Рішення № 74734841, 07.06.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/796/17

Рішення

Іменем України

"07" червня 2018 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши в м. Кагарлику справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області, сільського голови ОСОБА_1 про визнання дії та бездіяльності відповідачів такими, що систематично та неодноразово порушували права позивачів, визнання рішень незаконними та скасування,-

встановив:

Позивач ОСОБА_3 подав до суду позов який обґрунтував слідуючими обставинами. 21.11.2016 року до ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області ним подано запит на ім’я сільського голови ОСОБА_1, у якому він просив надати завірену належним чином копію її посадової інструкції.

Сільська рада надала відповідь №241 від 25.11.2016 року , що: посадова інструкція сільського голови розроблена для внутрішнього службового користування і не є публічною інформацією.

Надана відповідь є не правдива тому, що взагалі відсутня посадова інструкція сільського голови. Надана відповідь є такою, що порушує права позивача на доступ до публічної інформації, порушує ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч.І ст. 3; 4; п.2 ч.1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.І ст. 1; ч.І ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 3 Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав особисто сільському голові ОСОБА_6 сільської ради скаргу від 18.03.2017 р. (зареєстрована за №Д-141 від 28.03.2017р.) у якій обґрунтовано виклав свою не згоду з відповіддю на запит №226 і просив:

-Вжити заходів для припинення порушення моїх прав ОСОБА_6 сільською радою 7 скликання, надаючи неправдиву інформацію.

-За надання мені не правдивої відповіді ОСОБА_6 сільською радою на мій запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності передбаченої ст. 212-3 КУпАП.

-Інформацію про вжиті заходи надати письмово.

Відповідь на скаргу позивача сільська рада та сільський голова не надали, чим в черговий раз порушили права позивача, порушили: ст.. 3; 8; 19; ч.4; ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.. 7; 8; 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України «Про звернення громадян».

21.11.2016 р. за №230 до сільської ради на ім’я секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 подано запит у якому позивач просив: Надати завірену належним чином копію присяги секретаря сільської ради як посадової особи місцевого самоврядування.

Сільська рада надала відповідь №237 від 25 листопада 2016 року у якій зазначено що: присяга вказаної посадової особи місцевого самоврядування не є публічною інформацією.

Надана відповідь є не правдивою тому, що особа яка вперше вступає на посаду до органу місцевого самоврядування приймає присягу публічно. Також законом України «Про доступ до публічної інформації» чітко визначено які статті обмежують право доступу до інформації , а саме ст. 6 (публічна інформація з обмеженим доступом), ст. 7 (конфіденційна інформація); ст. 8 (таємна інформація), ст. 9 (службова інформація). Жодна із перелічених статей не обмежує право позивача на ознайомлення з присягою посадової особи місцевого самоврядування.

Надавши не правдиву відповідь сільська рада в черговий раз порушила мої права ст. 3; 8; 19; 21; 22; 34; 40 ; 68 ОСОБА_7 України, п.1. ч 1ст. 3; 4; п 2, ч. 1 ст. 5 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ч. 1 ст. 1; ч.1 ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав особисто сільському голові ОСОБА_6 сільської ради скаргу від 19.03.2017 р.

(зареєстровану за №Д-142 від 28.03.2017р.), у якій обґрунтовано виклав свою не згоду з відповіддю і просив:

-Вжити заходів для припинення порушення моїх прав ОСОБА_6 сільською радою 7 скликання, надаючи мені неправдиву інформацію.

-За надання мені не правдивої відповіді ОСОБА_6 сільською радою на мій запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності передбаченої ст. 212-3 КУпАП.

-Інформацію про вжиті заходи надати письмово.

Відповідь на скаргу позивача сільською радою та сільським головою не надано, чим в черговий раз порушено права позивача, порушено ст.. 3; 8; 19; 21; 22; 40; 68 ОСОБА_7 України, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», п.1; 2; 7; 8; 18; 19: ч.4; ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7; 8; 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20,21 Закону України «Про інформацію».

17.02 2017 р. позивач подав до ОСОБА_6 сільської ради два запита на отримання публічної інформації №117 та №118.

У запиті №117 позивач просив: Надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017р.

У запиті №118 позивач просив: Надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, яки готували висновки для роботи сесій ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання.

Секретар сільської ради ОСОБА_8 відмовилася надати позивачу ознайомитися з запитуваною інформацією, чим неодноразово систематично порушила права позивача, порушила ст. 3; 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч. 1ст. 3; ст. 4; п.2 ч.іст. 5; ст. 14, Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 7; 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». ч.1 ст. 1; ч.1 ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» що є адміністративним правопорушенням пов’язаним з корупцією ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1,3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

На неправомірні дії та/або бездіяльність секретаря сільської ради ОСОБА_8 позивачем надано скаргу сільському голові ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області за №27 від року у якій викладено, що 17.02.2017 р. до сільської ради позивачем подано два запити за №117, №118 в яких позивач просив: Надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017 р та надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, які готували висновки для роботи сесій ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання. Секретар сільської ради ОСОБА_8 категорично відмовилася надавати запитувану інформацію. У зв’язку з чим позивач просив: Вжити заходів для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 до відповідальності згідно чинного законодавства України.

Сільською радою надано відповідь №112 від 14.03.2017 року за підписом сільського голови ОСОБА_1 у якій зазначено що сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря сільської ради до відповідальності.

Відповідь, надана сільським головою ОСОБА_1 порушує права позивача ст. 3; 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1; 2; 7; 18; 19, ч.4; ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7; 8; 11; Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10,12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою сільському голові ОСОБА_6 сільської ради направив скаргу від 23.03.2017 р. в якій обґрунтовано виклав не згоду з відповіддю сільської ради надану на скаргу №Д-27 і просив: -

Надати роз’яснення з посиланням на норми чинного законодавства України чи мала законну підставу секретар Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 не надати мені для ознайомлення запитувану інформацію у запитах №117, №118.

Надати роз’яснення з посиланням на норми чинного законодавства України, чому ОСОБА_6 сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 до відповідальності, згідно чинного законодавства, за не надання мені ознайомитися з інформацією, яку я просив у запитах для отримання публічної інформації№117, №118 від 17.02.2017 р.

Вжити заходів для притягнення до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України, секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 за не надання мені можливості ознайомитися з запитуваною інформацією, яку я просив у запитах №117, №118 від 17.02.2017 року. Інформацію надати письмово.

Відповідь ОСОБА_6 сільська рада і сільський голова ОСОБА_1 на скаргу позивача від 23.03.2017р. не надала, відповідачі в черговий раз порушили права позивача, порушила ст. 8; 19; 21; 22; 40; 68 ОСОБА_7 України, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян, п.1; 2; 7; 18; 19; 24, ч.4; ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 7; 8; 11 «Про службу в органах місцевого самоврядування» ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

До ОСОБА_6 сільської ради 21.11.2016 року позивач подав клопотання у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_6 сілсьська рада VII скликання на 13 сессії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення від 19.12.2016 року №47/1 яким вирішила:

Відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.999 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів ,затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

З даним рішенням позивач не згоден тому, що воно незаконне, прийняте з порушенням регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.3 ст 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднюватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У рішенні №47/1 сільська рада наголошує, що позивач у графічних матеріалах доданих до клопотання зазначив земельну ділянку яка належить до земель загального користування та використовується громадою села Бендюгівка як громадські пасовища. Також у рішенні сільська рада посилається на не відповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, схеми землеустрою та іншим нормативно-правовим документам. Таке посилання з боку сільської ради є не законними, тому що жодного з документів перелічених у рішенні не існує по факту. За таких обставин рішення №47/1 від 19.12.2016 р. прийняте з порушенням ст. ст. 116, 118, Земельного кодексу України, та порушує права позивача, ст.14 ОСОБА_7 України ст. 121 Земельного Кодексу України.

Наступне клопотання до ОСОБА_6 сільської ради позивач подав 23.12.2016 року у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

ОСОБА_6 сільська рада 7 скликання на 16 сесії 16.02.2017 року розглянула клопотання позивача і прийняла рішення №75 від 16.02.2017року, яким вирішила:

Відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування. Таке посилання з боку сільської ради є незаконним, тому що жодного з перелічених у рішенні документів не існує.

З даним рішенням позивач не згоден також тому , що воно незаконне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.3; ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднуватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У рішенні №75 сільська рада наголошує що земельна ділянка використовується громадою села Бендюгівка як громадські пасовища.

За таких обставин рішення №75 від 16.02.2017 р. прийняте з порушенням ст.. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, та порушує права позивача, ст. 14 ОСОБА_7 України ст. 121 Земельного Кодексу України.

Також ОСОБА_6 сільська рада та сільський голова ОСОБА_6 сільської ради неодноразово порушували права третіх осіб а саме: гр. ОСОБА_4 яка 17.02.2017 року до сільської ради подала скаргу у якій скаржилася на неодноразову відсутність на робочому місці діловода сільської ради і просила: За неодноразову відсутність на робочому місці діловода ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_9 у робочій час притягнути до відповідальності відповідно до Кодексу Законів про працю.

Сільська рада надала відповідь за №110 від 14.03.2017 року в якій зазначено що діловод ОСОБА_6 сільської ради була на робочому місці 17.02.2017 p., близько чотирнадцятої години вона поїхала до районного центру. Ваша заява була прийнята своєчасно та зареєстрована секретарем Бендюгівської сільської ради. На основі вище викладеного, ОСОБА_6 сільська рада не вбачає підстав для притягнення діловода ОСОБА_6 сільської ради до відповідальності.

Вважаючи надану відповідь сільської ради не правдивою та такою що порушує її права, порушує ст. 3; 8; 19; 21; 22; 40; 68 ОСОБА_7 України, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_4Б особисто сільському голові ОСОБА_1, подала скаргу від 21.03.2017 року року в якій виклала не згоду з відповіддю сільської ради №110 від 14.03.2017 р. і просила: - Надати інформацію у повному обсязі а саме: у яких справах діловод ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_9 їздила до районного центру

-Надати інформацію скільки часу діловод ОСОБА_9 17.02.2017 р. була відсутя на робочому місці.

-За надання мені не повної відповіді на скаргу вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності, згідно чинного Законодавства.

Відповідь ОСОБА_6 сільська рада та сільській голова ОСОБА_1, на скаргу від 23.03.2017 року не надали.

Не надавши відповідь гр. ОСОБА_4 сільська рада та сільський голова в черговий раз порушила права третіх осіб, порушила ст. 8; 19; 21; 22; 40; 68 ОСОБА_7 України, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», ".1; 2; 7; 18; 19; 24, ч. 4; ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7; 8; 11 «Про службу в органах місцевого самоврядування» ст. 3 Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

27.01.2017 року до сільської ради ОСОБА_4 подала скаргу у якій скаржилася на неодноразову відсутність діловода сільської ради на робочому місці і просила:

Надати інформацію чому 19.12.2016 р., 06.01.2017 р., 26.01.2017 р. на робочому місці відсутня діловод ОСОБА_6 сільської ради.

-Бразі безпідставної, неодноразової відсутності на робочому місці діловода ОСОБА_6 сільської ради 19.12.2016 р., 06.01.2017 р., 26.01.2017 р. вжити заходів реагування відповідно до Кодексу законів України про працю..

-Надати інформацію про вжиті заходи письмово.

27.01.2017Сільська рада надала відповідь №73 від 23.02.2017 року у якій зазначено: що 26.01.2017р., 06.01.2017 р. діловод була відсутня частково робочого дня у зв ’язку з тим що їздила до районного центру зі звітами. Робота діловодом виконується вчасно та в повному обсязі.

Вважаючи надану відповідь сільською радою не правдивою та такою що порушує права, порушує ст. 3; 8; 19; 21; 22; 40; 68 ОСОБА_7 України, ст. ст.. 7, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян». ОСОБА_4 особисто сільському голові ОСОБА_1 подала скаргу від 20.03.2017 року в якій виклала не згоду з відповіддю сільської ради №73 від 23.02.2017 р. і просила:

-Надати інформацію у повному обсязі з наступних питань:

19.12.2016р. які звіти возила діловод до районного центру, з якою метою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці?

26.01.2017р. які звіти возила діловод до районного центру, з ягою метою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці?, які звіти возила діловод до районного центру, з якою четою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці?

- Надати інформацію хто під час відсутності діловода на робочому місці

і виконує роботу діловода, навіть у випадках, коли діловод возить звіти .

- За надання мені не повної відповіді на скаргу, прошу вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства.

Інформацію за результатами розгляду скарги надайте письмово.

Прошу запросити мене на розгляд моєї скарги.

Відповідь ОСОБА_6 сілсьська рада і сільський голова ОСОБА_1В на скаргу від 20.03.2017 р. не надала.

Не надавши відповідь позивачу, відповідачі сільська рада та сільський голова в черговий раз порушила права позивача, порушила ст. 8; 19; 21; 22; 68 ОСОБА_7 України, ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», п.1; 2; 7; 18; 19; 24, ч 4 ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8; 11 «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. З Закону України «Про адміністративні послуги», ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21 Закону України «Про інформацію».

Під час проведення 16 сесії 7 скликання ОСОБА_6 сільської ради 26.01.2017 р. серед запрошених була присутня ОСОБА_4 яка проводила відеозйомку сесії. Декільком депутатам не сподобалося що проводиться відеозйомка і сільська рада прийняла рішення №70 наступного змісту: Відповідно до Закону України «Про інформацію» та ст. 307 Цивільного Кодексу України (Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото та відеозйомок) сесія ради вирішила: Заборонити проводити аудіо, відео зйомку сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання.

Прийнявши рішення №70 сільська рада порушила ст. 34 ОСОБА_7 України, ст. ст.. 1, 2, 3, 7, 12, 20, 21 Закону України «Про інформацію» що є грубим порушення прав ОСОБА_4

До ОСОБА_6 сільської ради 21.11.2016 р. ОСОБА_4 подала клопотання у якому просила: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і 19.12.2016 року сесія сільської ради вирішила: Відмовити ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.999 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених унктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо упорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

З даним рішенням гр. ОСОБА_4 не згодна тому що воно незаконне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.3; ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднюватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У рішенні №47/2 сільська рада наголошує що ОСОБА_4 у графічних матеріалах доданих до клопотання зазначив земельну ділянку яка належить до земель загального користування та використовується громадою села Бендюгівка як громадські пасовища. Також у рішенні сільська рада посилається на невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, схеми землеустрою та іншим нормативно-правовим документам. Таке посилання з боку сільської ради є незаконними, тому що жоден з документів, перелічених у рішенні, не існує. За таких обставин рішення №47/1 від 19.12.2016 р. прийняте з порушенням ст.. ст.. 116, 118 Земельного кодексу України, та порушує права ОСОБА_4, ст.Конституції України ст. 121 Земельного кодексу України.

Наступне клопотання до ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_4 подала 23.12.2016 року у якому просила: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

16.02.2017р. ОСОБА_6 сільська рада 7 скликання на 16 сесії розглянула клопотання ОСОБА_4 і прийняла рішення №75 від 16.02.2017року, яким вирішила: Відмовити ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га у зв ’язку із невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населенихпунктів

та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і належить до земель загального користування. Але жодних документів не існує.

З даним рішенням ОСОБА_4 не згодна тому що воно не законне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.З; ст . 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднюватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

За таких обставин рішення порушує права ОСОБА_4, ст. 14 ОСОБА_7 України ст.. 121 Земельного кодексу України.

Також ОСОБА_6 сільська рада та сільський голова ОСОБА_6 сільської ради неодноразово порушили права третіх осіб а саме: гр. ОСОБА_5 який 17.02.2017 р. №112 до ОСОБА_6 сільської ради подав запит на отримання публічної інформації, у якому він просив:

Надати завірену належним чином копію протоколу сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання від 16.02. 2017року.

Надати завірені належним чином копії рішень, прийнятих на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання 16.02. 2017року.

Надати завірені належним чином копії проектів рішень, підготованих для розгляду на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання 16.02. 2017 року.

ОСОБА_6 сільська рада надала відповідь №58 від 22.02.2017 року, у якій зазначалося:

На Ваші запити на отримання публічної інформації від 17.02.2017р. вх. №111 від 17.02.2017року, вх. №112 від 17.02.2017року,вх. №113 від 17.02.2017року, вх. №114 від 17.02.2017року,ОСОБА_6 сільська рада повідомляє, що розгляд Вашого запиту буде продовжено до 20 робочих днів у зв’язку з великим обсягом запитів на публічну інформацію.

Надана відповідь є безпідставною відмовою, чим дорушено права ОСОБА_5, ОСОБА_7 України та чинне Законодавство України.

Наступну відповідь №115 ОСОБА_6 сільська рада датувала 14 березня 2017 р. : на Ваш запит на отримання публічної інформації від 17.02.2017 р.

ОСОБА_6 сільська рада надсилає копію протоколу, рішень та проектів рішень сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання від 16.02.2017р.

Надана відповідь порушила права ОСОБА_5 і вимоги ч.І ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ОСОБА_7 України. Не погоджуючись з порушенням своїх прав та чинного законодавства України ОСОБА_5 особисто сільському голові поштою подав скаргу від 21.03.2107 р. у якій виклав не згоду з порушенням своїх прав та законів України ОСОБА_6 сільської ради і просив:

Вжити заходів для припинення порушення х прав через не своєчасне надання відповідей на запити про доступ до публічної інформації.

За надання відповіді на запит з суттєвим порушенням термінів, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чиним законодавством.

Надавши відповідь на запит з порушенням строків передбачених чинним законодавством, не надання відповіді на скаргу, не вжиття заходів реагування по скарзі, ОСОБА_6 сільська рада та сільський голова ОСОБА_1 неодноразово порушили права ОСОБА_5.

Також поштою до ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_5 подав клопотання від 26.11.2017 р у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

19.12.2016 року ОСОБА_6 сільська рада 7 скликання на 13 сесії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення №47/3 від 19.12. 2016 року яким вирішила: Відмовити ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,199 га у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

З даним рішенням ОСОБА_5 не згоден тому що воно не законне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.З; ст .5 Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднуватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У рішенні №47/3 сільська рада наголошує що ОСОБА_5 у графічних матеріалах доданих до клопотання зазначив земельну ділянку яка належить до земель загального користування та використовується громадою села Бендюгівка як громадські пасовища. Також у рішенні сільська рада посилається на не відповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, схеми землеустрою та іншим нормативно-правовим документам. Таке посилання з боку сільської ради є не законнимим, тому що жоден з документів перелічених у рішенні не існує. За таких обставин рішення №47/3 від 19.12.2016 р. прийняте з порушенням ст.. 116, 118 Земельного кодексу України, та порушує права ОСОБА_5 ст. 14 ОСОБА_7 України ст.. 121 Земельного кодексу України.

Наступне клопотання до ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_5 подав 23.12.2016 р. у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

16.02.2017 року ОСОБА_6 сільська рада на сесії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення №78 яким вирішила: Відмовити ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,199 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування объекта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових акі гів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

З даним рішенням ОСОБА_5 не згоден тому що воно незаконне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.З; ст 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднуватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У рішенні №47/3 сільська рада наголошує що ОСОБА_5 у графічних матеріалах доданих до клопотання зазначив земельну ділянку яка належить до земель загального користування та використовується громадою села Бендюгівка як громадські пасовища. Також у рішенні сільська рада посилається на не відповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану, схеми землеустрою та іншим нормативно-правовим документам. Таке посилання з боку сільської ради є не законнимим, тому що жоден з документів перелічених у рішенні не існує. За таких обставин порушено права ОСОБА_5 ст. 14 І ОСОБА_7 України, ст.. 121 Земельного кодексу України.

Наступне клопотання до ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_5 подав 23.12.2016 р. у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність й ч ведення особистого селянського господарства.

16.02.2017 року ОСОБА_6 сільська рада 7 скликання на 16 сесії : розглянула клопотання позивача і прийняла рішення №78 від 16.02.2017 року яким вирішила: Відмовити ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв’язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та іншої містобудівної документації, схгм землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

З даним рішенням ОСОБА_5 не згоден тому що воно не законне, прийняте з порушенням Регламенту ОСОБА_6 сільської ради, положення про постійні комісії ОСОБА_6 сільської ради. Проект рішення постійна депутатська комісія не готувала, не оприлюднювала, що є порушенням ч.3 ст. Закону України «Про доступ до публічної інформації, відповідно до якої проекти рішень повинні оприлюднюватися за 20 днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Рішення №78 від 16.02.2017 р. прийняте з порушенням ст.. 116, 118 Земельного кодексу України та порушує права ОСОБА_5 ст. 14 ОСОБА_7 України ст.. 121 Земельного кодексу України.

