Рішення № 74733251, 08.06.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/50/18

провадження у справі № 2/0285/405/18

08 червня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Заполовської Т.Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, представників органу опіки та піклування Правила В.В. та Богданчука Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоград-Волинський

за правилами загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_8, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5,

треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Борисюк Лариса Миколаївна, Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради,

про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ :

04.01.2018 року в інтересах підопічної ОСОБА_8 до суду звернувся її опікун ОСОБА_1 і просив визнати недійсними договори дарування житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Борисюк Л.М. за № 1364, 1365 від 26.09.2012 року.

Свої вимоги мотивував тим, що його підопічна ОСОБА_8 є інвалідом 2-ї групи з дитинства та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1. Однак у 2016 році йому стало відомо, що його матір - відповідач ОСОБА_5 у 2012 році подарувала будинок і земельну ділянку їхній сестрі ОСОБА_3 Стверджує, що відповідач ОСОБА_3 обманним шляхом змусила їх стару матір подарувати будинок і позбавити ОСОБА_8, інваліда з дитинства, права проживати у будинку. Зазначає, що ОСОБА_3 використала підроблені документи, про що було направлено заяву до правоохоронних органів. Зазначає, що вказані договори мають бути визнані недійсними відповідно до п.6 ст. 215 ЦК України, оскільки на момент вчинення вони суперечили інтересам непрацездатної дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_8. Внаслідок укладення цього договору недієздатна ОСОБА_8 втратила місце проживання. Тим більше ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні її власністю шляхом виселення ОСОБА_8 зі вказаного будинку. З метою захисту інтересів недієздатної ОСОБА_8 її опікун в її інтересах змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали. Просили відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_9 позовні вимоги визнала. Просила позовні вимоги задовольнити.

Від приватного нотаріуса Борисюк Л.М. надійшли письмові пояснення по справі. Пояснила, що особисто посвідчувала договори дарування житлового будинку та земельної ділянки. Сторони особисто підписували договори, перед укладенням правочину вона пояснювала сторонам юридичні наслідки таких дій. Також особисто перевіряла, чи не порушує вказаний правочин інтереси недієздатних, у тому числі. Однак, ОСОБА_8 недієздатною була визнана лише у 2017 році, тобто через 5 років після укладення правочину. Просила розгляд справи провести без її присутності.

Представники органу опіки та піклування в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, щоб недієздатна ОСОБА_8 не була позбавлена права проживати у спірному будинку та в подальшому вона може розраховувати на успадкування частини нерухомого майна.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази по справи, заяви по суті справи, матеріали цивільної справи № 285/3335/17, судом встановлено наступне.

26.09.2012 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою загальною площею 0,0505 га з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, уклавши нотаріально посвідчені договори дарування, зареєстровані в реєстрі за №№ 1364, 1365 (а.с. 37-38).

На момент укладення договору у вказаному будинку була зареєстрована та фактично проживала її дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 107).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду № 285/3335/17 від 05.12.2017 року ОСОБА_8 визнана недієздатною та ОСОБА_1, 1954 року народження, призначений її опікуном.

ОСОБА_8 є інвалідом 2-ї групи з дитинства (а.с. 5). У виписці з акту огляду від 18.05.1965 року у графі трудова рекомендація зазначено, що ОСОБА_8 підлягає поміщенню у будинок інваліда, зазначено, що переогляду не підлягає, оскільки довідка безтермінова (а.с. 116).

У посвідченні інваліда від 1995 року зазначено, що психіатричною МСЕК з 02.12.2003 року інвалідність призначена довічно.

Також у судовому засіданні досліджено висновок судово-психіатричного експерта № 359-2017 від 24.10.2017 року у цивільній справі № 285/3335/17 про визнання ОСОБА_8 недієздатною. У розділі анамнез хвороби зазначено, що остання з 1981 року перебуває на обліку у психіатра за місцем проживання з діагнозом олігофренія в ступені вираженої дебільності на грані з імбецильністю внаслідок органічного ураження головного мозку. У 1988 році відмічено, що хвора знаходиться вдома, нічим не зайнята. У 1991 році зазначено, що працює з матір'ю прибиральницею. З 1995 року до 2017 року за медичною допомогою до психіатра не зверталась. Встановлено, що ОСОБА_8, 1948 року народження, страждає на помірну розумову відсталість у ступені імбецильності. З даного приводу спостерігається психіатрами, психіатричною МСЕК визнана інвалідом 2-ї групи дитинства довічно та ступінь її розумової відсталості (імбецильності) настільки виражена, що позбавляє її здатності у даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 28-29 справи № 285/3335/17).

Цивільний кодекс України чітко визначає випадки, коли правочини можуть визнаватись недійсними.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, п. 6 визначає, що правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визначення терміну непрацездатна особа міститься у ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - це особа, яка досягла встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особа з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особа, яка має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров'я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).

Непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.

Стаття 10 ЦПК України встановлює, що суд при розгляді справи справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи пояснення учасників по справі та письмові докази по справі, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку, що договори дарування житлового будинку та земельної ділянки від 26.09.2017 року, укладені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10., суперечать інтересам непрацездатної дитини дарувальника - ОСОБА_8 і підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог ст. 215 ЦК України.

Формально дотримавшись вимог закону, ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса для укладення зазначеного договору, хоча достовірно була обізнана про фактичний психічний стан своєї доньки ОСОБА_8, яка проживала з нею постійно.

Фактично ОСОБА_8 була непрацездатною з дитинства і саме з приводу психічного захворювання визнана інвалідом 2-ї групи дитинства довічно. Той факт, що вона разом з матір'ю з 02.01.1979 року по 17.12.1996 року працювала прибиральницею Смолківському споживчому товаристві (а.с. 83) не свідчить про її працездатність, оскільки ще у 1965 році їй не дали трудових рекомендацій, а рекомендували помістити хвору до будинку інваліда. У висновку експерта зафіксовано, що з 1988 року хвора знаходиться вдома, нічим не зайнята і зрозуміло, що її психічний стан не з'явився у 2017 року, а є наслідком органічного ураження головного мозку і у 2017 року був лише зафіксований експертами.

Дослідивши висновок експерта, довідки МСЕК суд приходить до переконання, що на момент підписання договорів дарування ОСОБА_8 була хоча і повнолітньою, однак непрацездатною донькою ОСОБА_5.

Нотаріусу про вказані обставини не повідомили ні дарувальник, ні обдаровувана.

Одночасно безпідставними є посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 11.02.2011 року № 1-1/2014, оскільки зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти» суд роз'яснив лише для абзацу першого ч.1 ст. 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині.

Також не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами посилання позивача про «обманний шлях підписання договору дарування», про підписання вказаного договору іншою особою, а не ОСОБА_5.

Свідчення депутата сьомого скликання ОСОБА_11 відповідач ОСОБА_3 «обманним шляхом уклала договір дарування на своє ім'я» (а.с. 18) суд вважає недостовірним, недопустимим та недостатнім доказом відповідно до положень ст.ст. 78-80 ЦПК України.

Письмові пояснення ОСОБА_5 до прокуратури від 14.11.2017 року від 27.03.2017 року, від 31.03.2017 року, від 19.02.2018 року, від 03.05.2018 року (а.с 79-80, 91, 151) суд не може взяти до уваги, оскільки всі документи протилежного змісту.

Також хибною суд вважає позицію відповідача ОСОБА_3, що укладенням оспорюваних договорів ніяким чином не були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, яка не була учасником правочину, оскільки наразі у Новоград-Волинському міськрайонному суді знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до, зокрема, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення останньої з будинку АДРЕСА_1 (а.с. 41, 125).

Відтак суд приходить до переконання про обгрунтованість позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України по сплаті судового збору за дві немайнові вимоги підлягають стягненню з обох відповідачів у дольовому порядку.

Керуючись статтями 10, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_8 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати недійсними договори дарування житлового будинку і земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Борисюк Л.М. за № 1364, 1365 від 26.09.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в дохід держави 1409,60 грн. судового збору в дольовому порядку, тобто по 704,80 грн. з кожної.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 15.06.2018 року.

Головуюча Т.Г. Заполовська