Постанова № 74729708, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3040/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариствп "Мегабанк" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2018, повний текст складено 02.05.18 по справі № 820/3040/18

за позовом публічного акціонерного товариствп "Мегабанк"

до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2

третя особа Публічне акціонерне товариство "Прикарпатагробуд"

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-франківської міської ради ОСОБА_2, третя особа - ПАТ “Прикарпатагробуд”, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34555623 від 31.03.2017р. про реєстрацію права власності за ВАТ “Прикарпатагробуд” на об’єкт нерухомості: база відпочинку (реєстраційний номер 1212360126236), яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Люча, присілок Верхній Рушір, 51; скасувати державну реєстрацію права власності за ВАТ “Прикарпатагробуд” на вказаний об’єкт нерухомості, проведену державним реєстратором ОСОБА_2 30.03.2017р. за №19742352 та закрити розділ 212360126236 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що даний спір не виникає із договірних відносин, оскільки предметом спору в цій справі є правомірність вчинення реєстраційних дій з державної реєстрації речового права за наявності суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та за наявності в Державному реєстрі прав запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив з того, що даний спір не підсудний адміністративному суду та його належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом № 1952-IV (ст. 3 цього Закону).

Правовий статус і компетенція державного реєстратора передбачені в ст. 10 Закону № 1952-IV. За приписами п. 1, 2 ч. 3 цієї статті державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з яким закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Підстави для внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них встановлено ст. 26 Закону № 1952-IV, у ч. 1 якої визначено, що подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб'єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

В пункті 7 частини 1 зазначеної статті визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, адміністративне процесуальне законодавство визначило суб'єктом владних повноважень не лише орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, а й іншого суб'єкта, який в силу повноважень, наданих законодавством, виконує окремі владні управлінські функції або делеговані повноваження.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що в провадженні ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції на виконанні перебуває наказ Господарського суду Харківської області, яким з ВАТ «Прикарпатагробуд» на користь позивача ПАТ «Мегабанк» стягнуто заборгованість за іпотечним договором 3 ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008 у розмірі 2465463,30 грн. В ході виконавчого провадження було описано, арештовано та передано на реалізацію майно боржника ВАТ «Прикарпатагробуд», а саме незавершений будівництвом профілакторій та допоміжні споруди, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Люча, присілок Верхній Рушір, 51 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 14200291.

Державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої було внесено запис в Державний реєстр речових прав №19742814 від 26.09.2012р.

30.03.2017 року Державним реєстратором виконавчого комітету Івано-франківської міської ради було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ВАТ «Прикарпатагробуд» на вказаний об’єкт нерухомості, про що зроблено запис за №19742352.

Після проведення третіх електронних торгів вказане нерухоме майно було передане стягувачу ПАТ «Мегабанк» в рахунок погашення боргу, про що складено відповідні постанова та акт державного виконавця від 05.04.2017 року.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38717454 від 14.12.2017р. державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус відмовив позивачу у державній реєстрації на вказаний об’єкт нерухомості на підставі п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, 30.03.2017 року Державним реєстратором виконавчого комітету Івано-франківської міської ради було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ВАТ «Прикарпатагробуд» на вказаний об’єкт нерухомості в період дії постанови Державного виконавця про арешт майна боржника, на підставі якої було внесено запис в Державний реєстр речових прав №19742814 від 26.09.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення були наявні суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та був наявний запис про арешт майна згідно постанови державного виконавця.

Отже, предметом спору в цій справі є правомірність вчинення реєстраційних дій з державної реєстрації речового права за наявності суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та за наявності в Державному реєстрі прав запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно.

Тобто в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який, на думку позивача, вийшов за межі своїх владних повноважень, прийнявши рішення про реєстрацію права власності за ВАТ «Прикарпатагробуд» на об’єкт нерухомості база відпочинку.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто, суд належним чином не визначив характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції господарського суду.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судді суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, що є підставою для скасування спірної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариствп "Мегабанк" задовольнити .

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 820/3040/18 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18.06.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5