Постанова № 74729983, 13.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1692/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"13" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представників сторін :

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 15.02.2018р. ,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017р. ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 09.10.2017р.№226 о/с;

- поновлення на посаді старшого інспектора автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 10.10.2017р.

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 покликається на протиправність оскарженого наказу, оскільки вважає, що його звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів неправомірно. Вказує, що всупереч чинному законодавству позивачу не було запропоновано всіх вакантних посад в органах поліції, з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків. Вважає, що відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі як учасника бойових дій, а також, як працівника, який навчається у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2018р. позов ОСОБА_2 (33000 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028 вул. Хвильового,2, м. Рівне, код 40108761) про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 09.10.2017 №226 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів).

Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора сектору автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 10 жовтня 2017 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Головного управління Національної поліції в Рівненській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10.10.2017 по 05.02.2018 в сумі 32481,05 грн. (сума зазначена без вирахування податків та обов'язкових платежів).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить рішення від 05.02.2018р. скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нову постанову про відмову в позові.

В скарзі відповідач зазначив, зокрема, що наказом ГУНП в Рівненській області №1224 від 26.07.2017 на виконання наказу Національної поліції України від 21.07.2017 №746 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції", було скорочено чисельність і штат працівників, функції яких були пов'язані з забезпеченням безпеки дорожнього руху, дорожнього нагляду тощо. Вказує, що наказом ГУНП в Рівненській області від 09.10.2017 №226 о/с позивача було звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 4 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів). 09.08.2017 позивач був ознайомлений з наказом ГУНП в Рівненській області № 1224 від 26.07.2017 на виконання наказу Національної поліції України від 21.07.2017 № 746 та власноручно написав розписку про ознайомлення з вимогами зазначених наказів, про скорочення його посади та попередження про можливе наступне звільнення зі служби. З метою подальшого працевлаштування позивачу було запропоновано вакантні посади в ГУНП в Рівненській області, про що складено акт. Однак від запропонованих посад позивач відмовився, від підпису в даному акті теж відмовився. Відповідач зазначив, що з 09.08.2017 по 09.10.2017 рапорт від позивача про залишення на службі в поліції не надходив, відомостей щодо його реєстрації немає. В день звільнення ОСОБА_2 також було запропоновано вакантні посади, що підтверджується актом, складеним комісією 09.10.2017. Однак від запропонованих посад позивач відмовився. Разом з тим, позивачем власноручно написано рапорт 09.10.2017 про те, що від усіх запропонованих йому посад відмовляється. За наведеного, представник відповідача вважає, що встановлену законом процедуру звільнення було дотримано та правомірно звільнено ОСОБА_2, оскільки він не виявив бажання продовжувати службу в органах поліції та не надав згоду на призначення на іншу посаду. З цих підстав просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_2 з 10.08.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 07.11.2015 в Національній поліції України, спеціальне звання старший лейтенант поліції, обіймав посаду старшого інспектора сектору автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області (а.с.12, 52-53).

Суд встановив, що наказом ГУНП в Рівненській області № 226о/с від 09.10.2017 старшого лейтенанту поліції ОСОБА_2, старшого інспектора сектору автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області, відповідно до ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів), на підставі наказу Національної поліції України від 21.07.2017 № 746, наказу ГУНП в Рівненській області від 26.07.2017 № 1224 (а.с.10).

Перевіряючи правомірність оскарженого позивачем наказу № 226о/с від 09.10.2017, суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" N 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон N580-VIII).

Згідно з ч.1 ст.48 Закону N580-VIII, призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст.58 Закону N580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону N580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Таким чином, скорочення штатів або проведення організаційних заходів є підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції.

У свою чергу, статтею 68 Закону N580-VIII встановлено порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації.

Так, відповідно до частини першої ст.68 цього Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (частина друга).

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (частина третя).

Відповідно до ч.5 ст.68 Закону N 580-VIII переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Окрім цього, відповідно до статті 65 Закону N 580-VIII переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції здійснюється, в тому числі на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський - у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Питання, не врегульовані спеціальним законом, регулюються нормами загального законодавства, в даному випадку норми Кодексу законів про працю України.

Перевіряючи, чи мало місце здійснення реорганізації чи скорочення штатів в ГУНП в Рівненській області, суд встановив, що наказом Національної поліції України від 21.07.2017 № 746 "Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції" затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції. Зокрема, в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області в патрульній поліції, Управління превентивної діяльності, в Секторі автомобільно-технічної інспекції (реорганізується) підлягали скороченню всі посади (всього три посади) (а.с.32-34).

