Постанова № 74732885, 05.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2672/17 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.

Провадження № 22-ц/783/206/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні прокурора Панькевича Р.В., представника позивача КМ України – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Яніва Н.М. від 18 вересня 2017 року у справі за позовом прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ДП «Стрийське лісове господарство» про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року заяву виконувача обов'язків прокурора Львівської області задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 пл. 1,65 га, що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту, що на праві власності належить ОСОБА_4, який зареєстрований у м. Луганськ на вул. Кармелюка, 23 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважають, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у власність земельних ділянок загальною площею 1,65 га та витребування цієї земельної ділянки у апелянта. Вказує на те, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що з огляду на мету, для якої надана земельна ділянки, на обґрунтовані підстави вважати вчинення апелянтом дій, спрямованих на будівництво на вказаній земельній ділянці об’єктів нерухомості, з огляду на наявність рішення Лисовицької сільської ради від 25.04.2007 року №310, яким апелянту затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу, тобто рішення прийнятого більше 10 років, тоді як жодних інших доказів в десятирічний строк вчинення апелянтом дій, які б підтверджували доводи заявника про вчинення юридично-значимих дій на спірній земельній ділянці останнім не було надано. Вказує на те, що апелянт володіє спірною земельною ділянкою більше десять років, вчасно сплачує обов’язкові платежі, жодного разу не мав на меті та не має відчужувати дану земельну ділянку. Крім цього, зазначає, що позивачем до позову не додано жодного доказу в підтвердження доводів про наявність підстав побоюватися перешкоджання в майбутньому виконанню рішення суду у випадку його задоволення. Також, судом не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на виконання чи утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В судове засідання окрім прокурора та представника позивача решта учасників (їх представники) не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що правова позиція по суті оскаржуваної ухвали викладена апелянтом у його апеляційній скарзі, а, крім цього, від одного із відповідачів (ОСОБА_7Й.) безпосередньо та через представника подано відзиви на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача в заперечення в заперечення скарги, що аналогічні доводам позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позову, апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 11, 151-153 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року та задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, – виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є законність підстав набуття права на спірну земельну ділянку, яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_4, позивачем обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів держави. Також, враховуючи те, що арешт майна як види забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами та не позбавить власників майна права володіти та користуватися таким, суд прийшов до висновку, що заяву про забезпечення позову в частині арешту майна слід задоволити. Заяву про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1) здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, задоволенню не підлягає, оскільки арешт такої земельної ділянки в повній мірні забезпечить виконання рішення суду в майбутньому, якщо таке буде ухвалено на користь позивачів. Окрім того, не передбачено механізм виконання (контролю) в частині заборони здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці. Також, судом береться до уваги й те, що рішення сільської ради (про зміну цільового призначення земельної ділянки) на яке посилається прокурор в своїй заяві прийнято в 2007р. (понад 10 років тому), а тому у відповідача були всі можливості для вчинення зазначених прокурором дій.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції, в межах доводів скарги, відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз’яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, – вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду – немає.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, прокуратурою Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України заявлено позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ДП «Стрийське лісове господарство» про: визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 11.07.2003 року №89 в частині щодо затвердження документацій з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,4000 га (4625384000:02:001:0199); визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 року №64 в частині щодо затвердження документацій з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_8 площею 0,4600га (кадастровий номер 4625384000:03:001:0312); визнання недійсними рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 21.10.2003 року №110 в частині щодо затвердження документацій з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 площею 0,4000 га (кадастровий номер 4625384000:03:001:0200); визнання недійсним рішення Лисовицької сільської ради Стрийського району від 04.02.2003 року №64 в частині щодо затвердження документацій з землеустрою по передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,4500га (кадастровий номер 4625384000:03:001:0311); витребування в ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 1,6500 га (кадастровий номер 4625384000:03:001:0321).

Крім цього, Прокуратурою подано заяву про забезпечення позову, у якій міститься прохання про: накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 4625384000:03:001:0321 пл. 1,65 га, що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту та заборони ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1) здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на вказаній земельній ділянці.

Прокурор, як підставу для задоволення заяви про забезпечення позову вказував те, що Лисовицькою сільською радою 16.11.2006 року за №138 прийнято рішення «Про затвердження технічної документації містобудівельного обґрунтування будівництво рекреаційного комплексу в урочищі «Сойми» та надання дозволу на виготовлення технічної документації проекту відведення по зміні цільового призначення» в межі якого входить спірна земельна ділянка. Вказане свідчить про намагання ОСОБА_10 створити перешкоди в поверненні земельної ділянки в державну власність та дає обґрунтовані підстави припускати, що останній може і надалі вчиняти умисні дії, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, спрямовані на перешкоджання реальному виконанню судового рішення. Крім цього, зазначає, що рішенням Лисовицької селищної ради від 25.04.2007 року №310 ОСОБА_4 затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу. Враховуючи мету, для якої надана земельна ділянка, в прокуратури є обґрунтовані підстави припускати, що ОСОБА_4 будуть вчинятись дії, спрямовані на будівництво на вказаній ділянці об’єктів нерухомого майна, що може перешкодити виконанню рішення суду.

Із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, апеляційної скарги, відзивів на скаргу, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується земельної ділянки пл. 1,65 га, що розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту, що є об’єднаною ділянкою та складається із частин, що належали іншим відповідачам, окрім відповідача ОСОБА_4, та були йому ними відчужені. Так, про незаконність набуття такої ділянки (її частин) та володіння нею вказує прокурор у позовній заяві, апелянт ж у апеляційній скарзі навпаки стверджує про законність володіння ділянкою (її частинами) та тривалість такого володіння.

Захід, що вжитий судом стосується та співмірний позовним вимогам, а саме вимозі про витребування спірної ділянки у відповідача ОСОБА_4 та забезпечує виконання можливого рішення суду про задоволення такої вимоги, оскільки унеможливить розпорядження такою ділянкою.

Крім цього, невжиття такого заходу слід вважати ставить під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, оскільки спірна ділянка може бути відчуженою, зважаючи на: перебування такого спору у суді; а також проведення відповідних дій в рамках кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Про певні загрози для виконання можливого рішення суду свідчить і наявність на даний час зареєстрованого арешту на спірну земельну ділянку, що накладений, також, і у справі №461/7586/16-к, згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 15.12.2016 року (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна а.с. 193-195 ).

Жодних доводів, які б вказували на можливість порушення інтересів інших осіб, окрім відповідача, якому належить ділянка, учасниками справи не наведено та судом відповідно таких обставин не встановлено.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу, слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін, зважаючи додатково і на те, що частина доводів скарги по суті зводиться до заперечень на позовну заяву, що входитиме в предмет перевірки судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 червня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_11