Рішення № 74731182, 06.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/7277/17

провадження № 2/336/725/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Когут С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - виконавчий комітет Терсянської сільської Ради Новомиколаївського району Запорізької області) про визнання договору дарування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив та доповнив в процесі розгляду справи. В позовній заяві зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради від 27.04.2000 р. № 175/103 та Державного акту на право приватної власності на землю від 30.05.2000 р., що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 600, 30.05.2000 р. ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0503 гектарів на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

13.09.2005 р. між ним та його матір'ю ОСОБА_2 був укладений договір дарування, п.1 якого передбачено, що дарувальниця подарувала, а обдарований прийняв в дар 7/10 частин житлового будинку № АДРЕСА_1, з відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд.

Ч.2 п.1 договору дарування було передбачено, що житловий будинок, частка якого дарується, знаходиться на земельній ділянці розміром 500 м.кв.

21.09.2005 р. ОП ЗМБТІ зареєструвало його право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, про що видало витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2005 р. № 8411675, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Після укладення договору дарування право власності на зазначений вище будинок та споруди перейшло до двох осіб: 7/10 частин перейшло у його власність, а 3/10 частини у власність відповідача ОСОБА_2

У червні 2016 р. він дізнався, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2016 р. у справі № 336/2087/16-ц було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Суд встановив порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до плану поділу земельної ділянки, виконаного фізичною особою-підприємцем.

Р1 частина земельної ділянки площею 0,02515 га знаходиться у користуванні ОСОБА_3, Р2 частина земельної ділянки площею 0,2515 га знаходиться у користуванні ОСОБА_2

З рішення він дізнався, що 24.04.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, також про укладення договору дарування ? частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1505.

Із зазначеного вище випливає, що ОСОБА_2, яка ще 13.09.2005 р. за договором дарування подарувала йому 7/10 частин будинку, внаслідок чого на підставі ч.1 ст.377 ЦК України в кореспонденції з ч.4 ст.120 ЗК України в редакціях, що діяли на момент набуття ним права власності на 7/10 частин будинку, він набув у власність також і 7/10 частин зазначеної земельної ділянки, на якій був розташований цей будинок та споруди, незаконно та безпідставно подарувала ОСОБА_3 ? частину земельної ділянки, а собі залишила ? частину цієї земельної ділянки, не заважаючи на те, що після укладення з ним договору дарування у власності ОСОБА_2 залишилося лише 3/10 частини земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням, він подав до Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення повністю.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 р. у справі № 336/2087/16-ц було задоволено його апеляційну скаргу, а рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2016 р. скасовано та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визнання порядку користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не мала права укладати з ОСОБА_3 договір дарування ? частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на час укладання договору дарування 7/10 частин зазначеної земельної ділянки належали йому, 3/10 частин перейшли до ОСОБА_3 одночасно з укладанням договору між ними договору дарування 3/10 частин будинку, то зазначений договір дарування є недійсним, оскільки ОСОБА_2 незаконно подарувала належне йому за законом майно. З наведених підстав, також слід застосувати реституцію, шляхом визнання недійсною державної реєстрації зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_3

За позовом ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір дарування ? частини земельної ділянки площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений 24.05.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1505; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0251 га, АДРЕСА_1, проведену 11.10.2017 р. виконавчим комітетом Тесянської сільської Ради Новомиколаївського району Запорізької області за ОСОБА_3, номер запису про право власності: НОМЕР_3; скасувати державну реєстраціє права власності на 1/1 земельної ділянки, площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, проведену 04.04.2014 р. реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 30.05.2000 р., номер запису про право власності: НОМЕР_4.

Ухвалою судді від 09.01.2018 р. було відкрито провадження і призначене підготовче засідання на 02.02.2018 р.

02.02.2018 р. підготовче засідання відкладено на 09.02.2018 р. на підставі п.2 ч.2 ст.197 ЦПК України.

09.02.2018 р. підготовче засідання відкладено на 16.03.2018 р. у зв'язку із зайнятістю судді у іншому провадженні.

16.03.2018 р. підготовче засідання відкладено на 10.04.2018 р. на підставі п.1 ч.2 ст.198, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України.

10.04.2018 р. підготовче засідання відкладено на 25.04.2018 р. за клопотанням представника відповідача, у зв'язку із поданою позивачем заявою про доповнення предмету та підстав позову.

25.04.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового на 06.06.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник просили відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву(а.с.53-57).

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, погоджується з відзивом відповідача ОСОБА_3

Представник третьої особи до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, пояснень по суті спору не подавав. На підставі ч.1 ст.223 ЦПК України справа була розглянута за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3 та її представника, приймаючи до уваги позицію ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено з досліджених письмових доказів, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради від 27.04.2000 р. № 175/103 та Державного акту на право приватної власності на землю від 30.05.2000 р., що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 600, 30.05.2000 р. ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0503 гектарів на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.106).

13.09.2005 р. ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 7/10 частин житлового будинку № АДРЕСА_1, з відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд (а.с.24-25).

21.09.2005 р. ОП ЗМБТІ зареєструвало право власності позивача на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, про що видало витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2005 р. № 8411675, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.26).

24.04.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-31), а також укладено договір дарування ? частини земельної ділянки, площею 0,0503 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1505 (а.с.100-102).

Про існування договору дарування частини земельної ділянки позивач дізнався з рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2016 р. у справі № 336/2087/16-ц, яким було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та встановлено порядок користування земельною ділянкою між сторонами (а.с.34-36). Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2016 р. у справі № 336/2087/16-ц було скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.06.2016 р. та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визнання порядку користування земельною ділянкою (а.с.13-18).

Відповідно до п.а та п.в ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, а також придбання за договором дарування.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст.215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Звернувшись з даним позовом позивач зазначив, що з укладенням договору дарування йому 7/10 частин житлового будинку № АДРЕСА_1, останній набув право власності на вказану частину земельної ділянки за цією адресою, а укладеним 24.05.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договором дарування ? частини земельної ділянки за згаданою адресою, порушені його права, як власника 7/10 частин житлового будинку та земельної ділянки, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним та скасування державної реєстрації.

Таке твердження позивача суд вважає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.377 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення договору дарування від 13.09.2005 р. за яким до ОСОБА_1 перейшло право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчудження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Таким чином дарувальник ОСОБА_2 при укладанні 13.09.2005 р. договору дарування 7/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 мала право подарувати позивачу 7/10 частин земельної ділянки чи іншу частину земельної ділянки, однак відповідний договір не укладала.

В силу ст.377 ЦК України, обдаровуваний отримав у власність частину земельної ділянки, яка складається з земельної ділянки, зайнятої житловим будинком, будівлею або спорудою, отриманих у дар, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Під час розгляду справи суд не встановив, що укладений 24.05.2015 р. між відповідачами договір дарування ? частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, порушує права позивача, як власника 7/10 частин житлового будинку, який також набув право власності на відповідну частину земельної ділянки в силу ст.377 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 належну їй на законних підставах частину земельної ділянки, вільну від будівель ОСОБА_1

Між сторонами було укладено угоду про поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, підписи сторін якої були посвідчені нотаріально (а.с.58-60), яка також доводить відсутність порушень прав позивача, як власника частини житлового будинку.

Наведене вище свідчить про відсутність підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору дарування частини земельної ділянки від 24.05.2015 р., укладеного між відповідачами, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Як похідні від вимоги про визнання договору дарування недійним, в задоволенні якої судом відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про скасування державної реєстрації прав власності відповідачів на відповідні частини земельних ділянок.

До спірних правовідносин суд не застосовує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові № 6-2цс15 від 11.02.2015 р., оскільки згаданий правовий висновок був постановлений у справі про поділ земельної ділянки, а у даній справі позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору дарування з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України.

В силу ч.2 ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа - виконавчий комітет Терсянської сільської Ради Новомиколаївського району Запорізької області) про визнання договору дарування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Дмитрюк