Постанова № 74731095, 07.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/3917/17 Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/778/1959/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, який згодом уточнило, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 15 червня 2007 року укладено договір без номеру, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 21600 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Також обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює платежі на погашення кредиту та сплату відсотків, внаслідок чого станом на 31.03.2017 року утворилася заборгованість в сумі 106000 гривень, яка складається з наступного: 9500,93 гривень – заборгованість за кредитом; 96499,07 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 106000 гривень та судові витрати в розмірі 1600 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 106000грн., а також суму понесених судових витрат в розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що останнє погашення заборгованості за даною карткою було здійснено нею 20.09.2013 року. Оскільки позивач про порушення свого права дізнався у жовтні 2013 року, після несплати відповідачем чергового платежу, перебіг строку позовної давності слід обчислювати починаючи з жовтня 2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач істотно порушує умови договору у зв’язка уз чим утворилася заборгованість, які підлягає стягненню на користь Банку. Передбачений законом строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивачем неодноразово здійснювався пере випуск ОСОБА_3 кредитної картки, строк дії останньої картки встановлений до травня 2016 року.

Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.06.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна», зі сплатою 1,9 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії 1% , з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно змісту вказаної заяви, підписаної ОСОБА_3, остання погодилась, що вказана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на наявну в матеріалах справи довідку банку, а також фото клієнта з карткою від 25.06.2012 року.

Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки з фото клієнта від 25.06.2012 року, у зв’язку з його поганою якістю, взагалі не можливо встановити, яку саме картку отримав відповідач, номер картки, строк її дії.

Надана позивачем довідка про строк дії картки, відповідно до якої картка діє до червня 2015 року, при тому що картка видана ще у 2007 році, а згідно з п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє впродовж 12 місяців з моменту підписання, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 07.10.2015 року у справі № 6-1295цс15) такими доказами є пам’ятка клієнта, яка є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, довідка про умови кредитування та рішення банку, яким встановлено кредитний ліміт на кредитну картку.

Крім того, зазначена довідка містить недостовірну інформацію щодо строку користування карткою, оскільки відповідно до п.3.1.3 Правил користування платіжною карктою від 2007 року по закінченню строку дії відповідна картка подовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії.

З наданої банком довідки вбачається, що банком було відкрито відповідачу нові картки 25.06.2012 року та 23.04.2013 року, що спростовує посилання банку, що картка від 25.05.2007 року діє до червня 2015 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що картки випущені 25.06.2012 року та 23.04.2013 року були отримані відповідачем.

За таких обставин строк дії картки від 25.05.2007 року закінчився у червні 2012 року, що відповідає п.3.1.3. правил користування платіжною карткою від 2007 року та строку пере випуску карток, зазначених банком у довідці.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом у цій справі Банк звернувся до суду у червні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнє погашення заборгованості за даною карткою було здійснено ОСОБА_3 20.09.2013 року.

Оскільки позивач про порушення свого права дізнався у жовтні 2013 року, після несплати відповідачем чергового платежу, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати починаючи з жовтня 2013 року.

Позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2017 року, тобто за межами строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року (справа №6-61цс14), від 4 листопада 2015 року (справа №6-1926цс15).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

В силу вимог ч.1,13 ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок позивача судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір сплачений ОСОБА_3 при зверненні до суду апеляційною скаргою у розмірі 1590 грн. ( Том 2, а.с. 38).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2018 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1 590 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: