Рішення № 74730532, 22.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.05.2018

Справа № 334/8363/17

Провадження № 2/334/1704/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

22 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання спадкоємцем четвертої черги, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась з вказаним позовом до суду, в якому просить визнати її спадкоємцем четвертої черги після померлої тітки ОСОБА_2, та визнати право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за 2014-2016 роки.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її тітки ОСОБА_2відкрилась спадщина на її пенсію за 2014-2016 роки, яку остання недоотримала за життя. Спадкоємців першої, другої, третьої черги, згідно діючого законодавства померла не мала.

Також позивачка зазначила, що їй на підставі договору дарування від 24.04.1987 року на праві приватної власності належить житловий будинок № АДРЕСА_2, в який у 2007 році вона прописала свою тітку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Саме з цього часу жінки стали мешкати однією сім'єю: мати спільний бюджет, побут, вести господарство. У зв'язку з тим, що з 2014 року Донецьк став окупованою територією України, позивачка разом з тіткою переїхали для проживання до м. Запоріжжя, де оселилися за адресою: АДРЕСА_1 до літа 2016 року включно. У зв'язку з суттєвим погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем жінки вимушені були повернутись на певний час до м. Донецька, щоб користуватися особистим господарством. За місцем проживання у м. Донецьку ОСОБА_2 стояла в лікарні на диспансерному обліку і лікувалась. Проте ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, всі витрати, пов'язані з похованням були понесені позивачкою, яка отримавши рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2017 року та звернувшись до відділу РАЦС в Дніпровському районі м. Запоріжжя отримала свідоцтво про смерть тітки. Після цього ОСОБА_1 звернулась до Четвертої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, де отримала відмову в прийнятті заяви про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим вимушена була звернутись з вказаним позовом до суду.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з заявою про слухання справи без його участі не звертався, заперечень на позов не надав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для здійснення свого права спадкування недостатньо відкриття спадщини та запрошення спадкоємців до прийняття спадщини, необхідне ще й бажання спадкоємця прийняти цю спадщину, тобто вчинити певні дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини. Такими діями законодавець визнає подачу заяви до нотаріальної контори або фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 24.04.1987 року позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2

21.08.2007 року ОСОБА_1 прописала за вказаною адресою свою тітку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наданою до позову копією відповідної домової книги.

Той факт, що позивачка мешкала однією сім'єю з ОСОБА_2 з 2007 року і по день смерті останньої, тобто не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, встановлюється доданими до позову копіями довідки Медичної амбулаторії №1 м. Донецьк № 1189 від 18.09.2017 року, довідки адміністрації Кіровського району м. Донецьк № 256 від 25.09.2017 року, якою посвідчено факт проживання за однією адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, копією довідки Управління соціального захисту населення ЗМР по Дніпровському району № 2303006681 від 10.10.2015 року.

Згідно довідки УСЗН Запорізької міської ради по Дніпровському району № 2303006681 від 10.10.2015 року ОСОБА_2 взята на облік як особа, переміщена тимчасово з окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 перебувала на обліку Правобережного об'єднаного Управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 померла у м. Донецьку, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 26.05.2017 року Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, актовий запис № 325.

Згідно наданих суду матеріалів, вбачається, що позивачка протягом часу з 21.08.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року дійсно проживала разом зі своєю тіткою ОСОБА_2

Згідно відповіді начальника Дніпровського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 1952/04.2 від 09.012.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку в управлінні та у зв'язку з її смертю залишилася недоотриманою пенсія за період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року у розмірі 86 634,00 грн.

Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», недоотримана пенсія виплачується, якщо звернення за нею надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера і виплачується членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на час його смерті. У разі не звернення ними за виплатою суми у встановлений ч.2 цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Таким чином, у зв'язку з не зверненням за виплатою суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у встановлений ч.2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк, сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв'язку з її смертю, входить до складу спадщини.

З приводу прийняття та оформлення спадщини ОСОБА_1 звернулась 15.12.2017 до Четвертої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя (спадкова справа №339/2017), де отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково на підставі рішення суду.

З огляду на вищевказане, вивчивши всі надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки позивачкою надано докази того, що на час смерті її тітки ОСОБА_2 вони дійсно проживали разом однією сім'єю не менше п'яти років, вели спільне господарство, спільний побут. А тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1222, 1258, 1259, 1264, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 229, 258, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1- задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м. Донецьк Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, спадкоємцем четвертої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Пастухівка, Макіївської міськради Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на недоотриману ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, пенсію в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.