Постанова № 74731104, 18.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 320/8168/17 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.

№ 22-ц/778/1852/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 24.11.2005 року з відповідачкою був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит в сумі 2100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою умов договору виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року складає 26681 гривню 47 копійок, з яких: 266,20 грн. – заборгованість за кредитом, 20737,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3930,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1246,74 грн. – штраф (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.11.2005 року у розмірі 26681,47 гривні та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп..

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24.11.2005 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, згідно якого відповідачка одержала від позивача кредит в сумі 2100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується її особистим підписом у заяві (а.с.10).

Сторонами не оспорюється факт порушення зобов’язань відповідачкою та обставина, що вона має заборгованість за тілом кредиту 266,20 гр. При цьому на 30.09.2017 року відповідачеві нарахована за загальна заборгованість у розмірі 26681 гривні 47 копійок, з яких: 266,20 грн. – заборгованість за кредитом, 20737,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3930,83 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1246,74 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.11-16).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що за ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Також відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Судом першої інстанції установлено, що договір про надання банківських послуг, був укладений сторонами 24 листопада 2005 року строком на 12 місяців, у зв’язку з чим строк його дії спливає 24 листопада 2006 року, однак, оскільки жодна із сторін договору не проінформувала іншу сторону про припинення його дії, кредитний договір був автоматично пролонгований ще на 12 місяців, тобто до 24 листопада 2007 року, і 24 листопада 2007 року строк виконання договору сплив у зв’язку із закінченням строку його дії.

Строк дії договору, як передбачено п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, становить 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Судом враховано, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданої до матеріалів справи копії анкети-заяви (а.с.10), строк дії кредитної картки, виданої відповідачці, до листопада 2007 року, а за копією розрахунку заборгованості за кредитним договором, останній платіж з погашення заборгованості відповідачкою був здійснений 26.07.2014 року (а.с.8), тоді як ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості лише 03 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не визначився з початком перебігу строку позовної давності, на те, що право вимоги у позивача виникло з березня 2014 року а також на те, що позивач має право на отримання процентів з вересня 2014 року по вересень 2017 року були досліджені судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка. Доводи апеляційної карги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

Так, позивач фактично визнає, що у нього право на позов навіть за його власними підрахунками виникло з березня 2014 року, але він не надає жодних доказів щодо неможливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд в межах строків позовної давності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 18 червня 2018 р.

Головуючий:

Судді: