Постанова № 74729619, 18.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Новак Ю.Д.

18 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 553/1835/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Тацій Л.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 15.05.2018, ухвалене за адресою вул. Пролетарська, 37, м. Полтава, Полтавська, 360,022, повний текст складено 15.05.18 по справі № 553/1835/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України , Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017р., позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.), звернувся до Ленінського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - Полтавської митниці ДФС України), Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017р. у справі про порушення митних правил № 0068/80600/17, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1998 гривень 75 копійок;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0068/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову від 08.06.2017 року, винесену Полтавською митницею ДФС.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що з оскаржуваними постановами позивач не погоджується, оскільки вони винесені за умови неповного з'ясування фактичних обставин справи, формально та без належного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що потягло необґрунтоване та неправомірне застосування до позивача адміністративного стягнення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 15.05.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0068/80600/17 від 08.06.2017р., якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1998 грн. 75 коп., а провадження по справі закрито.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 12.07.2017р. у справі про порушення митних правил № 0068/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0068/80600/17 від 08.06.2017р.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач, Полтавська митниця ДФС України, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.06.2018р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Від відповідача, ДФС України, на адресу суду не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання умов контракту від 03.02.12р. №2012.02.БС, укладеного між компанією ТОВ «Фірмою Радіус-Сервіс», Російська Федерація (Продавець) та ТОВ «Сміт Сервісез Юкрейн», Україна (Покупець), на митну територію України ввезений товар "ДРУ1-120РС.059 Перевідник верхній 3-102-1шт.", декларування якого здійснювала агент з митного оформлення ТОВ "КФ "Лаврік" ОСОБА_1

10.11.2014р. позивачем до Полтавської митниці ДФС до митного оформлення митну декларація № 806020002/2014/011627, якою задекларовано товар "ДРУ1-120РС.059 Перевідник верхній 3-102-1шт.". В графі 31 декларації зазначено опис товару: "Частини бурильних машин: -ДРУ1-120РС.059. Перевідник верхній 3-102 - 1шт. Призначені для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони" (товар № 2), а в графі 33 код товару за УКТЗЕД НОМЕР_1, встановлена ставка ввізного мита пільгова/повна 0 %.

Декларування товару здійснено позивачем на підставі товаросупровідних документів на цей товар у повній відповідності з наявними у цих документах даними про товар. Докази про те, що ОСОБА_1 вносила у митну декларацію недостовірні відомості про товар, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та надавала митниці документи, що містять недостовірні відомості відсутні. Наведений у графі 31 митній декларації опис товару узгоджується з даними товаросупровідної та технічної документації.

Під час проведення митного оформлення товару № 2 митної декларації від 10.11.2014р. № 806020002/2014/011627 на етапі перевірки правильності класифікації товарів за УКТ ЗЕД будь-яких суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень, тощо не виникало.

За результатами перевірки правильності класифікації товарів на підставі заявлених ОСОБА_1 відомостей і наданих документів заявлений код товару № 2 митної декларації від 10.11.2014р. № 806020002/2014/011627 посадові особи Полтавської митниці визнали, підтвердили та завершили оформлення митної декларації. Під час митного оформлення Рішення про визначення коду товару не приймалось.

У грудні 2016р. податковим органом проведено документальну перевірку ТОВ «Сміт Сервісез Юкрейн», за результатами якої складений ОСОБА_2 № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016р.(а.с. 119).

Згідно даного ОСОБА_2 встановлено факт неправильної класифікації зазначеного вище товару згідно УКТ ЗЕД, та визначний інший код товару - НОМЕР_2 згідно УКТЗЕД.

Висновок про невірну класифікацію товару у ОСОБА_2 № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016р. (а.с. 119) обґрунтовано інформацією з сайту виробника ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (http://www.radіus-s.ru) та інформацією з листа того ж ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) (а.с. 134).

Висновок про наявність виявленого порушення - невірної класифікації товару у Постанові митниці (а.с. 176), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, обґрунтовано інформацією з ОСОБА_2 № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року (а.с. 119) та сайту виробника ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (http://www.radіus-s.ru).

У ОСОБА_2 перевірки, у протоколі про порушення митних правил (а.с. 82), у Постанові митниці про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с. 176) висновок про невірну класифікацію товару обґрунтовано тим, що за інформацією офіційного сайту підприємства ООО «Фирма «Радиус-Сервис» (http://www.radіus-s.ru) розробляє, виготовляє та поставляє гідравлічні забійні двигуни. Цими ж обставинами обґрунтовано і відзиви на адміністративний позов відповідачів.

На офіційному сайті ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (http://www.radіus-s.ru) відсутня детальна та доступна інформація про товар, що дає підстави для його класифікації за кодом НОМЕР_2 згідно УКТЗЕД.

Лист ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) (а.с. 134), який досліджувався податковим органом при проведенні документальної перевірки ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" та відомості з якого дали підстави для зміни коду товару у ОСОБА_2 податкової перевірки № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року, при оформленні митної декларації №806020002/2014/011627 у 2014 році був відсутній в агента з митного оформлення ОСОБА_1

Копію листа ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) було отримано під час перевірки ревізором-інспектором від ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" у грудні 2016 року та надано до митниці у січні 2017 року у додатку до ОСОБА_2 перевірки.

Копія листа ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація), який долучений відповідачем до справи, не містить відомостей про його реєстрацію ООО "Фирма "Радиус-Сервис" та не містить відомостей про дату його виготовлення та підписання. За таких обставин невідомо, чи взагалі існував цей лист 10.11.2014р. під час декларування товару позивачем у МД №806020002/2014/011627.

Зазначений ОСОБА_1 код товару "Частини бурильних машин: -ДРУ1-120РС.059. Перевідник верхній 3-102 - 1шт. Призначені для приєднання двигуна до елементів низу бурової колони" (товар № 2) у графі № 33 МД № 806020002/2014/011627 від 10.11.2014 року узгоджується з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах до нього, які були в її розпорядженні на момент митного оформлення та не давали можливості визначити тип двигуна та віднести його до певної товарної категорії, тоді як об'єктивно містили відомості, що цей перехідник призначений для з'єднання двигуна з буровою установкою, відтак, давали підстави вважати його частиною бурильної машини.

Судовим розглядом встановлено, що під час опрацювання ОСОБА_2 перевірки заступник начальника відділу протидії митним правопорушенням Полтавської митниці ДФС ОСОБА_3 28.02.2017 службовою запискою №185/10/16-70-20 звернувся до Управління адміністрування митних платежів (спеціалізованого підрозділу Полтавської митниці ДФС) за роз'ясненнями з приводу класифікації товарів, зазначених у ОСОБА_2.

У службовій записці начальника Управління адміністрування митних платежів ОСОБА_4 від 03.03.2017 року №353/16-70-19 (а.с. 145) зазначено "у зв’язку з відсутністю у комплекті документів інформації щодо принципу дії двигуна та його характеристик однозначно визначити код товару не уявляється можливим" (а.с. 146).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виносячи постанови у справі відповідачі не з'ясували всі обставини, не надали їм належної оцінки, підійшли формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та неправомірне застосування стягнення, як вид покарання за адміністративне правопорушення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил (а.с. 81), підставою для його складання стали висновки, відображені в Акті ГУ ДФС у Полтавській області № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року (а.с. 119). Жодних інших порушень, допущених позивачем при оформленні вищезазначеної митної декларації, крім невірного визначення коду товару, в тому числі при заповненні графи 31, яка містить опис товару, під час проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" відповідно до акту № 13/16-31-14-09-08/3507646 від 13.12.2016 року та в ході опрацювання вказаного акту працівниками Полтавської митниці ДФС не було виявлено .

Згідно Постанови в справі про порушення митних правил № 0068/80600/17 від 08.06.2017р. (а.с. 176), підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стали її дії як агента з митного оформлення, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом заявлення в митній декларації № 806020002/2014/011627 від 10.11.2014р. невірного коду УКТ ЗЕД (графа 33 МД, товару № 2).

Так, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, Полтавської митниці ДФС, відносно того, що позивача притягнуто до відповідальності нібито за невірно наведений нею опис товару в графі 31 митної декларації або за невідповідність цього опису відомостям з товаросупровідних документів.

Судом встановлено, що заявлений ОСОБА_1 в графі 31 митної декларації опис товару відповідає товаросупровідним документам, а вказаний нею у гр. 33 код товару згідно з УКТЗЕД відповідає вказаному нею у графі 31 опису.

Зміна коду товару у ОСОБА_2 перевірки обґрунтована виключно інформацією офіційного сайту підприємства ООО «Фирма «Радиус-Сервис» (http://www.radіus-s.ru), але докази наявності такої інформації на даному сайті відповідачами до суду не надано.

Відповідно до ст. 485 МК України, відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Позивачем, як агентом з митного оформлення в митній декларації №806020002/2014/011627 від 10.11.2014р. (а.с. 93) зазначено правдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару, а також правдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які узгоджуються з товаросупровідними документами. Код товару визначений нею за наявними у її розпорядженні товаросупровідними документами, його правильність було перевірено та підтверджено митним органом з урахуванням зазначених обставин.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України утворюють дії, зокрема, щодо надання декларантом неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Сам по собі факт невірного визначення коду товару за УКТЗЕД у митній декларації, за умови подання декларантом правдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, не утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ст. 485 МК України для кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідна наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру або ухилення від сплати митних платежів, що об'єктивно свідчить про те, що вказане правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, а тому лише зазначення невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії особи були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що зазначення невірного коду товару в митній декларації не може бути доказом того, що дії декларанта направлені на умисну недоплату податків та зборів та доказом вини у формі прямого умислу.

Крім того, відповідачами не надано до суду доказів, що позивач мала умисел на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру. Зазначений помилково невірний код товару за УКТЗЕД не є доказом того, що вказані дії були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, у діях декларанта або особи, уповноваженою на декларування, буде виключно у разі, якщо товар було класифіковано на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, що безпосередньо і суттєво вплинуло на класифікацію товару за УКТ ЗЕД. Сама ж невірна класифікація товару декларантом не створює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявила неправдиві відомості щодо звичайного торговельного опису товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України.

Само по собі порушення правил класифікації товарів не є самостійним складом адміністративного правопорушення, тобто не є окремим видом порушення митних правил, за які встановлена адміністративна відповідальність.

Так, відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІІ "Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 року (надалі - Порядок), декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України. Посадові особи митного органу здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Згідно з п. 4, 5 Розділу ІІІ Порядку, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедури декларування згідно з вимогами статті 257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД.

Відповідно до п. п. 5, 6 Порядку, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні (у тому числі у разі складання протоколу про порушення митних правил) та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення про визначення коду товару.

Тому, помилка декларанта при класифікації товару за УКТ ЗЕД (з огляду на положення ч. 2 ст. 69 МК України) мала бути виявлена саме під час митного оформлення контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 246 МК України, забезпечує дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

У статті 485 МК України відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД.

Також, приймаючи митну декларацію №806020002/2014/011627 від 10.11.2014р. до митного оформлення Полтавська митниця повинна була перевірити правильність заявленого коду товару та у разі виявлення неправильності цього коду відповідно до частини третьої статті 69 Митного кодексу України зобов'язати позивача надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, а також зразки товару та/або техніко-технологічну документацію на нього, або ж згідно з частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України та самостійно класифікувати товар.

Проставлені на МД №806020002/2014/011627 від 10.11.2014р. відмітки про завершення митного оформлення свідчать про виконання позивачем всіх митних формальностей, визначених МК України відповідно до заявленого митного режиму.

Наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, у її діях, буде виключно у разі, якщо товар було класифіковано на підставі поданих нею недостовірних документів, наданої нею недостовірної інформації, якщо що це безпосередньо і суттєво вплинуло б на класифікацію товару за УКТ ЗЕД. Сама ж невірна класифікація товару декларантом не створює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що невірна класифікація товару за УКТ ЗЕД, якщо вона і мала місце, відбулася саме через неперевірку посадовими особами Полтавської митниці ДФС правильності класифікації товарів під час митного оформлення, бо за результатами перевірки правильності класифікації товару на підставі задекларованих відомостей та наданих документів посадові особи митниці у разі незгоди з визначеним позивачем кодом товару зобов'язані були винести своє Рішення про визначення коду товару у відповідності з вимогами в п. 6 розділу ІІІ Порядку.

Приймаючи митну декларацію №806020002/2014/011627 від 10.11.2014р. (а.с. 93) до митного оформлення Полтавська митниця повинна була перевірити правильність заявленого коду товару та у разі неправильності цього коду згідно з частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України самостійно класифікувати товар.

Отже, висновки Полтавської митниці ДФС у Постанові про порушення митних правил, щодо заниження податкового зобов’язання по сплаті ввізного мита у розмірі 555,21 грн., та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 111,04 грн., що призвели дії агента з митного оформлення ТОВ КФ "Лаврік" гр. ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Як свічать матеріали справи, позивач у митній декларації №806020002/2014/011627 від 10.11.2014 р. визначила код товару № 2 на підставі наявних у неї на той час товаросупровідних документів. Полтавська митниця ДФС, як уповноважений орган владних повноважень прийняла своє рішення за цією декларацією - визнала і підтвердила визначений ОСОБА_1 у 33 графі декларації код товару, хоча і має обов'язок його змінити, якщо він є неправильним.

При цьому докази, що ОСОБА_1 заявляла недостовірні відомості та надавала недостовірні документи в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що саме відповідач, Полтавська митниця ДФС, згідно наданих повноважень та обов'язків, приймає рішення яким мав бути код товару у митній декларації №806020002/2014/011627 від 10.11.2014 р.

Тому до заниження податкового зобов’язання по сплаті ввізного мита у розмірі 555,21 грн., та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 111,04 грн. призвело не перевірка посадовими особами Полтавської митниці ДФС правильності класифікації товарів під час митного оформлення.

Відповідно до норми ст. 485 МК України для кваліфікації дій особи за вказаною статтею необхідна наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру або ухилення від сплати митних платежів, що об'єктивно свідчить про те, що вказане правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, а тому лише зазначення невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що дії особи були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Відповідачами не надано до суду доказів того, що дії позивача були умисними, а не помилковими, і ці дії були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, розмір яких, є незначним та сплачений отримувачем товару ТОВ "Сміт Сервісез Юкрейн" одразу ж після виявлення ГУ ДФС у Полтавській області порушення у грудні 2016 року.

Позивач не вносила у митну декларацію (а.с. 93) недостовірні відомості про товар, які необхідні для визначення його коду згідно з УКТ ЗЕД, та не надавала митниці документи, що містять недостовірні відомості, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Код товару нею визначено на підставі наявних в її розпорядженні товаросупровідних документів на цей товар у повній відповідності з наявними у цих документах даними про товар. Жодних невідповідностей, неповноти або недостовірності інформації стосовно опису та характеристик цього товару, необхідних для його класифікації за УКТ ЗЕД, податковим органом не виявлено, що свідчить про відсутність у неї мотиву для неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на користь ТОВ "Сміт Сервісез Юкренн".

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками.

Зі змісту оскаржуваної постанови про порушення митних правил від № 0068/80600/17 від 08.06.2017 вбачається, що постанову від імені Полтавської митниці ДФС виніс ОСОБА_2, який перебував на посаді заступника начальника Полтавської митниці ДФС – начальник відділу боротьби з митними правопорушеннями (а.с. 19).

Згідно організаційної структури Полтавської митниці ДФС на 2017 рік (а.с. 32) у митниці в 2017 році передбачені наступні керівні посади: начальник (штатна чисельність - 1); перший заступник начальника (штатна чисельність - 1); заступник начальника (штатна чисельність - 2); заступник начальника-начальник відділу протидії митним правопорушенням (штатна чисельність - 1).

Відповідно до листа директора Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України від 12.07.2017р. № 8761/Г/99-99-04-03-14 (а.с. 33) ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника начальника-начальника відділу протидії митним правопорушенням тільки 26.06.2017 року, тобто після винесення спірної постанови, а з 01.01.2017 по 25.06.2017 він перебував поза штатом Полтавської митниці ДФС.

Фактично особа, яка розглянула справу і винесла постанову від імені Полтавської митниці ДФС на день її винесення не перебувала на посаді, передбаченій організаційною структурою Полтавської митниці ДФС на 2017 рік (а.с. 32), та відповідно за своєю посадою (на якій перебувала особа) не мала повноважень виносити постанови від імені Полтавської митниці ДФС.

Митницею не надано жодних доказів на спростування вищевказаних висновків.

Як свідчать матеріали справи, висновок про невірну класифікацію товару у ОСОБА_2 № 13/16-31-14-09-08/35407646 від 13.12.2016 року обґрунтовано інформацією з сайту виробника ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (http://www.radіus-s.ru) та інформацією з листа того ж ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) (а.с. 134).

Наявність такої інформаціі на сайті виробника ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (http://www.radіus-s.ru) під час провадження у справі відповідачами не перевірялась.

Лист ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) (а.с. 134) не містить відомостей про його реєстрацію ООО "Фирма "Радиус-Сервис" та не містить відомостей про дату його виготовлення та підписання. З його змісту взагалі невідомо, чи існував цей лист 10.11.2014 року під час декларування товару.

Під час провадження у справі відомості про дату виготовлення та підписання листа ООО "Фирма "Радиус-Сервис" (Російська Федерація) на Пермську митницю (Російська Федерація) відповідачами не перевірялись. Обставини достовірності цього листа відповідачами не досліджувались.

Висновки та роз'яснення з приводу класифікації товарів, зазначених у ОСОБА_2 податкової перевірки, надані Управлінням адміністрування митних платежів Полтавської митниці ДФС на адресу відділу протидії митним правопорушенням Полтавської митниці ДФС службовою запискою начальника Управління адміністрування митних платежів від 03.03.2017 року №353/16-70-19 (а.с. 145) при розгляді справи не враховувались.

Тому провадження у справі проведено було не повно.

Крім того, позивач самостійно, з власної ініціативи 13.05.2017 року письмово звернулась з заявою до Полтавської митниці ДФС щодо внесення відповідних змін до цієї декларації та створення аркушу коригування (а.с. 169).

За заявою ОСОБА_1 Полтавської митниці ДФС внесла зміни до митної декларації від 10.11.2014 року № 806020002/2014/011627 та створила аркушу коригування. Аркуш коригування отримано від митниці працівником ТОВ "КФ "Лаврік" ОСОБА_6 29.05.2017 року (а.с. 169).

Згідно аркушу коригування у митній декларації від 10.11.2014 року № 806020002/2014/011627 Полтавською митницею ДФС змінено код 2 (другого) товару з коду НОМЕР_1 на код НОМЕР_2 (графа 33 митної декларації); змінено ставку мита з 0% на 5% (графа 47 митної декларації) та залишено без змін опис товару, наведений позивачем у графі 31 митної декларації ще 10.11.2014 року, що підтверджує правильність цього опису (а.с. 170).

Відповідно до частини 10 статті 269 МК України не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до органу доходів і зборів з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

23.05.2017 року, після самостійного (з власної ініціативи) звернення ОСОБА_1 до митниці з заявою від 13.05.2017 року про внесення змін у митну декларацію (а.с. 169) посадовою особою Полтавської митниці ДФС ОСОБА_7 відносно неї було складено протокол про порушення митних правил № 0068/80600/17 за статтею 485 МК України (а.с. 81), яким і розпочато провадження у справі.

За таких обставин відповідачем, Полтавською митницею, порушено норми ч. 10 ст. 269 МК України, відтак дії Полтавської митниці ДФС є протиправними.

Колегія суддів критично відноситься до доводів відповідача стосовно вказаних обставин і констатує, що митниця зобов'язана дотримуватись вимог статті 269 МК України, а неналежне виконання посадовими особами митниці з документального оформлення внесення змін до митної декларації або дата внесення таких змін, на які посилається відповідач, не змінюють приписів частини 10 статті 269 МК України.

Згідно ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Аналізуючи норми статті 69 МК України, слід зазначити, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів застосовуються виключно у разі одночасного настання наступних обставин: органом доходів і зборів було прийняте рішення про класифікацію товарів; це рішення прийнято у складному випадку; це рішення прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Однак, при митному оформленні митної декларації № 806020002/2014/011627 від 10.11.2014 року органом доходів і зборів - Полтавською митницею ДФС рішення про класифікацію товарів не приймалось; заявником - ОСОБА_1 не надавалось до митниці недостовірних документів, недостовірної інформації. До ОСОБА_1 застосовано штраф за порушення, виявлене у зв'язку з неправильною класифікацією товару, у випадку, коли митниця визнала заявлений нею код товару у митній декларації на підставі наданої нею достовірної інформації та достовірних документів.

Стосовно доводів відповідача, що відсутність складного випадку класифікації товарів надає митниці право застосовувати штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 69 МК України відсутність складного випадку класифікації товарів уже виключає можливість застосовування штрафів та інші санкції у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, бо приймаючи митну декларацію митниця повинна перевірити правильність заявленого коду товару та у разі виявлення неправильності цього коду відповідно до частини третьої статті 69 Митного кодексу України зобов'язати декларанта надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, а також зразки товару та/або техніко-технологічну документацію на нього, або ж згідно з частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України та самостійно класифікувати товар. Штрафи за порушення, виявлене у зв'язку з неправильною класифікацією товару за УКТ ЗЕД, застосовуються виключно якщо органом доходів і зборів було прийняте рішення про класифікацію товарів; це рішення прийнято у складному випадку; невірна класифікація товару у рішенні митниці відбулася саме внаслідок поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Згідно ст. 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є працівником ТОВ "КФ "Лаврік". Листом №012/ПМДФС/ПМП/ЕП від 23.05.2017 ТОВ «КФ «Лаврік» проінформувало Полтавську митницю ДЙФС, що в період з 20.05.2017 року по 16.06.2017 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці у зв'язку з шлюбом.

Протокол про порушення митних правил № 0068/80600/17 (а.с. 81) складений на ОСОБА_1 23.05.2017 року за її відсутності, тому при складанні протоколу її не було повідомлено про місце та час розгляду справи.

З протоколу про порушення митних правил № 0068/80600/17 вбачається, що розгляд справи митницею було призначено на 08.06.2017р.

Судом на підставі ідентифікатору повідомлення № 3602203724641 (а.с. 85) встановлено і відповідачами не заперечується, що ОСОБА_1 отримала інформацію про час та місце розгляду справи про порушення митних правил 10.06.2017 року особисто, в поштовому відділенні 36022 під час перебування у відпустці.

Судом встановлено, що справу розглянуто та винесено постанову у справі про порушення митних правил №0068/80600/17 від 08.06.2017 року (а.с. 176), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, за відсутності ОСОБА_1; за відсутності даних про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи.

Доводи відповідача стосовно того, що листи з інформацію про час та місце розгляду справи направлялись на адресу підприємства, де працює ОСОБА_1 і отримані підприємством, колегією суддів не приймаються до уваги, адже відповідачу завчасно було відомо, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці.

Так, справу розглянуто за відсутності будь-яких даних з відділення поштового зв'язку про отримання ОСОБА_1 поштового відправлення або про не отримання нею цього відправлення у зв'язку відсутністю за місцем проживання, тобто взагалі за відсутності будь яких даних щодо її сповіщення.

Відповідачами не надано до суду доказів про своєчасне сповіщення Полтавською митницею ДФС ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи.

Отже, висновок суду першої інстанції, що Полтавською митницею при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності порушено вимоги ст. ст. 494, 498, 509, 526 МК України, істотно обмежено її права, гарантовані чинним законодавством, в тому числі права на захист, що є неприпустимим та є підставою для визнання незаконним прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

При цьому, в силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави (ст.3 Конституції України).

У відповідності зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року (далі - ЄСПЛ ), не тільки Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), але й, практика ЄСПЛ застосовується судами України як джерело права, та має більшу юридичну силу чим норми КПК України, оскільки згідно ст.19 Закону, законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов’язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

За умовами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, того факту, що зазначення позивачем невірного коду товару в митній декларації, на переконання суду, не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на умисну недоплату податків і зборів та доказом вини у формі прямого умислу, тобто недоведеність того, що позивач мала умисел на ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, і те, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості висновків, зроблених в оскаржуваних постановах в справі про порушення митних правил, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач заявила неправдиві відомості щодо звичайного торговельного опису товару з метою ухилення від сплати митних платежів та в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, з огляду на наявність істотних порушень чинного законодавства при притягненні ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил та обмеження у реалізації прав, гарантованих чинним законодавством, зокрема, права на захист, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.05.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 272, 286, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 15.05.2018 по справі № 553/1835/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст постанови складено 18.06.2018.