Постанова № 74731135, 18.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 336/4532/17 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.

№ 22-ц/778/1885/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про відшкодування моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з лютого 1991 року по березень 2013 року працювала штампувальником ПАТ «Мотор Січ». 30.08.2012 року на робочому місці стався нещасний випадок, а саме дверцята, що зачиняють повзун пресу, впали, вдаривши ОСОБА_3 по голові. Внаслідок отриманої травми позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з 30.08.2012 року до 14.09.2012 року у відділенні нейрохірургії КУ «МКЛЕШМД» м. Запоріжжя з діагнозом: «струс головного мозку, забій м’яких тканин голови, посттравматичний шийний міозит». Актом проведення розслідування нещасного випадку від 15.10.2013 року було визначено особу, чиї дії та бездіяльність призвели до нещасного випадку, а саме механіка цеху ОСОБА_4 Внаслідок отриманої травми стан здоров’я ОСОБА_3 погіршився, згодом їй встановлено за наслідками обстеження МСЕК 10% втрати працездатності. Крім того, медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії від 20.05.2014 року ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання – вібраційну хворобу 2 ступеню, яка виникла, на переконання позивача, внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві. Про наявність шкідливих факторів на робочому місці підприємство позивача не інформувало. В подальшому стан здоров’я ОСОБА_3 .О. погіршувався та за результатами огляду МСЕК 01.08.2016 року позивачеві встановлено втрату працездатності у 60%. Посилаючись на отримане під час роботи на ПАТ «Мотор Січ» професійне захворювання, а також травму на підприємстві, які стали причиною тривалого лікування у різних медичних закладах протягом період часу з 2012 року по 2017 рік, а також призводять до фізичних та психологічних страждань, неможливості вести звичний спосіб життя, порушення соціальних зв’язків.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 200000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я внаслідок виробничої травми та професійного захворювання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 1000 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Відповідно до положень ст. 265 ч. 5 ЦПК України судом зазначаються наступні відомості: Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ», ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14307794, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополь Запорізької області, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. 147, кв. 25, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Мотор Січ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 20.02.1991 року працювала на ПАТ «Мотор Січ» спочатку на посаді ученика штампувальника, а потім штампувальника цеху № 6 до 25.03.2013 року, коли її було переведено на посаду розподільника робіт, а 25.10.2013 року звільнено у зв’язку з прогулом без поважних причин на підстав ст. 40 п. 4 КЗпП, що підтверджено копією трудової книжки (а.с. 125-126).

В період роботи позивача 30.08.2012 року на виробництві стався нещасний випадок за наступних обставин: о 09.20 годині працівником підприємства було відчинено дверцята, що зачиняють повзун пресу, вагою 23,3 кг, впали та вдарили по голові ОСОБА_3, яка отримала травму та була направлена для лікування (акт Н-5 від 15.10.2013 року, акт Н-5 від 12.12.2013 року, акт Н-1 а.с. 9-10, 11-12, 108-109). Причиною нещасного випадку вказані дії або бездіяльність механіка цеху № 6 Пат «Мотор Січ» ОСОБА_4

Медичним висновком ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» № 2115 від 22.05.2014 року (а.с. 20) встановлено наявність у ОСОБА_3 вібраційної хвороби ІІ ст. (вегетосенсорної полінейропатії верхніх та нижніх кінцівок), яка є професійним захворюванням, отриманим внаслідок тривалої роботи в умовах впливу загальної вібрації, рівні якої перевищували гранично допустимі.

Медичним висновком Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.05.2015 року (а.с. 21-22) підтверджено діагностування у ОСОБА_3 вібраційної хвороби ІІ ст. від дії загальної вібрації з синдромом вегето-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок в поєднанні з радикулопатією попереково-крижової L4, L5, S1, помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, нерізко вираженим парезом лівої стопи, а також наслідки черепно-мозкової травми (струсу головного мозку) у вигляді посткомоційного синдрому, астено-невротичний розлад. А також остеохондроз хребта, вроджену ваду хребта, хронічний гастродуоденіт, хронічний панкреатит.

Як вбачається з довідки МСЕК 15.07.2015 року ОСОБА_3 безстроково визначено третю групу інвалідності, причиною якої є професійне захворювання (а.с. 23).

Центральною МСЕК МОЗ України 15.07.2014 року ступінь втрати ОСОБА_3 професійної працездатності встановлений у 45%, з яких 30% внаслідок професійного захворювання, 15% внаслідок виробничої травми (а.с. 24).

З 01.08.2016 року ОСОБА_3 визначено безстроково третю групу інвалідності з втратою професійної працездатності у 60% (а.с. 25-26).

Задовольняючи частково позов та враховуючи заперечення відповідача, судом першої інстанції взято до уваги, лист начальника Запорізького міського управління Держсанепідслужби у Запорізькій області від 30.04.2014 року, з якого вбачається, що до 2009 року при проведенні атестації робочих місць наявність такого виробничого фактору як вібрація на робочому місці штампувальника не перевірялась (а.с. 16-17).

Виписками з історії хвороби, виписними епікризами, виписками з медичної картки, копією медичної картки (а.с. 27-44, 75, 111-116, 119-121), підтверджено факт проходження лікування ОСОБА_3 в різні періоди часу протягом 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 років в різних медичних закладах як у зв’язку із травмою та вібраційною хворобою, так і з інших причин.

Також судом першої інстанції досліджувались і надані відповідачем копії наказів, карток умов праці, протоколів вимірювання загальної вібрації, протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці (а.с. 86-94), на які посилались представники відповідача як на докази того, що на робочому місці ОСОБА_3 рівень вібрації не перевищував допустимих рівнів, умови роботи були безпечними, а підприємством з працівниками проводились відповідні інструктажі з питань безпеки праці.

Актом П-4 від 12.06.2014 року встановлено, що при проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_3, а саме вібраційної хвороби ІІ ст. (вегето-сенсорної полінейропатії верхніх та нижніх кінцівок) причиною виникнення професійного захворювання визначено наявність на робочому місці позивачки загальної вібрації, рівень якої перевищував гранично допустимий (а.с. 18-19).

Зазначеним письмовим доказам судом першої інстанції надана оцінка та вони враховані при ухваленні судового рішення.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані сторонами докази оцінені судом у їх сукупності.

У ст. 153 КЗпП визначений обов’язок власника забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Так, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Також відповідно до ст. 158 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

За ст. 173 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було здійснено розмежування суми компенсації моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я від отриманої травми та спричиненої професійним захворюванням.

Але наявність або відсутність такого розмежування не впливає на остаточні висновки суду, позаяк ушкодження здоров’я позивачки сталося на одному й тому ж підприємстві, до якого заявлений позов.

Також безпідставними є доводи про те, що суд не зазначив в чому полягає моральна шкода та якими доказами підтверджується, а розмір компенсації, визначений судом не відповідає вимогам розумності та справедливості, може призвести до збагачення позивачки.

За статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому зазначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що сам факт отримання каліцтва, захворювання та втрата працездатності беззаперечно зумовлюють виникнення моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року,які були використані судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи зазначені роз’яснення та фактичні обставини справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ОСОБА_3 внаслідок отримання професійного захворювання, тілесних пошкоджень внаслідок виробничої травми, подальшої інвалідізації, безумовно зазнала та продовжує зазнавати моральних та фізичних страждань, які обумовлені фізичним болем, обмеженістю рухливості, неможливістю перебувати тривалий час в одній позі або пересуватися пішки на довгі відстані, стомлюваністю, тощо. При цьому суд врахував, що ОСОБА_3 має для підтримання задовільного стану здоров’я та самопочуття систематично лікуватись, повне відновлення її здоров’я не виявляється можливим, а рівень професійної працездатності знижений настільки, що перешкоджає їй працювати за фахом та реалізовувати таким чином конституційне право на працю, що значно впливає на звичайний ритм її життя, обмежує її у свободі спілкування з оточуючими, примушує докладати додаткових зусиль для організації нормального існування.

Відтак посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не мотивував в чому полягає шкода, взагалі не відповідають дійсності.

Розмір моральної шкоди визначений судом виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, жодних підстав вважати, що стягнена судом сума є неспіврозмірною з завданою шкодою та призведе до збагачення – немає.

Також є суперечливими твердження відповідача у апеляційній скарзі щодо шкідливості умов правці.

Так, відповідач з одного боку зазначає, що позивач була обізнана про шкідливі умови праці, тому що ознайомлювалася з умовами праці, проходила інструктаж тощо, з іншого - зазначає про те, що наявність шкідливих умов праці не підтверджена.

Цим доводам надана оцінка в судовому рішенні, зокрема, судом першої інстанції було зазначено, що відповідачем - ПАТ «Мотор Січ» у цьому випадку не в повній мірі виконувався обов’язок із створення безпечних умов праці, впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечення санітарно-гігієнічних умов, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників, тож вина саме підприємства в ушкодженні здоров’я ОСОБА_3 доведена.

При цьому суд правомірно поклав в основу висновок МСЕК, у якому визначено, що захворювання ОСОБА_3 є саме професійним та є наслідком тривалої дії шкідливих факторів на виробництві, зокрема, загальної вібрації,.

Тож позивачем повністю доведено в установлений чинним законодавством спосіб те, що виявлені у неї захворювання та подальша інвалідізація є сукупним наслідком саме професійного захворювання, отриманого через тривалий вплив шкідливих факторів на виробництві, а також нещасного випадку на виробництві, вини у якому самої ОСОБА_3 не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про відсутність шкідливих умов праці спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 12.06.2014 року, висновки, викладені у ньому, не спростовані.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної карги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18. 06.2018 р.

Головуючий:

Судді: