Постанова № 74729958, 18.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/1695/18

Головуючий у 1-й інстанції: Войтун О.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2018 року (місце складання м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття адміністративної справи,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 23 березня 2018 року у справі про порушення митних правил № 0435/40800/18, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме 858266,67 грн.

З урахуванням уточнень, позов мотивовано тим, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а спірний транспортний засіб ввезено на територію України в режимі "транзит". Крім того, позивач вказав, що ухилятися від сплати митних платежів наміру не мав, враховуючи мету ввезення автомобіля "транзит", він як громадянин ОСОБА_5 ввозив автомобіль для власного тимчасового користування ним на території України, з метою подальшого його вивезення з режиму тимчасового ввезення і подані до митного оформлення документи є справжніми та такими, що містять правдиві відомості.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0435/40800/18 від 23.03.2018, винесену заступником начальника Чернівецької митниці ДФС начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4Є, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 858266,67 гривень. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 МК України відносно ОСОБА_3 закрито. Стягнуто з Чернівецької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39465937, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М) на користь ОСОБА_3 витрати пов'язанні із сплатою судового збору в сумі 704 грн. 80 коп..

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що оскільки у ОСОБА_3 наявний як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина ОСОБА_5, та він має постійне місце проживання на території України, то відповідно до норм чинного законодавства України, він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України і має статус громадянина-резидента, у зв'язку із чим позивача правомірно притягнуто до відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 13 лютого 2018 року державним інспектором ВМО №1 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_6 відносно гр. ОСОБА_5 ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил №0435/40800/18 за ст. 485 МК України (а.с.14-15).

23 березня 2018 року у справі про порушення митних правил №0435/40800/18 заступником начальника Чернівецької митниці ДФС начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4 винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 858266 гривень 67 копійок, що складає 300 % несплаченої суми митних платежів (а.с. 11-13).

Відповідно вказаної постанови, 13.02.2018 о 10 год. 10 хв. в зону митного контролю п/п "Порубне" м/п "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС в'їхав автомобіль марки "MERCEDES-BENZ", державний номер JOZ768 (країна реєстрації - ОСОБА_1) під керуванням громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3, який прямував з ОСОБА_5 до України в приватних справах. У даному автомобілі в якості пасажирки також слідувала громадянка України ОСОБА_7. Вказані громадяни до митного контролю надали контрольний талон для проходження митного контролю по "зеленому коридору". До митного контролю громадянин ОСОБА_3 подав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_5 053682834, виданий 26.04.2016 поліцією м. Сучава (ОСОБА_5) та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу Н036317.

Під час здійснення митних формальностей вказаний транспортний засіб та громадяни були виведені зі смуги руху "зелений коридор" на смугу руху "червоний коридор".

В процесі проведення аналізу перетину митного кордону України було встановлено, що громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянин ОСОБА_5 FEDYKOVYCH VITALIY, ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою.

Таким чином відповідачем встановлено, що громадянин України ОСОБА_3, маючи статус "громадянина-резидента" (паспорт громадянина України серії КТ 143160, виданий 06.02.2015 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон РА 195208, виданий 30.03.2015 (код органу 7301), вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 286088,89 гривень шляхом надання паспортного документу громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_5 053682834, виданого 26.04.2016 на ім’я "FEDYKOVYCH VITALIY" в якості підстави для ввезення на митну територію України автомобіля марки "MERCEDES-BENZ", модель "311СDІ", державний номер JOZ768 (країна реєстрації - ОСОБА_1), VIN-код WDВ90336731R679539, рік випуску - 2004, об’єм двигуна - 2148 см.куб., тип двигуна "дизель" в режимі "тимчасове ввезення" згідно положень ст.380 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для "громадян-нерезидентів".

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному конкретному випадку у відносинах з державою Україною при перетині митного кордону позивач виступав як громадянин іншої держави (ОСОБА_5) на підтвердження чого надав дійсний паспортний документ, а отже перебував у статусі "нерезидента" та при цьому користувався правами та приймав зобов'язання, які надані саме "нерезидентам".

Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Положеннями ст. 366 МК України передбачено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб (ч. 4 ст. 380 МК України).

Положеннями ст. 485 МК України передбачено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того чи є особа резидентом, чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Оцінюючи доводи апелянта стосовно наявності у позивача статусу резидента, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття та припинення громадянства визначаються законом.

Згідно із п. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Тобто, у разі набуття громадянином України громадянство іншої держави, то останній не позбавляється при цьому українського громадянства і в правових відносинах з Україною надалі визнається лише як громадянин України.

Зі змісту положень Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №2185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №2201, слідує, що документом, який підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Так, за приписами п. 50 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів представника позивача, що позивач постійно проживає у ОСОБА_5 в м. Сучава, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач постійно проживає за межами України, відсутні відповідні відмітки про постійне місце проживання за кордоном і у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Натомість, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що факт наявності статусу громадянина-резидента у позивача підтверджується листом управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області від 22.02.2018 №97301.1.2-1248/73.1-18, відповідно до якого гр.ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, значиться зареєстрованим за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, за паспортом громадянина України серії КТ 143160, виданий 06.02.2015 Першотравневим РВ УДМСУ в Чернівецькій області. ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон РА 195208 від 30.03.2015 (код органу 7301). Даний громадянин із заявою про отримання дозволу на виїзд на ПМП з України не звертався (а.с. 59).

Також відповідно до листа директора приватного підприємства "Житлосервіс" (м.Чернівці) від 02.03.2018 №935/02 гр. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 61).

Таким чином, оскільки у позивача, станом на момент ввезення спірного транспортного засобу наявний був як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина ОСОБА_5, та він мав постійне місце проживання на території України, отже ОСОБА_3 у правовідносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач являється резидентом і зобов'язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинен сплатити усі необхідні митні платежі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що за наявності у позивача належним чином підтвердженого статусу громадянина-резидента останній не мав правових підстав для користування пільгами, встановленими ст. 380 МК України для громадян-нерезидентів при ввезенні на митну територію України транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ", модель "311СDІ", державний номер JOZ768 (країна реєстрації - ОСОБА_1).

Також колегія суддів вважає, що при наявності паспортів двох держав - України та ОСОБА_5, громадянин України (резидент) ОСОБА_3 свідомо подав саме паспорт громадянина ОСОБА_5 як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов'язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в діях позивача умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст. 485 МК України.

Не приймає суд апеляційної інстанції і доводи представника позивач про те, що ОСОБА_3 ввіз спірний транспортний засіб у режимі транзит, а відтак і відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ст. 485 МК України, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з даних Диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску, відповідно до якого позивач ввіз транспортний засіб марки "MERCEDES-BENZ", модель "311СDІ", державний номер JOZ768 саме у режимі тимчасового ввезення до 1 року, про умови тимчасового ввезення йому роз'яснено, про відповідальність попереджено і позивач не оскаржував відповідних дій митного органу з даного проводу (а.с. 55-57).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про правомірність визначення відповідачем розміру митних платежів у справі про порушення митних правил, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 27 ст. 4 МК України митні платежі складаються з мита, акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з Законом України "Про митний тариф України" розмір ввізного мита визначається за встановленими цим законом ставками в процентному відношенні від митної вартості.

Ставки акцизного податку визначені ст. 215 Податкового кодексу України залежно від об'єму двигуна автомобіля.

Базою оподаткування податком на додану вартість згідно ст.188 ПК України буде договірна вартість товару з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 189.3 ст. 198 ПК України ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається: для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону; для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395(далі - Методика) вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ (п. 7.35).

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Так, у службовій записці управління адміністрування митних платежів Чернівецької митниці ДФС, для визначення вартості транспортного засобу використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою. Зі змісту вказаної записки слідує, що у разі ввезення транспортного засобу "MERCEDES-BENZ", модель "311СDІ", кузов WDВ90336731R679539, рік випуску - 2004, об’єм двигуна - 2148 см.куб., на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 286088,89 грн. (а.с. 58).

Крім того, в службовій записці вказані фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак, за відсутністю вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет. Саме таку інформацію митним органом використано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що останнім митна вартість вказаного транспортного засобу визначена відповідно до чинного законодавства та із врахуванням Методики, а відтак останнім законно та обґрунтовано накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 858266,67 грн., що відповідає 300 відсоткам несплаченої суми митних платежів.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Заступника начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_4, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття адміністративної справи відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10