Рішення № 74729779, 31.05.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4934/16-ц

Провадження № 2/216/269/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2018 м.Кривий Ріг

Дніпропетровська область

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив і обґрунтовував тим, що він тривалий час є клієнтом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»). З метою отримання заробітної плати та особистого користування ним було укладено договір про надання в особисте користування платіжні карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Пізніше він додатково отримав валютну платіжну картку для розрахунків у мережі Інтернет. 21.09.2016 року на його номер телефону надійшло смс-повідомлення про те, що з його платіжної картки за № НОМЕР_1 були перераховані кошти від послуги «Скарбничка» в розмірі 509,08 грн. та з основного рахунку в розмірі 184,12 грн. на іншу, сторонню банківську картку. Загальна сума переказу становила 693,20 грн. Одразу після цього він звернувся до представників ПАТ КБ «ПриватБанк», де йому було повідомлено про те, що в його користуванні знаходиться інша платіжна картка, з якої 21.09.2016 року було здійснено ряд банківських операцій. Серед таких операцій було замовлення кредитного ліміту в розмірі 8000,00 грн. та їх зняття разом з власними переведеними з його платіжної картки на іншу коштами в різних місцях розміщення банкоматного обладнання. Позивач наполягав на тому, що жодних банківських операцій ним не проводилося, додаткову платіжну картку він не отримував і жодних документів не підписував, проте на всі його заперечення щодо існування додаткової картки працівники банку не реагували та повідомили про його новий зареєстрований номер мобільного оператору Київстар, з якого й проводились операції з перерахунку коштів за допомогою виходу в сервіс «Приват 24» із використанням паролів та інших дзвінків. Позивач звернувся до салону «Київстар», де йому повідомили, що на його ім'я був зареєстрований номер мобільного оператору, але яким чином це було здійснено працівники «Київстар» пояснити не змогли. Після отриманої інформації він звернувся до працівників поліції з заявою про порушення закону в формі шахрайських дій з боку сторонніх осіб. На теперішній час представники ПАТ КБ «ПриватБанк» вимагають з позивача погашення боргу з банківської картки, яка нібито зареєстрована на його ім'я та насправді до якої він не має причетності. Станом на 15.11.2017 року борг відповідно до документів про рух коштів по рахункам з урахуванням штрафних санкцій складав 32332,33 грн. та щодня збільшується через нарахування штрафних санкцій. Також позивач просив врахувати, що хоча його картки були майже відразу заблоковані, однак відповідно до роздруківок про рух коштів на заблокованих рахунках видно, що за весь час після блокування з них було здійснено ряд оплат із зазначенням у графі «деталі операції»: «покупка товару» на загальну суму 5831,96 грн. Вказані вище обставини завдали йому чимало клопоту, він втратив чималу суму кредитних коштів, яка в порівнянні з його заробітною платою є вагомою, при цьому позивач зазнав тиску з боку відповідача, що призвело до моральних страждань.

Посилаючись на викладене, позивач просив: стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 8 693,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості, у тому числі й неустойки, у період після 21.09.2016 року, тобто після здійснення несанкціонової операції зі списання коштів з його рахунку.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останній вимоги уточненої позовної заяви підтримав, наполягав на їх задоволенні та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача Бродька А.І. надійшли до суду письмові заперечення, в яких він зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази боргу відповідача перед позивачем, при цьому між сторонами існують договірні відносини, а договором не передбачено відшкодування моральної шкоди. Крім того позивач користувався до 21.09.2016 року й користується до цього часу карткою, до правоохоронних органів він не звертався та не блокував картки, що говорить про існування картки після 21.06.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп. 9 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Враховуючи зазначене й положення ст. ст. 19, 258-260, 274 ЦПК України, 31 травня 2018 року судом постановлено ухвалу про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З'ясувавши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, давши відповідну правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами в справі було укладено договір № SAMDNWFC00012384009 про надання банківських послуг, який складається з заяви, пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг. У зв'язку з цим позивачеві було надано в особисте користування платіжні карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. 05.11.2015 року за карткою № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2500,010 грн. 21.09.2016 року кредитний ліміт за карткою збільшено до 10000,00 грн., що підтверджується листом ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 87-89).

21 вересня 2016 року відбулося зарахування суми вкладу з «Скарбнички» на банківський рахунок № НОМЕР_3. Також 21 вересня 2016 року з рахунку № НОМЕР_3 відбулося зняття готівки в банкоматі: магазин «Comfy», м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 33, в сумі у валюті картки 4 160,00 грн; та в банкоматі: ТЦ «Victory Plaza», м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 37, в сумі у валюті картки 4 160,00 грн.

Про те, що зазначені операції дійсно мали місце свідчить виписки з банківського рахунку № НОМЕР_3 про рух коштів (а.с. 25-27).

Також вбачається, що вказаний вище банківський рахунок № НОМЕР_3 відкритий за Угодою № SAMDNWFC00012384009 та є додатковим рахунком.

Зі змісту відповіді, наданої начальником слідчого відділу Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Гоптарєвим О.І. від 29.11.2017 року (а.с. 67), вбачається, що 22.09.2016 року до Журналу єдиного обліку Центрально-Міського ВП Криворізького ВП за № 13216 зареєстровано заяву ОСОБА_1 за фактом крадіжки в період часу з 13.00 год. до 14.00 год. 21.09.2016 року невідомою особою грошових коштів у розмірі 8711,00 грн. з платіжної картки № НОМЕР_4. 23.09.2016 року слідчим відділенням Центрально-Міського ВП Криворізького ВП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040770002438 за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 19.12.2016 року, після реорганізації Центрально-Міського ВП Криворізького ВП, подальше проведення досудового розслідування проводилось Криворізьким ВП ГУНП в Дніпропетровській області. 14.04.2017 року слідчим СВ Криворізького ВП Лопух Г.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016040770002438 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття кримінального провадження відповідним прокурором не скасована та в судовому порядку не оскаржена.

Позивач неодноразово зверталася із заявами до керівництва ПАТ КБ «ПриватБанк», однак листом від 24.10.2016 року (а.с.87-89) відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, зауваживши на необхідності сумлінного виконання Клієнтом умов зберігання та використання інформації з каналу зв'язку, посилаючись на внутрішні «Умови і правила надання банківських послуг».

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Статтями 76-80 ЦПК України визначено, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення в справі й щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування в цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, позивач повинний був довести належними й допустимими доказами той факт, що його права як споживача банківських послуг були порушені, які згідно із законом підлягають захисту, факт порушення їх відповідачем, а також неможливість ним в інший спосіб відновити свої права.

Разом з тим позивач заявляє вимоги щодо визнання дій відповідача з приводу нарахування заборгованості, у тому числі й неустойки, у період після 21.09.2016 року, тобто після здійснення несанкціонованої операції зі списання коштів з його рахунку, чим фактично визнав той факт, що рахунок належить саме йому.

Жодних документів, на підставі яких було укладено договір № SAMDNWFC00012384009 про надання банківських послуг, зокрема: заявки, пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, а також заяви щодо вимоги заблокувати всі наявні рахунки, до суду позивачем не надано, клопотань про необхідність витребування доказів до суду не надходило. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правомірність дій відповідача щодо підстав надання четвертої платіжної банківської картки, збільшення кредитного ліміту, незаконного надання особистих даних, що знаходяться у конференційній таємниці банку стороннім особам, та бездіяльність відповідача щодо необхідності блокування карткових рахунків.

Крім того, ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зняття готівки в банкоматах було здійснено незаконними діями інших осіб, що можуть підтвердити записи відеокамер, проте зазначених доказів суду не надано, клопотань про їх витребування позивачем не заявлялось.

При цьому постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Лопух Г.В. від 14.04.2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040770002438 від 23.09.2016 року за заявою ОСОБА_1 за фактом крадіжки в період часу з 13.00 год. до 14.00 год. 21.09.2016 року невідомою особою грошових коштів у розмірі 8711,00 грн. з платіжної картки № НОМЕР_4, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття кримінального провадження відповідним прокурором не скасована та в судовому порядку ОСОБА_1 не оскаржена, що фактично свідчить про його згоду з прийнятим процесуальним рішенням.

Також суд звертає увагу на те, що позивач у своєму позові вказує про наявність в нього трьох банківських рахунків, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначаючи при цьому лише два з них: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Доказів про кількість всіх відкритих рахунків на ім'я позивача до суду сторонами не надано, тому перевірити вказані обставини в суду також можливості не має.

Таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав як споживача банківських послуг з боку відповідача.

З огляду на наведене суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про незаконність дій відповідача та стягнення з нього коштів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому в задоволенні цих вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також необхідно відмовити, оскільки вони є похідними від первісних вимог.

Крім того, у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16.

Як убачається зі змісту наявних у матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника) ними не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд відносить судові витрати зі сплаті судового збору за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача, тому вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1;

- відповідач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходженням якого є адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Ю.В. Онопченко