Рішення № 74730342, 13.06.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1429/17

Номер провадження № 2/315/58/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2017 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 23.11.2012 року відповідач отримав кредит в сумі 1300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 31.10.2017 року склала в сумі 42460,49 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 1222,47 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 34639,90 грн., заборгованість за комісією та пенею в сумі 4100 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 1998,12 грн., прохали стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42460,49 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн., в якості доказів суду надано розрахунок заборгованості по кредиту, копію заяви-анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 23.11.2012 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1, копію банківської ліцензії №22 від 05.10.2011 року, витяг з Статуту Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приватбанк".

30.11.2017 року до суду звернувся представник Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк "Приватбанк" Савіхіна А.М. з клопотання про розгляд справи без його участі.

02.01.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 02.02.2018 року.

02.02.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області підготовче засідання відкладено на 21.02.2018 року.

21.02.2018 року до суду звернувся відповідач з заявою про застосування строків позовної давності, в якій посилався на те, що підтвердив, що між сторонами був укладений кредитний договір 23.11.2012 року з встановленим лімітом 300 грн., який потім було збільшено до 1300 грн., строком на один рік з поверненням останнього щомісячними платежами, своєї згоди на пролонгацію договору відповідач не надавав, останній платіж був здійснений ним 01.07.2014 року в сумі 100 грн., після чого погашень кредиту не відбувалося, де знаходиться його кредитна картка він не знає, він підписував анкету-заяву, з положеннями, правилами, умовами його банк не ознайомлював, посилається на ст.ст. 251, 252, 256, 257, 258, 260, 261, 266, 267 ЦК України вважає, що загальний та спеціальний строк позовної давності за позовом сплив, посилався на правову позицію, висловлену в постанові Пленуму Верховного Суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2462цс16, вважав, що наданими сторонами доказами встановлені наступні обставини: строк дії договору кредиту з 23.11.2012 року до 23.11.2013 року, угоди про пролонгацію договору він не укладав, строк дії договору скінчився 23.11.2013 року, останній платіж 100 грн. відбувся 01.07.2014 року, право банку для пред'явлення вимоги у банка виникло 01.08.2014 року, тобто з моменту несплати ним чергового платежу 01.07.2014 року, строк пред'явлення вимоги банка скінчився 01.08.2017 року щодо основного зобов`язання і 01.08.2015 року щодо пені, прохав застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в зв`язку зі спливом спеціальної та загальної позовної давності.

21.02.2018 року до суду звернувся відповідач з відзивом на позов, в якому посилався на те, що підтвердив, що між сторонами був укладений кредитний договір 23.11.2012 року з встановленим лімітом 300 грн., який потім було збільшено до 1300 грн., строком на один рік з поверненням останнього щомісячними платежами, своєї згоди на пролонгацію договору відповідач не надавав, останній платіж був здійснений ним 01.07.2014 року в сумі 100 грн., після чого погашень кредиту не відбувалося, де знаходиться його кредитна картка він не знає, він підписував анкету-заяву, з положеннями, правилами, умовами його банк не ознайомлював, посилається на ст.ст. 251, 252, 256, 257, 258, 260, 261, 266, 267 ЦК України вважає, що загальний та спеціальний строк позовної давності за позовом сплив, посилався на правову позицію, висловлену в постанові Пленуму Верховного Суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2462цс16, вважав, що наданими сторонами доказами встановлені наступні обставини: строк дії договору кредиту з 23.11.2012 року до 23.11.2013 року, угоди про пролонгацію договору він не укладав, строк дії договору скінчився 23.11.2013 року, останній платіж 100 грн. відбувся 01.07.2014 року, право банку для пред'явлення вимоги у банка виникло 01.08.2014 року, тобто з моменту несплати ним чергового платежу 01.07.2014 року, строк пред'явлення вимоги банка скінчився 01.08.2017 року щодо основного зобов`язання і 01.08.2015 року щодо пені, прохав застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в зв`язку зі спливом спеціальної та загальної позовної давності.

21.02.2018 року до суду звернувся відповідач з заявою про розгляд справи без його участі.

26.03.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 19.04.2018 року.

17.04.2018 року до суду звернувся представник позивача Гаренко Н.В. з відповіддю на відзив на позов, в якій посилався на те, що строк дії картки зазначено на самій картці, посилався на те, що п.1.1.7.31 умов договору строк позовної давності був збільшений до 50 років, вказав, що строк дії випущеної картки до 08.2016 року, прохав задовольнити позов.

11.05.2018 року до суду звернувся представник відповідача з запереченнями на відповідь на відзив, в якому посилався на те, що в довідці, наданій представником позивача, вказано на отримання відповідачем двох кредитних карток, що не відповідає дійсності та вважає дану довідку недостовірною, звертає увагу суду на посилання представника позивача щодо строку дії картки відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, заперечує проти надання відповідачу другої картки з огляду на відсутність доказів, посилався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у справі № 6-103цс14, прохав відхилити відповідь на відзив, позов залишити без задоволення.

22.05.2018 року до суду звернувся представник позивача Гаренко Н.В. з відповіддю, в якій посилалася на те, що відповідно до п.2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона діє до останнього календарного дня такого місяця, а тому повернення кредиту в повному обсязі пов'язує зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не з закінченням строку дії договору, посилався на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у справі № 6-14цс14 від 19.03.2014 року та №6-61цс14 від 18.06.2014 року, вважає, що договір лонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність свого представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню, суду пояснивши, що строк позовної давності за кредитним договором закінчився, прохав відмовити в задоволенні позову в зв`язку з пропуском строку позовної давності позивачем.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

23.11.2012 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг № б/н, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2012 року, Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2012 року, витягом з Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Даний договір відповідно до ч.1 ст.304 ЦК України є договором приєднання, так як відповідач, подавши 23.11.2012 року анкету-заяву позивачу про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", ознайомився з останніми формулярами і був згоден з умовами договору, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 23.11.2012 року.

Договір укладено в письмовій формі відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (в тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач, отримавши кредитну картку "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" з кредитним лімітом 1300 грн. отримав доступ до карткового рахунку.

Відповідно до умов кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" відповідач зобов`язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 2,5 % на місяць, комісія за зняття власних коштів становить 1% від суми операції, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідач повертав кошти несвоєчасно і не в повному обсязі, останній платіж мав місце 01.07.2014 року в сумі 100 грн., після чого платежів не здійснювалось, що підтверджується розрахунком заборгованості.

З 01.09.2014 року відповідач нараховував проценти за користування коштами з процентної ставки 34,80 % річних, а з 01.04.2015 року -з процентної ставки 43,20 % річних, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного:

Правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами по договору надання банківських послуг, який містить ознаки кредитного договору, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами договору про надання банківських послуг № б/н від 23.11.2012 року, укладеного між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 23.11.2012 року, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, затверджених Наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг № б/н від 23.11.2012 року банк надав позичальнику кредит у сумі 1300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 2,5 % на місяць, комісія за зняття власних коштів становить 1% від суми операції, що підтверджується Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідач повертав кошти несвоєчасно і не в повному обсязі, останній платіж мав місце 01.07.2014 року в сумі 100 грн., після чого платежів не здійснювалось, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, керуючись ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом, а саме надав можливість відповідачу надати відзив на позов, а також надати суду всі наявні у учасників судового процесу докази.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд доходить висновку, що позивач не надав суду доказів, що позов подано в межах строку позовної давності.

Так відповідно п.2.1.1.7.12 Умов і Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідно до п.2.1.1.2.11 Умов і Правил надання банківських послуг карта діє до останнього місяця, вказаного на лицевій стороні карті включно. Забороняється використання карти з закінченим строком дії.

Судом встановлено, що 23.11.2012 року відповідач отримав кредитну картку, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, і з цього часу розпочав свою дію договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.12 Умов і Правил надання банківських послуг договір про надання банківських послуг, укладений між сторонами, діяв протягом 12 місяців до 23.11.2013 року, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Так як сторони не проінформували одна одну про припинення договору, як це передбачено п.2.1.1.7.12 Умов і Правил надання банківських послуг, то договір про надання банківських послуг автоматично пролонгувався на той же строк, і діяв до 23.11.2014 року, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Позивач посилаючись на те, що строк дії договору відповідає строку дії картки, не надав суду належних та допустимих доказів про те, що строк дії карти відповідача був 08.2016 року.

Суд не бере до уваги як належний та допустимий доказ: довідку про перевипуск карти відповідачу та строк її дії до 08.2016 року, так як дана довідка створена представником позивача і не підтверджується об`єктивними доказами.

А тому початок строку позовної давності пов`язує зі строком закінчення дії картки, а саме з 31.08.2016 року і вважає початком строку позовної давності 01.09.2014 року відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, так як саме в цей день позивач дізнався про своє порушене право.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підстав для призупинення відліку строку позовної давності, передбачених ст.263 ЦК України, судом не встановлено.

Судом також не встановлено підстав для переривання перебігу строку позовної давності, передбаченого ч.1 ст.264 ЦК України, а саме визнання відповідачем боргу.

23.11.2017 року строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.261 ЦК України, для пред`явлення позову позивачем закінчився.

Позов пред`явлено до суду 30.11.2017 року, а саме після спливу строку позовної давності.

Суд не бере до уваги заперечення представника позивача проти застосування строку позовної давності з посиланням на п.2.1.1.7.31 Умов і Правил надання банківських послуг з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1.1.7.31 Умов і Правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банка складає 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.2 ст.259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Посилання у п.2.1.1.7.31 Умов і Правил надання банківських послуг на встановлення строку позовної давності 50 років не можна вважати письмовим договором про збільшення строку позовної давності, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявленою до винесення рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як відповідач як сторона у справі звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності до винесення рішення у справі, то суд відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України застосовує позовну давність і відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як у задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3-5, 10-13, 89, 263-266, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 256-258, 260-261, 263-264, 267 ЦК України, умовами договору про надання банківських послуг № б/н від 23.11.2012 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Повний текст рішення буде виготовлений 14.06.2018 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ярош С.О.