Постанова № 74729856, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3572/18 Справа № 175/30/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про зупинення виконавчого провадження, витребування виконавчого листа, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження, витребування виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнання стягувачем тієї обставини, що заборгованість по кредиту на момент пред’явлення виконавчого листа до виконання була частково погашена боржником і на даний час становить значно менший розмір, не має правового значення для вирішення даного питання.

В апеляційній скарзі, поданій 29 березня 2018 року, ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду в частині відмови у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду в частині відмови у задоволенні заяви не відповідають дійсності, оскільки обсяг відповідальності ОСОБА_2 за виконавчим документом може бути зменшений на суму у 645 983,00 грн., де 578 000 грн. - це кошти від продажу іпотечного майна, які сплачені банку 30 червня 2016 року та 67 983 грн. - кошти ОСОБА_2, які сплачено ним 14 вересня 2016 року в рахунок відомої йому за судовим рішенням заборгованості за кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 135 587,83 грн. 12 січня 2016 року на вимогу банку, Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист №2-175/30/15 та пред»явлений до виконання.

Постановами заступника начальника Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження та арештовано майно боржника у межах суми боргу 1 135 587,83 грн.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно положень ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, законодавець пов'язує лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Обов'язок боржника може припинитися з передбачених законом підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, право на стягнення кредитної заборгованості було реалізоване кредитором шляхом звернення до суду з позовом, за результатами вирішення якого ухвалено судове рішення про стягнення кредитної заборгованості, тому часткове виконання зобов’язань до відкриття виконавчого провадження, не свідчить про припинення зобов'язання позичальника, яке виникло за рішенням суду.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання вищезазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи, так як фактично і юридично обов’язок позичальника - боржника, покладений на нього рішенням суду, не виконаний і не припинений у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», що відповідно до вимог ст. 432 ЦПК України виключає можливість задоволення заяви ОСОБА_2

Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, були предметом розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення, а лише зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення через свою недоведеність, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_5