Постанова № 74729749, 12.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/21542/17

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: не з'явилась,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2018 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судове засідання позивач не з'явилася, однак на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, яка прибула в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 07 липня 2017 року є інвалідом третьої групи загального захворювання безтерміново (довічно), що підтверджується висновком Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії.

Згідно даних трудової книжки (дата заповнення 16 серпня 1977 року) позивач працювала в інженерно-вишукувальному кооперативі «Гео» м. Тернополя з 17 лютого 1993 року по 24 червня 1997 року. Страховий стаж позивача, згідно даних УПФУ у м. Хмельницькому складає 9 років 8 місяців 24 дні.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІVпенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст.32 цього Закону.

У зв'язку з цим 28 грудня 2017 року позивач звернулася до управління ПФУ м. Хмельницького із заявою про призначення відповідної пенсії.

Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.08.2017 року №521/с-10 відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача про відмову у зарахуванні стажу є необґрунтованим та протиправним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІVпенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст.32 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону особи, визнанні інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

- для інвалідів 3-ї групи від 56 років до досягнення особою 59 років включно 14 років.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058).

Частиною 2 ст. 24 Закону України № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України № 1058, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 від 16.08.1977 року, ОСОБА_3 з 17.02.1993 року по 24.06.1997 року працювала в Інженерно - вишукувальному кооперативі «Гео» м. Тернополя.

Однак, оглянувши вказану копію колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що в даті звільнення та даті видання наказу про звільнення мають місце дописування та виправлення. Крім того, інших належних та допустимих доказів про підтвердження роботи ОСОБА_3 за період з 17.02.1993 року по 24.06.1997 року в Інженерно - вишукувальному кооперативі «Гео» м. Тернополя у матеріалах справи відсутні.

Крім того,в матеріалах справи міститься лист Державного архіву Тернопільської області від 01.09.2017 року № 304/04-11 в якому зазначено, що документи з особового складу Інженерно - вишукувальному кооперативі «Гео» м. Тернополя на зберігання в державний архів Тернопільської області не надходило.

Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направив запит від 25.09.2017 року № 10273/02 до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості , про надання інформації щодо підтвердження періоду роботи позивачки.

Листом № 03-2998 від 02.10.2017 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, повідомив, що під час реєстрації ОСОБА_3 у службі зайнятості, нею було подано трудову книжку та довідку про заробітну плату.

Проте, згідно наданої довідки від 27.06.1997 року про середню зарплату неможливо встановити період роботи позивачки.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Вимогами ст.74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу є правомірними, оскільки правомірно було відмовлено ОСОБА_3 зарахування їй періоду роботи в інженерно-вишукувальному кооперативі «Гео» м. Тернополя з 17 лютого 1993 року по 24 червня 1997 року.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5