ятиденного робочого тижня. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «СМНВО» ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з ПАТ «СМНВО» йому своєчасно не було виплачено заробітну плату, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. При обрахуванні розміру середнього заробітку позивача суд виходив із п’ятиденного робочого тижня на підприємстві.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 16 грудня 2002 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО», а 30 листопада 2017 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 9-14).

Згідно з довідкою ПАТ «СМНВО» № 16-07/5 від 03 січня 2018 року на день звільнення ОСОБА_3 сума заробітної плати, що підлягала виплаті, становила 23164 грн 99 коп. Середньоденна заробітна плата позивача без врахування податку з доходів фізичних осіб та воєнного збору становила 265 грн 02 коп. (а.с. 41).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі – Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Враховуючи наведені положення Порядку, колегія суддів не може погодитись із розміром присудженого позивачу до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні, оскільки при обрахуванні вказаних коштів суд першої інстанції помилково виходив з п’ятиденного робочого тижня на підприємстві.

Крім того, обчислюючи середньоденну заробітну плату позивача, суд помилково вказав, що він відпрацював у жовтні 11 днів, а не 10, як вбачається з табеля обліку робочого часу у відповідача за жовтень 2017 року (а.с. 65).

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 56 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Так, наказом генерального директора ПАТ «СМНВО» від 21 березня 2014 року за №75 з 26 травня 2014 року для усіх працівників підприємства було встановлено неповну робочу неділю з наступним режимом роботи: триденний неповний робочий тиждень з робочими дням в понеділок, вівторок і середу, період неповного робочого тижня 24 години (п. 1 Наказу).

Також, Наказом відповідача від 21 березня 2014 року за № 75 було встановлено, що керівники самостійних структурних підрозділів товариства по узгодженню з функціональними директорами особовими наказами, за наявності згоди працівників, можуть встановлювати робочі дні, відмінні від вказаних в п. 1 Наказу із збереженням тривалого неповного робочого тижня 24 години; п’ятиденний робочий тиждень з неповним робочим днем, із збереженням загального тривалого тижня 24 години. Оплату праці працівникам ПАТ «СМНВО» вирішено проводити пропорційно до відпрацьованого часу (а.с. 42).

Тобто, на підприємстві на підставі наказу відповідача від 26 травня 2014 року №75 були змінені істотні умов праці, оскільки був встановлений неповний трьохденний робочий тиждень, а оплата праці здійснювалась пропорційно до відпрацьованого тижня, з чим також погодився позивач.

Наказами відповідача №9644/ок від 04 жовтня 2017 року, №9956/ок від 12 жовтня 2017 року , №10115/ок від 19 жовтня 2017 року, №10910/вк від 12 листопада 2017 року, №11215/вк від 28 листопада 2017 року, №11293/вк від 29 листопада 2017 року у зв’язку з необхідністю була встановлена повна робоча неділя працівникам цеху №8, у тому числі і стосовно позивача, за період з 25 вересня 2017 року по 01 жовтня 2017 року, з 02 жовтня 2017 року по 08 жовтня 2017 року, з 09 жовтня 2017 року по 15 жовтня 2017 року, з 06 листопада 2017 року по 12 листопада 2017 року, з 13 листопада 2017 року по 19 листопада 2017 року, з 20 листопада 2017 року по 26 листопада 2017 року (а.с.53,55,57,59,61,62).

Як зазначалось вище, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Як вбачається з довідки ПАТ «СМНВО» від 31 січня 2018 року (а.с. 51), заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців у вересні і жовтні 2017 року робочі дні, без відрахувань податку і військового збору, складає 8982 грн 80 коп. (5540 грн 24 коп. у вересні + 3442 грн 56 коп. у жовтні).

На підставі абз. 1 п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Водночас, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Як вбачається з розрахункових листів за вересень та жовтень 2017 року (а.с. 15), позивачу дійсно було нараховано 5540,24 грн за вересень 2017 року та 3442,56 грн. за жовтень 2017 року, а також в них відображені складові цієї заробітної плати, до якої включені премії, а саме: 119,14 грн за вересень 2017 року та 755,86 грн за жовтень 2017 року, а всього за ці два місяці позивачу було виплачено 875,30 грн премії.

