Постанова № 74731071, 13.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/8447/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Рибалко Н.І.

Номер провадження 22-ц/778/947/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Військової частини 3029 Національної гвардії України про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Військової частини 3029 Національної гвардії України про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позові позивач зазначав, що 18.05.2016 р. о 14 год. 36 хв. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Тата LРТ 613», державний номер 293Ф4, що належить військовій частині 3029 Національної гвардії України, перебуваючи біля будинку № 71 по вул. Північне шосе в м. Запоріжжі, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України та здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в якій автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2016 р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Власником транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 24.07.2014 р. серії СХХ № 160517.

На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу перебував «Тата LРТ 613», який здійснював управління транспортним засобами як військовослужбовець Військової частини 3029 Національної гвардії України в силу своїх трудових обов’язків водія автотранспортного засобу.

Згідно звіту № 25/06/16 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику комунального транспортного засобу від 28.06.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, становить 122571 грн. 99 коп. при ринковій вартості майна до пошкодження 122081 грн. 45 коп.

Згідно звіту № 25_1/06/2016 від 13.07.2016 р. про оцінку вартості ліквідації (утилізаційної вартості) комунального транспортного засобу, вартість ліквідації автомобіля «Chevrolet Aveo» становить 28462 грн. 50 коп. при ринковій вартості майна до пошкодження 122081 грн. 45 коп.

Вартість проведення оцінок майна, сплачена позивачем, згідно квитанцій № 24 від 24.06.2016 р. та № 0.0.581378988.1 від 11.07.2016 р. становить 1200 грн.

Після звернення позивача до суду із позовом, Моторним (транспортним) страховим бюро України було частково відшкодована матеріальна шкода, спричинена позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 59 881 грн. 45 коп.

Позивач вважає, що сума невідшкодованого матеріального збитку становить 34937 грн. 50 коп. (122081 грн. 45 коп. – 28462 грн. 50 коп. + 1200 грн. – 59 881 грн. 45 коп. + 34937 грн. 50 коп.), яка за твердженням позивача підлягає стягненню в солідарному порядку з обох відповідачів.

Крім матеріальної шкоди позивачу завдано і моральну шкоду, яку останній оцінює у розмірі 1000 грн. Вказана моральна шкода пов’язана із сильним психотравмуючим стресом, викликаним хвилюванням, що пов’язано із пошкодженням його автомобілю, неможливістю користуватися автомобілем для сімейних та виробничих потреб і у зв’язку з цим необхідністю користуватися транспортним засобом загального користування, необхідністю витрачати свій час для вирішення питань з проведення експертиз, отримання постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також поведінкою позивача, який незважаючи на визнання своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відмовився у добровільному порядку відшкодувати встановлені оцінкою матеріальні збитки.

На підстав викладеного, зменшивши позовні вимоги, позивач просив суд, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь позивача суму матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 34937 грн. 50 коп.; стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача суму моральної шкоди в розмірі 1000 грн., а також стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 963 грн. 70 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, судові витрати у розмірі 1751 грн.20 коп., всього стягнути 2751 грн.20 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про солідарне стягнення з відповідачів матеріальних збитків у розмірі 34937.50 грн., суд виходив з того, що солідарна відповідальність у відповідачів відсутня, позивач відремонтував транспортний засіб, тим самим піддавши сумніву визнання транспортного засобу фізично знищеним та передачі його відповідачу після повного відшкодування шкоди, не довівши ні реальну вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, ні вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягуючи з ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн., суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ст.ст. 33, 36, 119 ЦПК України, що саме позивач наділений правом визначати відповідача у справі, виходив з того, що позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безумовно зазнав моральних страждань, через пошкодження його автомобіля, чим було порушено його право власності, що негативно вплинуло на його самопочуття, душевний стан, позивачу довелось понести додаткові витрати та змінити сталий спосіб життя.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, 18.05.2016 року о 14 год. 36 хв. ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Тата LРТ 613», державний номер 293Ф4, перебуваючи біля будинку № 71 по вул. Північне шосе в м. Запоріжжі, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України та здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в якій автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 8, 9).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України (в редакції, чинної на час розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Також судом встановлено, що власником транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 24.07.2014 року серії СХХ № 160517.

Власником транспортного засобу «Тата LРТ 613», державний номер 293Ф4 є Військова частина 3029 Національної гвардії України, з якою ОСОБА_5 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах.

Згідно звіту № 25/06/16 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 28.06.2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу, становить 122 571 грн. 99 коп. при ринковій вартості майна до пошкодження 122 081 грн. 45 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та ВТВ: 74032,86 грн. (а.с. 10-11).

Згідно звіту № 25_1/06/2016 від 13.07.2016 року про оцінку вартості ліквідації (утилізаційної вартості) КТЗ, вартість ліквідації автомобіля «Chevrolet Aveo» становить 28 462 грн. 50 коп. при ринковій вартості майна до пошкодження 122 081 грн. 45 коп. (а.с. 145-151).

Після звернення позивача до суду із позовом, Моторним (транспортним) страховим бюро України була відшкодована матеріальна шкода, спричинена позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 59881 грн. 45 коп. (а.с. 60-64).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N1961-IV від 01.07.2004 року ( далі Закон України «Про обов'язкове страхування») обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону: 22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості суми матеріального збитку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

ОСОБА_5 і Військова частина 3029 не могли спільними діями спричинити шкоду позивачу, що виключає солідарну відповідальність, як вірно зазначив суд у оскаржуваному рішенні.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р.№ 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада2003р. за № 1074/8395 із змінами (далі Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Згідно пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, позивач зазначав, що транспортний засіб він відремонтував, та користується ним.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону № 1961 транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 30.2 ст. 30 Закону № 1961 встановлено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач необгрунтовано посилається на розрахунки утилізаційної вартості в розмірі 28462, 50 грн. (Ув), тому що автомобіль відремонтовано та він ним користується.

При цьому згідно розрахунку розміру регламентної виплати МТСБУ від 19.09.2016 року, який складено саме на підставі звіту про оцінку вартості майнової шкоди від автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2: ринкова вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди складає 122081 грн. 45 коп., ринкова вартість автомобіля вартість «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в пошкодженому стані становить 62 200 грн.

Таким чином, МТСБУ під час здійснення розрахунків, посилаючись на п. 7.19 Методики визначила, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Chevrolet Aveo» складає 62200 грн., тому утилізаційна вартість в розмірі 28462.50 грн. під час здійснення розрахунків страховиком не використовувалася, тому що страховик визначив, що пошкоджений транспортний засіб коштує 62200 грн.

Отже, вартість регламентної виплати, яка здійснюється МТСБУ позивачу ОСОБА_3, є різниця між ринковою вартістю автомобіля Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до ДТП 122081 грн. 45 коп. та ринковою вартістю автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в пошкодженому стані 62 200 грн.: 122081 грн. 45 коп. - 62 200 гривень = 59881,45 грн., тому позивачу обґрунтовано відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить: 122081 грн. 45 коп - 62 200 грн. = 59881,45грн.

Позивач отримавши 59881,45 грн., не оспорив в МТСБУ суму страхової виплати, розрахунок виплат, погодився саме із вказаною сумою, що свідчить про достатність вказаної виплати для відшкодування завданої позивачу шкоди, вказана сума є повним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди.

Доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову в розмірі різниці між ринковою вартістю автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди та розміром вартості ліквідації автомобіля не заслуговують на увагу з огляду на те, що автомобіль було відремонтовано позивачем, а сума ліквідації автомобіля в розмірі 28462.50 грн. фактично отримана ним не була, що не підтверджує його реальні збитки саме в цьому розмірі.

Відшкодування здійснювалось на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при проведені оцінки використовувалась Методика оцінки майна №1891 від 10.12.2003 року, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року №1074/8395.

З огляду на зазначене позивачу відшкодовано повністю матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_5 в розмірі 59881.45 грн.

Крім того, під час розгляду справи, зазначаючи, що автомобіль повністю відремонтовано та використовується, позивач не надав до суду документів, що підтверджують дійсну суму витрат на ремонт автомобіля.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України (в редакції, чинної на час розгляду справи) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне і обгрунтуване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи є черговим повторенням викладення обставин, які зазначалися позивачем у позовній заяві та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильність рішення суду на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Отже, судове рішення є законним і обґрунтованим, ухвалене із додержанням норм матеріально та процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: