Постанова № 74729583, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1254/18 Справа № 198/512/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новов’язівської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області, треті особи: Юр’ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, КП «Павлоградське МБТІ» Дніпропетровської області, Юр’ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що 20.09.2016 року померла його мати ОСОБА_3, при цьому після смерті останньої відкрилася спадщина до складу якої, в тому числі, входить і житловий будинок № 123, розташований по вул. Південній в с. Новов’язівське Юр’ївського району Дніпропетровської області.

Звернувшись до Юр’ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно у вигляді вищевказаного житлового будинку позивач отримав відмову, в зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, а зокрема документу, який би посвідчував право власності померлої ОСОБА_3 на житловий будинок № 123 по вул. Південна в с. Новов’язівське Юр’ївського району Дніпропетровської області.

Позивач зазначав, що право власності на житловий будинок № 123 по вул. Південна в с. Новов’язівське Юр’ївського району Дніпропетровської області зареєстровано за його батьком ОСОБА_4, померлим 09.10.1990 року, при цьому його померла мати ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у вигляді спірного житлового будинку, однак за життя своїх спадкових прав на вказаний будинок не оформила.

Відтак, позивач не має можливості надати нотаріусу документи, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно у вигляді житлового будинку № 123 по вул. Південна в с. Новов’язівське Юр’ївського району Дніпропетровської області з причин їх відсутності, а тому змушений звертатися до суду про визнання за ним права власності на вказане майно в порядку спадкування за законом, оскільки іншим чином не може реалізувати свої спадкові права.

Посилаючись на ст.ст. 1261, 1268 , 1296 ЦК України позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок № 123 по вул. Південна в с. Новов’язівське Юр’ївського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 20.09.2016 року.

Рішенням Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки право власності на спірне домоволодіння не було належним чином зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_3, тому таке право власності не входить до складу спадщини, враховуючи час її відкриття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3Ф просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що з копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серії ЯД № 435021 від 22.11.1952 року вбачається, що останній народився 05.11.1952 року та батьком останнього є ОСОБА_4, а матір’ю ОСОБА_3 (а.с. 7).

З копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 089378 від 29.11.1996 року вбачається, що батько позивача ОСОБА_4 помер 06.11.1990 року (а.с. 6).

З копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 708352 від 22.09.2016 року вбачається, що мати позивача ОСОБА_3 померла 20.09.2016 року (а.с. 5).

Згідно матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3 № 144/2016 (а.с. 41-81), до нотаріальної контори після смерті останньої звернувся позивач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини (а.с. 44), при цьому інший спадкоємець, а зокрема ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовився, надавши про це відповідну заяву до нотаріальної контори (ас. 44 на звороті).

03 липня 2017 року позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими № 394, № 395 та № 396 відповідно, згідно яких після смерті матері ОСОБА_3 успадкував належні останній земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 73-74).

Між тим, відповідно до постанови державного нотаріуса Юр’ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 356/02-31 від 03.07.2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок № 123, розташований по вул. Південній в с. Новов’язівське Юр’ївського району після смерті ОСОБА_3, померлої 20.09.2016 року, у зв’язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно, а зокрема документу, який би посвідчував право власності померлої на спірний житловий будинок (а.с. 8).

Згідно довідки № 1466 від 25.10.2016 року та № 1465 від 25.10.2016 року виданих Новов’язівською сільською радою Юр’ївського району (а.с. 50), ОСОБА_3 на день смерті свого чоловіка ОСОБА_4 була зареєстрованою та проживала разом з останнім в будинку № 123 по вул. Південній в с. Новов’язівське Юр’ївського району, при цьому після смерті чоловіка та до дня своєї смерті залишалася проживати у вказаному будинку.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлю №48, виданого виконкомом Павлоградської районної ради 27 грудня 1988 року спірний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_6, тобто йому цей будинок належав на праві власності.

Однак, після смерті ОСОБА_4, його дружина-Ромащенко М.І., фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном у вигляді спірного житлового будинку, відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за життя спадкових прав на вказаний будинок не оформляла.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлене судом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то і спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Оскільки право власності на спірне домоволодіння не було належним чином зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_3, тому таке право власності не входить до складу спадщини, враховуючи час її відкриття, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про помилковий висновок суду першої інстанції, що померла мати не набула права власності на домоволодіння, не спростовують обґрунтованих висновків суду про відмову у позові, оскільки з матеріалів справи вбачається, що право власності на спірне домоволодіння не було належним чином зареєстровано за померлою, а тому й не входить до складу спадщини, враховуючи час її відкриття.

Інші доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

За таких обставин, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_7