З табеля обліку робочого часу за вересень 2017 року (а.с. 64) вбачається, що у вересні 2017 року позивач фактично відпрацював 148 годин при 8-годинному робочому дні, тобто, 18,5 днів із запланованого 21 робочого дня або 168 годин. У жовтні 2017 року ОСОБА_3 фактично відпрацював 79 годин або 10 робочих днів із запланованого 21 робочого дня або 167 годин (а.с. 65).

Отже, позивачу за вересень і жовтень 2017 року була нарахована премія на загальну суму 875,30 грн, як за 335 планових робочих години, або за 42 робочих дня, однак, фактично ОСОБА_3 відпрацював 227 робочих годин, що відповідає 28,5 днів, тому, при розрахунку позивачу середнього заробітку слід брати до уваги нараховану йому і виплачену премію пропорційно до відпрацьованого часу, яка (премія) становить 593,11 грн ((119,44 + 755,86) : 335 планових годин * 227 фактично відпрацьованих годин).

Крім премій, до складових нарахованої ОСОБА_3 заробітної плати за вересень 2017 року були включені доплати і компенсації на загальну суму 892,30 грн, а саме: 528,21 грн компенсації за медогляд (графа 117); 132,05 грн згідно наданої донорської довідки (графа 141); 143,28 грн компенсації за вартість молока (графа 162); 88,76 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з несвоєчасною її виплатою (графа 167).

За жовтень 2017 року у його заробітну плату були включені доплати і компенсації на загальну суму 288,16 грн, а саме: 141,52 грн згідно наданої донорської довідки (графа 141); 79,60 грн компенсації за вартість молока (графа 162); 67,04 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з несвоєчасною її виплатою (графа 167).

На підставі п.4 Розділу ІІІ Порядку вказані вище доплати і компенсації за вересень і жовтень 2017 року на загальну суму 1180,46 грн (892,30 + 288,16) при обчисленні середньої заробітної плати також не враховуються.

Таким чином, при розрахунку середньоденної заробітної плати слід брати до уваги заробітну плату за вересень і жовтень 2017 року, яка становить 6927,04 грн (4528,50 грн за вересень + 2398,54 грн за жовтень), а також 593,11 грн премії за фактично відпрацьовані дні, а всього середньомісячний заробіток позивача становить 7520,15 грн.

Як зазначалось вище, за останні два місяці перед звільненням позивач фактично відпрацював 227 годин при 8-годинному робочому дні (148 годин у вересні і 79 годин у жовтні). Отже, середньоденна заробітна плата становить 265,02 грн (7520,15 грн : 227 годин * 8 годин).

Враховуючи те, що сумарне число робочих днів за період з 04 грудня 2017 року (перший робочий день товариства після звільнення позивача) по 15 лютого 2018 року (день ухвалення судового рішення), а не за подальший період, на чому помилково наголошував позивач у заяві від 01 червня 2018 року, згідно з графіком роботи підприємства, встановлених наказом № 75 від 21 березня 2014 року, становить 30 робочих днів (грудень – 11 робочих днів (4,5,6, 11, 12,13,18,19,20,26,27); січень – 13 робочих днів (2,3,9,10,15,16,17,22,23,24,29,30,31); лютий – 6 робочих днів (5,6,7,12,13,14), тому з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 7950,60 грн (265,02 грн х 30 днів).

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з неповним з’ясуванням обставин у справі, а його висновки в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, тому таке рішення суду в оскаржуваній частині необхідно змінити і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Отже, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, п. 4 ЦПК України рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з ПАТ «СМНВО» на користь позивача, – зменшенню до 7950,60 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за які позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, підлягають задоволенню частково, а саме: на 53 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 6, ч. 13 ЦПК України за рахунок ПАТ «СМНВО» на користь держави підлягає стягненню 339,20 грн (53% від 640 грн).

Ураховуючи, що за подання апеляційної скарги ПАТ «СМНВО» сплатило судовий збір у сумі 960 грн (а.с. 99), який у повному обсязі підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави, тому шляхом взаємозаліку ПАТ «СМНВО» за рахунок держави слід компенсувати 620,80 грн (960 – 339,20).

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7950 грн 60 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов’язкових платежів, а не 14996 грн. 88 коп., як вказав суд першої інстанції.

Компенсувати ОСОБА_1 акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» за рахунок держави 620 грн 80 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий – (підпис) ОСОБА_4 (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6