Позивач просив суд визнати дії та бездіяльність відповідачів такими що систематично та неодноразово порушили права позивача, права третіх осіб, ОСОБА_7 Українита через ненадання позивачу та третім особам відповідей на запити про доступ до публічної інформації та на звернення у терміни визначенні Законами України, через надання позивачу та третім особам не правдивих, не точних, не достовірних, не перевірених відповідей які порушують права позивачів та права третіх осіб.

Також просив суд визнати незаконними рішеннями від 19.12.2016 року №47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 року №75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га., визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_6 сільської ради №70 від 26.01.2017 року , №47/2 від 19.12.2016 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради не з’явився в судове засідання і розгляд справи проведено у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 пояснив, що позов не визнається, так як позивачу направлялись відповіді на його запити і скарги , на які він вказав в позові, відповідно до вимог законодавства . Також правомірно винесено рішення про відмову по заявах позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.999 га і про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га, так як це земельні ділянки загального користування які не підлягають приватизації. ОСОБА_10 і ОСОБА_5 не є позивачами і не заявляли позовних вимог , а тому позовні вимоги про порушення , на думку позивача, прав вказаних осіб не підлягають задоволенню.

Судом встановлено слідуюче.

Стаття 8 ОСОБА_7 України передбачає, що ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується. Стаття 19 ОСОБА_7 України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_7 та законами України. Стаття 21 ОСОБА_7 України передбачає, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 22 ОСОБА_7 України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Стаття 34 ОСОБА_7 України передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Стаття 40 ОСОБА_7 України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Стаття 68 ОСОБА_7 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_7 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Стаття 3 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» передбачає, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Стаття 4 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» передбачає, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» передбачає, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 14 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» передбачає, що розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Стаття 15 ЗУ « Про доступ до публічної інформації» передбачає, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень. 2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. 3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Стаття 60 ч.1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється: 1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; 2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Стаття 21 Закону України «Про інформацію» передбачає, що :1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. 2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. 3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

21.11.2017 року за №226 до ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області позивачем ОСОБА_3 подано запит на ім’я сільського голови ОСОБА_1, у якому він просив надати завірену належним чином копію посадової інструкції сільського голови.

Сільська рада надала відповідь №241 від 25.11.2016 року , що: посадова інструкція сільського голови розроблена для внутрішнього службового користування і не є публічною інформацією.

Надана відповідь є не правдива, так як відповідно до ст.77 ч.2 КАС України суб’єкт владних повноважень не надав доказів, що посадова інструкція сільського голови дійсно розроблена і для внутрішнього службового користування. Надана відповідь є такою що порушує права позивача на доступ до публічної інформації у встановленому законодавством порядку, що передбачено ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч.І ст. 3; 4; п.2 ч.1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.І ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст.21 Закону України «Про інформацію». Відповідно до ст.2 ч.2 п.9 Закону України «Про адміністративні послуги» , на який також посилався позивач, дія цього закону не поширюється на доступ до публічної інформації.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав особисто сільському голові ОСОБА_6 сільської ради скаргу від 18.03.2017 р. (зареєстрована за №Д-141 від 28.03.2017р.) у якій обґрунтовано виклав свою не згоду з відповіддю на запит №226 і просив:

-Вжити заходів для припинення порушення його прав ОСОБА_6 сільською радою 7 скликання, надаючи неправдиву інформацію.

-За надання мені не правдивої відповіді ОСОБА_6 сільською радою на мій запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності передбаченої ст. 212-3 КУпАП.

-Інформацію про вжиті заходи надати письмово.

Позивачу надано відповідь від 24.04.2017 року вих..№170 за підписом сільського голови , що права позивача ОСОБА_6 сільською радою не порушені і відсутні підстави для притягнення працівників сільської ради до відповідальності та роз’яснено порядок оскарження, що підтверджується поясненнями позивача про отримання відповіді з порушенням строків дачі відповіді та відповіддю на скаргу. А тому не є доведеною позивачем обставина в цій частині позову, що відповідь на скаргу не надано. Відповідно до ст.19 ч.1 ЗУ « Про звернення громадян» ОСОБА_6 сільська рада виконала обов’язок письмово повідомити позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення і не порушила прав позивача на отримання письмового повідомлення про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до положень ст.47 ч.1 КАС України позивачем не подавалось письмової заяви про зміну підстав позову в цій частині до закінчення підготовчого засідання, а саме про порушення строків повідомлення про результати розгляду скарги. Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

21.11.2016 р. за №230 до сільської ради на ім’я секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 подано запит у якому позивач просив: Надати завірену належним чином копію присяги секретаря сільської ради як посадової особи місцевого самоврядування.

Сільська рада надала відповідь №237 від 25 листопада 2016 року у якій зазначено що: присяга вказаної посадової особи місцевого самоврядування не є публічною інформацією.

Надана відповідь є не правдивою тому що особа яка вперше вступає на посаду до органу місцевого самоврядування приймає присягу публічно. Також законом України «Про доступ до публічної інформації» чітко визначено які статті обмежують право доступу до інформації , а саме ст. 6 (публічна інформація з обмеженим доступом), ст. 7 (конфіденційна інформація); ст. 8 (таємна інформація), ст. 9 (службова інформація). Жодна із перелічених статей не обмежує право позивача на ознайомлення з присягою посадової особи місцевого самоврядування.

Надавши позивачу не правдиву відповідь сільська рада порушила право позивача на доступ до публічної інформації у встановленому законодавством порядку, що передбачено ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч.І ст. 3; 4; п.2 ч.1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.І ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст.21 Закону України «Про інформацію». Відповідно до ст.2 ч.2 п.9 Закону України «Про адміністративні послуги» , на який також посилався позивач, дія цього закону не поширюється на доступ до публічної інформації.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав особисто сільському голові ОСОБА_6 сільської ради скаргу від 19.03.2017 р.

(зареєстровану за №Д-142 від 28.03.2017р.), у якій обґрунтовано виклав свою не згоду з відповіддю і просив:

-Вжити заходів для припинення порушення моїх прав ОСОБА_6 сільською радою 7 скликання, надаючи мені неправдиву інформацію.

-За надання мені не правдивої відповіді ОСОБА_6 сільською радою на мій запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності передбаченої ст. 212-3 КУпАП.

-Інформацію про вжиті заходи надати письмово.

Позивачу надано відповідь від 24.04.2017 року вих..№171 за підписом сільського голови , що права позивача ОСОБА_6 сільською радою не порушені і відсутні підстави для притягнення працівників сільської ради до відповідальності та роз’яснено порядок оскарження, що підтверджується поясненнями позивача про отримання відповіді з порушенням строків дачі відповіді та відповіддю на скаргу. А тому не є доведеною позивачем обставина в цій частині позову, що відповідь на скаргу не надано. Відповідно до ст.19 ч.1 ЗУ « Про звернення громадян» ОСОБА_6 сільська рада виконала обов’язок письмово повідомити позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення і не порушила прав позивача на отримання письмового повідомлення про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до положень ст.47 ч.1 КАС України позивачем не подавалось письмової заяви про зміну підстав позову в цій частині до закінчення підготовчого засідання, а саме про порушення строків повідомлення про результати розгляду скарги.

Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

17.02.2017 р. позивач подав до ОСОБА_6 сільської ради два запита на отримання публічної інформації №117 та №118.

У запиті №117 позивач просив: Надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017р. ОСОБА_6 сільська рада не надала позивачу для ознайомлення протоколу та прийнятих рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017р, чим порушила право позивача на доступ до публічної інформації, що передбачено ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч.І ст. 3; 4; п.2 ч.1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.І ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст.21 Закону України «Про інформацію». Відповідно до ст.2 ч.2 п.9 Закону України «Про адміністративні послуги» , на який також посилався позивач, дія цього закону не поширюється на доступ до публічної інформації.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1, що сільська рада надіслала позивачу поштою копію вказаних документів не підтверджується допустимими доказами, так як не надано підтверджуючих документів про їх вручення позивачу.

У запиті №118 позивач просив: Надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, яки готували висновки для роботи сесій ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання. ОСОБА_6 сільська рада не надала позивачу для ознайомлення вказаних документів , чим порушила право позивача на доступ до публічної інформації, що передбачено ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 ОСОБА_7 України, п.1 ч.І ст. 3; 4; п.2 ч.1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.І ст. 60 Закону України «Про запобігання корупції», ст.21 Закону України «Про інформацію». Відповідно до ст.2 ч.2 п.9 Закону України «Про адміністративні послуги» , на який також посилався позивач, дія цього закону не поширюється на доступ до публічної інформації.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1, що сільська рада надіслала позивачу поштою копію вказаних документів не підтверджується допустимими доказами, так як не надано підтверджуючих документів про їх вручення позивачу.

На відмову секретаря сільської ради ОСОБА_8 позивачем надано скаргу сільському голові ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області за №27 від 17.02.2017 року у якій викладено, що 17.02.2017 р. до сільської ради позивачем подано два запити за №117, №118 в яких позивач просив: Надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017 р та надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, які готували висновки для роботи сесій ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання. Секретар сільської ради ОСОБА_8 категорично відмовилася надавати запитувану інформацію. У зв’язку з чим позивач просив: Вжити заходів для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 до відповідальності згідно чинного законодавства України.

Сільською радою надано відповідь №112 від 14.03.2017 року за підписом сільського голови ОСОБА_1 у якій зазначено що сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря сільської ради до відповідальності.

Відповідно до ст. 19 ЗУ « Про звернення громадян» сільським головою ОСОБА_1 не виконано обов’язку об'єктивно, всебічно перевірити скаргу позивача, так як не надано ОСОБА_6 сільською радою доказів про те які обставини по результатах скарги було встановлено про те чи отримав позивач документи для ознайомлення які просив і якщо ні, то чи порушені трудові обов’язки працівниками сільської ради. А тому фактично відмовлено в задоволенні скарги без обґрунтування, що порушує право позивача на звернення з скаргою до сільської ради.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою сільському голові ОСОБА_6 сільської ради направив скаргу від 23.03.2017 р. в якій виклав не згоду з відповіддю сільської ради надану на скаргу №Д-27 і просив: -

Надати роз’яснення з посиланням на норми чинного законодавства України чи мала законну підставу секретар Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 не надати мені для ознайомлення запитувану інформацію у запитах №117, №118.