Відповідно до наказу Національної поліції України від 21.07.2017 № 746 наказом ГУНП в Рівненській області від 26.07.2017 № 1224 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області" оголошено Перелік змін у штатах Головного управління Національної поліції в Рівненській області, згідно з яким в Секторі автомобільно-технічної інспекції (реорганізується) Управління превентивної діяльності скорочуються всі посади (всього три посади), а також скорочувалась штатна чисельність працівників структурних підрозділів, функції, яких були пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, дорожнього нагляду тощо (а.с.35-37).

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що зміст вказаних наказів доводився до відома поліцейських зазначених структурних підрозділів на зборах шляхом зачитування вголос 01.08.2017. Позивач при цьому був відсутній, перебував у відпустці, у зв'язку з чим позивачу після виходу з відпустки 09.08.2017 вищевказані накази були зачитані вголос його безпосереднім начальником, після чого ОСОБА_2 написав розписку про ознайомлення з наказами.

Суд встановив, що в матеріалах особової справи ОСОБА_2 наявна розписка від 09.08.2017, за змістом якої ОСОБА_2 попереджений, що відповідно до наказу Національної поліції України від 21.07.2017 № 746 та наказу ГУНП в Рівненській області від 26.07.2017 № 1224 його посада старший інспектор сектору автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області підлягає скороченню. Йому повідомлено, що в разі подальшого перебування на цій посаді він буде звільнений із Національної поліції України (роботи) через скорочення штатів, у встановлені законодавством строки (через два місяці). Окрім цього, йому роз'яснено основні положення статті 49-2 Кодексу Законів про працю України про порядок вивільнення працівників (а.с.38).

Написання означеної розписки позивачем не заперечується.

Судом встановлено, що 09.08.2017 в Управлінні кадрового забезпечення ГУНП в Рівненській області позивачу було запропоновано всі наявні вакантні посади, про що складено відповідний акт, однак позивач від запропонованих посад та від підписання такого акту відмовився, що ствердили своїми підписами три працівники УКЗ ГУНП. За аналогічних обставин позивачу було запропоновано всі вакантні посади 09.10.2017, про що складено відповідний комісійний акт у зв'язку з відмовою позивача від запропонованих посад та підписання такого акта.

В матеріалах особової справи ОСОБА_2 наявний акт від 09.08.2017, складений комісією в складі підполковника поліції ОСОБА_3, заступника начальника УКЗ ГУНП - начальника відділу комплектування, підполковника поліції ОСОБА_4, старшого інспектора з ОД відділу комплектування УКЗ ГУНП, ОСОБА_5, провідного спеціаліста відділу комплектування УКЗ ГУНП, про те, що 09.08.2017 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2, старшому інспектору сектора автомобільно-технічної інспекції управління превентивної діяльності ГУНП, у зв'язку зі скороченням його посади та з метою подальшого працевлаштування було запропоновано вакантні посади в ГУНП в Рівненській області (зазначено перелік в кількості 30 посад).

Зазначено, що від запропонованих посад ОСОБА_2 відмовився і виявив бажання звільнитись через скорочення штатів, та від підпису в акті також відмовився, що ствердили своїми підписами члени комісії (а.с.39).

Також в матеріалах особової справи позивача наявний акт від 09.10.2017 за підписами тих же членів комісій, що й акт від 09.08.2017, про те, що 09.10.2017 ОСОБА_2 було запропоновано вакантні посади в ГУНП в Рівненській області, зазначено їх перелік в кількості 33 посади, однак від запропонованих посад ОСОБА_2 відмовився і наполягає на звільненні через скорочення штатів, та від підпису в акті також відмовився, що ствердили своїми підписами члени комісії (а.с.48).

09.10.2017 позивачем написаний рапорт, за змістом якого він від усіх запропонованих йому вакантних посад в Рівненській області відмовляється (а.с.49), написання якого стороною позивача не заперечується, однак представник позивача ствердила, що позивачу були запропоновані лише дві посади в районах області, а не згідно з зазначеними в акті від 09.10.2017. Отримання будь-яких пропозицій щодо працевлаштування 09.08.2017, як і складання в його присутності будь-яких актів позивач категорично заперечує. Також вказує, що він мав намір продовжувати службу в поліції на посаді інспектора Тренінгового центру ГУНП, однак йому така посада запропонована не була.

Наданими представником відповідача відомостями про некомплект кадрів по ГУНП в Рівненській області станом на 07.08.2017 та на 09.10.2017 підтверджується наявність у відповідача ряду вакантних посад (а.с.40-43,44-47).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, колегія суддів враховує наступне.

Так, стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приписами частини 1 статті 68 Закону N 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Таке повідомлення формується роботодавцем та підписується уповноваженою на те особою, персонально адресується працівнику, одночасно з повідомленням про можливе звільнення, працівнику пропонуються усі наявні вакантні посади, які відповідають його кваліфікації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено порядок вивільнення працівників, який передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

При цьому, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпПУ станом на день попередження позивача про майбутні зміни в структурі:

1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад,

2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних посад , рівнозначна тій , яку він займав, або нижча за його згодою.

В ході судового розгляду справи відповідач не надав суду незаперечних доказів, що одночасно з попередженням про звільнення 09.08.2017 та в подальшому до закінчення двохмісячного терміну попередження позивачу були запропоновані всі вакантні посади.

Оскільки цього зроблено не було ( з огляду на те, що 55 працівників було працевлаштовано, а запропоновано позивачу було лише 33 вакантні посади, про що зазначено скаржником у скарзі), тому в діях відповідача вбачається порушення положень ст.ст.40,49-2 Кодексу законів про працю України.

Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 по справі №6-1723цс17, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. по справі №824/3229/14-а.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив надані відповідачем акти від 09.08.2017 та від 09.10.2017, а також правомірно не враховував показання свідків відповідача, позаяк такі акти позивачем не підписані, на його адресу не надсилались, що викликає у суду обґрунтовані сумніви в достовірності зазначених в них відомостей.

Суд вважає, що в разі відсутності письмового доказу, який би підтверджував ознайомлення працівника з запропонованими йому вакантними посадами, такі обставини не можуть бути ні підтверджені, ні спростовані показаннями свідків - працівників кадрового підрозділу відповідача.

З огляду на наведене, суд зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням відповідачем належними та допустимими доказами факту доведення до відома позивача конкретних вакантних посад з пропозицією працевлаштування, написаний позивачем 09.10.2017 рапорт про відмову від усіх запропонованих йому посад не може бути врахований як доказ відмови позивача від вакантних посад, що зазначені в акті від 09.10.2017. Тим більше, що й в рапорті позивача не зазначено, від яких саме посад він відмовився, ні їх загальна кількість.

Окрім цього, суд вважає необґрунтованими та сумнівними доводи відповідача щодо висловленого позивачем бажання звільнитись за скороченням штату, позаяк судом достовірно встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач є слухачем Національної академії внутрішніх справ (а.с.15).

Судом першої інстанції встановлено, що за час служби він характеризується позитивно. Зокрема, в поданні до звільнення від 09.10.2017 зазначено, що ОСОБА_2 має необхідні професійні знання, загальну ерудицію, відповідний практичний досвід для належного виконання функціональних обов'язків. Працює над підвищенням професійного рівня, вивчає нормативні документи, які регламентують службову діяльність, і застосовує їх на практиці. За характером врівноважений, фізично розвинений добре (а.с.51).

Також, ОСОБА_2 приймав участь в проведенні антитерористичної операції та має статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серія УБД № 146213, яке видане 29.10.2015 УМВС України в Рівненській області (а.с.11).

Зазначені обставини узгоджуються з доводами позивача про намір продовжувати службу в поліції.

Встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що звільнення позивача відбулося з порушення порядку, передбаченого Законом України "Про Національну поліцію" та Кодексом законів про працю України, а саме: позивача персонально письмово не попереджено про скорочення чисельності та наступне звільнення, одночасно з таким попередженням не запропоновано усі вакантні посади, впродовж двох місячного терміну не повідомлялось про вакансії, які виникали, а також не враховане переважне право позивача на залишення на службі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача щодо неналежного виконання відповідачем обов'язку, визначеного ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпПУ, та як наслідок порушення ним порядку звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

При задоволені вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов'язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Відповідно до довідки ГУНП в Рівненській області від 23.11.2017 року №1546, середньоденна заробітна плата за останній 2 календарні місяці роботи складає 272,95 грн. Кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до дня винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. В даному випадку становить 119 календарних днів. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу становить 32481,05 грн.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "18" червня 2018 р.