Ухвала суду № 74735705, 14.06.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2100/17

№ 1-кп/415/119/18

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Панасенка В.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше судимого 27.02.1992 Лисичанським міським судом за ч.1 ст.140, ст. 215-3 ч.1, ст. 42 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 18.11.1994 Лисичанським міським судом за ст.142 ч.1, ст. 183 ч.1, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі; 20.12.2001 Лисичанським міським судом за ст. 42, ст.185 ч.2, ст. 187 ч.2, ст. 357 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі; 10.08.2005 Лисичанським міським судом за ст.289 ч.2, ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 16.10.2009 Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.186 ч.2, ст.187 ч.2, ст.69, ст.190 ч.2, ст.70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 01.03.2017 Лисичанським міським судом за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільненого з випробувальним строком 2 роки, проживаючого без реєстрації: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Комарова, буд.51,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання, у зв’язку з хворобою та необхідністю проведення лікування у протитуберкульозному закладі міста Лисичанська.

Прокурор Панасенко В.В. вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 як необґрунтованого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1Ю, підтримав клопотання свого підзахисного та просив його задовольнити, оскільки обвинувачений перебуває під вартою вже більше року та потребує лікування у протитуберкульозному закладі. Окрім того, посилаючись на практику ЄСПЛ захисник зазначив, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину, зі спливом певного часу, перестає бути достатньою умовою для продовження строку тримання під вартою.

Суд, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;…5) вчинити інше кримінальне правопорушення….

Вирішуючи заявлене обвинуваченим клопотання, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як … до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, з рішень якого вбачається, що на початку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі «ОСОБА_3 проти України» ("SergeyVolosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року, Європейський суд з прав людини наголосив, «саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув’язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину, є обов’язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…».

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 289 КК України, яке відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від п’яти до восьми років та згідно вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів у період іспитового строку призначеного за вироком Лисичанським міським судом Луганської області від 01.03.2017. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_2 неодноразово судимий та відбував покарання у місцях позбавлення волі за скоєння аналогічних умисних корисних злочинів, не працює, одружений, проте мешкає з дружиною у різних містах, що вказує на відсутність у останнього постійного джерела доходів та міцних соціальних зв’язків за місцем судового розгляду.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризиків можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду з огляду на характеризуючи данні обвинуваченого та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому особисте зобов’язання є у даному випадку надзвичайно м’яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, застава навіть у мінімальному визначеному законом розмірі, який для тяжких злочинів складає двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є непомірною для обвинуваченого, а домашній арешт також не можна застосовувати через відсутність постійного місця мешкання обвинуваченого. До того ж, обвинувачений ОСОБА_2 проходить протитуберкульозне лікування у СІЗО державної установи «Покровська виправна колонія (№17) – спеціалізована туберкульозна лікарня».

На думку суду, єдиним достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов’язків є тримання під вартою. Тому враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки відсутні докази необхідності застосування до останнього більш м’якого запобіжного заходу, а саме у вигляді особистого зобов’язання.

Керуючись ст. ст. 31, 369, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя О.В. Шевченко