Надати роз’яснення з посиланням на норми чинного законодавства України, чому ОСОБА_6 сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 до відповідальності, згідно чинного законодавства, за не надання мені ознайомитися з інформацією, яку я просив у запитах для отримання публічної інформації№117, №118 від 17.02.2017 р.

Вжити заходів для притягнення до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України, секретаря Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 за не надання мені можливості ознайомитися з запитуваною інформацією, яку я просив у запитах №117, №118 від 17.02.2017 року. Інформацію надати письмово.

Відповідно до ст.19 ч.1 ЗУ « Про звернення громадян» ОСОБА_6 сільська рада не виконала обов’язку письмово повідомити позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення і порушила право позивача на звернення з скаргою до сільської ради. Посилання представника відповідача ОСОБА_1, що сільська рада надіслала позивачу поштою повідомлення , що його права не порушені сільською радою не підтверджується допустимими доказами, так як не надано підтверджуючих документів про вручення повідомлення про результати розгляду скарги позивачу.

21.11.2016 року позивач подав до ОСОБА_6 сільської ради клопотання у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,999 га яка розташована в межах ОСОБА_6 сільської ради, так як право на приватизацію він не використав та додав копію з кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

ОСОБА_6 сільсьська рада VII скликання на 13 сессії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення від 19.12.2016 року №47/1 яким вирішила:

відмовити на підставі ст.118 ч.7 ЗК України ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.999 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів , затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування та використовується громадою села як громадські пасовища.

Вказане рішення є незаконним, так як відмова належним чином не мотивована відповідно до вимог ст.118 ч.7 ЗК України у зв’язку з відсутністю даних про те до якої конкретно категорії земель згідно ст.19 ЗК України належить земельна ділянка яку вказав позивач на графічних матеріалах з бажаним місцем розташування і який орган затвердив проект землеустрою з зазначенням, що вказана земельна ділянка перебуває у загальному користуванні жителів, що віднесені до ОСОБА_6 сільської ради та з якими землями межує для ідентифікації місця розташування земельної ділянки про яку в заяві вказував позивач. Цих даних також не містить надане суду представником відповідача креслення адміністративних границь сільської ради і межі населеного пункту з проекту формування території і встановлення меж сільської ради та населеного пункту без інформації про затвердження відповідним органом вказаного проекту землеустрою. Також не надано доказів про існування , вказаних в рішенні генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації. Також на незаконність рішення вказують пояснення ОСОБА_11 в протоколі пленарного засідання ради від 19.12.2016 року що земля, на яку вказує позивач, є берегом, а позивач вказував в судовому засіданні , що яр .Вказаним рішенням порушуються права позивача, передбачені ст.ст.116 ч.3, 118 ч.6,7 ЗК України на одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Наступне клопотання до ОСОБА_6 сільської ради позивач подав 23.12.2016 року у якому просив: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,012 га. яка розташована в межах ОСОБА_6 сільської ради, так як право на приватизацію він не використав та додав копію з кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки..

ОСОБА_6 сільська рада 7 скликання на 16 сесії 16.02.2017 року розглянула клопотання позивача і прийняла рішення №75 від 16.02.2017року, яким вирішила на підставі ст.118 ч.7 ЗК України:

відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га у зв’язку із невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічнихобґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування та використовується громадою села як громадські пасовища.

Вказане рішення є незаконним, так як відмова належним чином не мотивована відповідно до вимог ст.118 ч.7 ЗК України у зв’язку з відсутністю даних про те до якої конкретно категорії земель належить земельна ділянка яку вказав позивач на графічних матеріалах з бажаним місцем розташування і який орган затвердив проект землеустрою з зазначенням, що вказана земельна ділянка перебуває у загальному користуванні жителів, що віднесені до ОСОБА_6 сільської ради та з якими землями межує для ідентифікації місця розташування земельної ділянки про яку в заяві вказував позивач. Цих даних також не містить надане суду представником відповідача креслення адміністративних границь сільської ради і межі населеного пункту з проекту формування території і встановлення меж сільської ради та населеного пункту без інформації про затвердження відповідним органом вказаного проекту землеустрою. Також не надано доказів про існування , вказаних в рішенні генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації. Також на незаконність рішення вказує пояснення представника відповідача ОСОБА_1 з посиланням на вказане вище креслення, що на землях, на які вказує позивач, розташовані дороги загального користування , а не землі які використовуються для випасання худоби.

Вказаним рішенням порушуються права позивача, передбачені ст.ст.116 ч.3 п.8, 118 ч.6,7 ЗК України на одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до ст.118 ч.6 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_12 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_12 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст.118 ч.7 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 ч.1 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст.116 ЗК України передбачено слідуюче:

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Під час проведення 16 сесії 7 скликання ОСОБА_6 сільської ради 26.01.2017 р. серед запрошених була присутня ОСОБА_4 яка проводила відеозйомку сесії. Сільська рада прийняла рішення №70 наступного змісту: Відповідно до Закону України «Про інформацію» та ст. 307 Цивільного Кодексу України (Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото та відеозйомок) сесія ради вирішила: Заборонити проводити аудіо, відео зйомку сесії ОСОБА_6 сільської ради 7 скликання. Відповідно до ст.77 ч.1 КАС України позивач не надав суду доказів, що вказаним рішенням порушені права ОСОБА_4

ОСОБА_4 не заявляла позовних вимог про визнання вказаного рішення незаконним і відповідно до положень ст.47 ч.1 КАС України позивачем не подавалось письмової заяви про зміну підстав позову в цій частині до закінчення підготовчого засідання, а саме про порушення його прав вказаним рішенням, а тому оскаржуване рішення Бедюгівської сільської ради визнано судом такими, що вчинене відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

До ОСОБА_6 сільської ради 21.11.2016 р.. ОСОБА_4 подала клопотання у якому просила: Надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і 19.12.2016 року сесія сільської ради рішенням №47/2 від 19.12.2016 року відмовила в задоволенні заяви.

ОСОБА_4 не заявляла позовних вимог про визнання вказаного рішення незаконним і відповідно до положень ст.47 ч.1 КАС України позивачем не подавалось письмової заяви про зміну підстав позову в цій частині до закінчення підготовчого засідання, а саме про порушення його прав вказаним рішенням , а тому оскаржуване рішення Бедюгівської сільської ради визнано судом такими, що вчинене відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Також слід відмовити по слідуючих вимогах про визнання дії та бездіяльність ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови ОСОБА_1 такими, що систематично порушили права третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_5:

на відповідь сільської ради за №110 від 14.03.2017 року на скаргу ОСОБА_4 від 17.02.2017 року про відсутність діловода на робочому місці, на не повідомлення про результати розгляду скарги ОСОБА_4 від 21.03.2017 року про дачу інформації не в повному обсязі, на відповідь №73 від 23.02.2017 року про результати розгляду скарги ОСОБА_4 від 27.01.2017 року про відсутність діловода на робочому місці, на не повідомлення про результати розгляду скарги ОСОБА_4 від 20.03.2017 року про надання інформації у повному обсязі про роботу діловода, на рішення сесії сільської ради від 16.02.2017 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою , на відповідь сільської ради від 22.02.2017 року і від 14.03.2017 року по запиту ОСОБА_5 про надання копій рішень та проектів рішень протоколу сесії від 16.02.2017 року, на не повідомлення про результати розгляду скарги ОСОБА_5 від 21.03.2017 року про притягнення винних осіб до відповідальності через несвоєчасне надання відповідей , на рішення сесії сільської ради від 19.02.2016 року і від 16.02.2017 року про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою.

Підставою для відмови є те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заявляли позовних вимог про визнання їх незаконними і відповідно до положень ст.47 ч.1 КАС України позивачем не подавалось письмової заяви про зміну підстав позову в цій частині до закінчення підготовчого засідання, а саме про порушення його прав, а тому оскаржувані в цій частині дії, бездіяльність та рішення Бедюгівської сільської ради і сільського голови ОСОБА_1 визнано судом такими, що вчинені відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Тому позов задоволити частково.

Визнати дії та бездіяльність ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови ОСОБА_1 такими, що систематично порушили права ОСОБА_3 у зв’язку з :

- наданням неправдивої інформації на запит від 21.11.2016 року надати копію посадової інструкції сільського голови і на запит від 21.11.2016 року про надання копії присяги секретаря сільської ради;

-відмовою по двох запитах від 17.02.2017 року надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради від 26.01.2017 року та протоколи засідання депутатських комісій ;

-необґрунтованою відмовою на скаргу від 17.02.2017 року;

-неповідомленням про результати розгляду скарги від 23.03.2017 року;

-незаконними рішеннями від 19.12.2016 року №47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 року №75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 242, 244-345 КАС України, суд,-

вирішив :

Позов задоволити частково.

Визнати дії та бездіяльність ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови ОСОБА_1 такими, що систематично порушили права ОСОБА_3 у зв’язку з :

- наданням неправдивої інформації на запит від 21.11.2016 року надати копію посадової інструкції сільського голови і на запит від 21.11.2016 року про надання копії присяги секретаря сільської ради;

-відмовою по двох запитах від 17.02.2017 року надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії ОСОБА_6 сільської ради від 26.01.2017 року та протоколи засідання депутатських комісій ;

-необґрунтованою відмовою на скаргу від 17.02.2017 року;

-неповідомленням про результати розгляду скарги від 23.03.2017 року;

-незаконними рішеннями від 19.12.2016 року №47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 року №75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га.

Відмовити в частині вимог по скаргах ОСОБА_3 про ненадання відповіді на скарги від 18.03.2017 року і від 19.03.2017 року, про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_6 сільської ради №70 від 26.01.2017 року , №47/2 від 19.12.2016 року , по вимогах про визнання дії та бездіяльність ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови ОСОБА_1 такими, що систематично порушили права третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Кагарлицького району Київської області на користь ОСОБА_3 640 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору .

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 15.06.2018 року.

Суддя: В.І. Кириченко