Постанова № 74729564, 14.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2589/17

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання внести додаткову інформацію до переліку вкладників та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 (далі – Уповноважена особа) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невключення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати;

- зобов’язання внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати в розмірі – 189 714,45 грн..

Звертаючись з вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), позивач просила зобов’язати, останнього, скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду про внесення суми гарантованої виплати у розмірі 189 714,45 грн., що належить до виплати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка гарантує кожному вкладнику банку – фізичній особі, відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення повної інформації до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду щодо всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_2 – протиправною.

Зобов’язав уповноважену особу Фонду ОСОБА_1 внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду про включення всієї суми відшкодування належної до виплати ОСОБА_2, а саме 189 714,45 грн..

У решті позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем необґрунтовано обмежено право ОСОБА_2 на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки суб’єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного позивачем правочину передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо невстановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Окрім того, на думку суду першої інстанції, позивач є вкладником, а не кредитором ПАТ «Банк Михайлівський», а тому є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині, що стосується вимог до Фонду, суд вважав ці вимоги передчасними, оскільки затвердження змін відбувається тільки після подання Уповноваженою особою до Фонду змін та доповнень до переліку вкладників.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, апелянт посилається, зокрема, на те, що позивач не є вкладником банку у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а переказ коштів, здійснений ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» на рахунок позивача, є нікчемним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вони не відповідають приписам ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає вичерпні підстави визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними. У зв’язку з цим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що 19 квітня 2016 року позивачка уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір про надання та використання платіжної картки «Депозит вклад» №200508901.

Згідно умов цього договору, Банк, за ініціативою Клієнта, відкриває на його ім’я поточний рахунок №26202531851901 в гривні для зберігання грошей та проведення операцій за допомогою Картки.

27 квітня 2016 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір позики №980-016-000229372.

Відповідно до зазначеного договору позивачем до ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» було передано у власність 187 650,00 грн.

Даний договір було укладено на підставі договору доручення від 11 листопада 2014 року №1, згідно умов якого ПАТ «Банк Михайлівський», в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі, останніми, у позику грошових коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр».

На виконання свого зобов'язання за договором позики 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» перерахувало на поточний рахунок позивачки, що відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», отримані від неї кошти разом з нарахованими відсотками в сумі 190 229,73 грн.

23 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-016-000251149 та доповнення до зазначеного договору (а.с.21-22).

Відповідно до умов наведеного вище договору, вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний рахунок) №26206524126702.

Цього ж дня, 23 травня 2016 року, позивач внесла на свій вкладний (депозитний рахунок) № 26206524126702 грошові кошти у розмірі 190 230,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5361428 від 23 травня 2016 року (а.с.20).

У подальшому, 23 травня 2016 року, на підставі рішення Національного банку України №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року та призначено Уповноважену особу.

15 липня 2016 року на офіційному сайті Фонду було розміщено повідомлення щодо необхідності подання заяв вкладниками з метою отримання коштів.

18 липня 2016 року позивачка подала заяву Уповноваженій особі про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

22 грудня 2016 року позивачка отримала від Фонду лише частину гарантованої суми відшкодування у розмірі 1591,48 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №2902951 (а.с.14).

30 січня 2017 року позивачка від представника ПАТ «Банк Михайлівський» отримала лист-повідомлення про нікчемність правочину, укладеного 23 травня 2016 року про переказ коштів в сумі 190 230,00 грн. (а.с.18).

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Про законність та обґрунтованість судового рішення, свідчать наступні норми права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 ч.1 ст. 2 наведеного закону визначено, що вкладник – фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.4 ст. 26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

З викладених норм законодавства вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В силу вимог ч. ч.1-3, 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У відповідності до ч.ч. 1-3, 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що набрала чинності з 01 липня 2016 року) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Згідно п.5 розд. ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду, станом на день початку процедури виведення Фондом банку, такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду (п.2 розд. IІІ Положення).

Таким чином, уповноважена особа Фонду має право подавати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідні зміни та доповнення до переліків про вкладників під час процедури виведення Фондом банку з ринку.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації банку повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

До того ж, останній вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами та має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з ч.3 ст. 38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

В силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами країни.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №980-016-000229372 від 27 квітня 2016 року був укладений позивачем не з банком, а з третьою особою – ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», кошти в сумі 187 650,00 грн. перераховані позивачем, саме на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

На дату укладення цього договору, а також на дату зарахування коштів на рахунок позивача (19 травня 2016 року), діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

З огляду на те, що банк виконував заходи, передбачені «Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримку ліквідності банку», 27 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ», виключено таке обмеження, як не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких, збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

15 листопада 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набрав чинності 19 листопада 2016 року).

Розділ X «Прикінцевих та Перехідних положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнений пунктом 15 такого змісту:

«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи, як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому, банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняне до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування, у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників».

Доказів повідомлення позивачки під розпис про непоширення на кошти, що були нею залучені на виконання умов договору від 27 квітня 2016 року №980-016-000229372 у розмірі 197 500,00 грн. гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», матеріали справи не містять.

Таким чином, у зв'язку з законодавчими змінами, позивачка може бути прирівняною до вкладника та мати право на відшкодування за вкладом з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».

Отже, віднесення операцій з перерахування коштів на рахунок позивача до нікчемних не вплинуло на обов'язок Уповноваженої особи включити позивача до переліку рахунків вкладників, передбаченого ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки позивач може бути прирівняний до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів – рух певної суми коштів з метою ї зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року зі свого поточного рахунку здійснило переказ коштів на рахунок позивача на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

В той же час, перевірка правочинів, (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом, відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Між іншим, договір від 27 квітня 2016 року №980-016-000229372 був укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року, саме на умовах цього договору.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно п.1.4 гл. 1 якої розрахунковий документ – документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій не було встановлено наведених вище фактів, тому операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

За умовами договорів позики, укладених між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, передбачено можливість дострокового повернення коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та необхідності зобов'язати Уповноважену особу внести додаткову інформацію щодо позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним не було допущено протиправну бездіяльність, оскільки Уповноваженою особою вчинялись дії щодо перевірки правочинів, передбачені законодавством та визначені підзаконними нормативними актами.

Разом з тим, проведення відповідачем відповідних дій з перевірки правочинів, не спростовує допущення протиправної бездіяльності, яка полягала у невключенні позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Посилання апелянта на постанову НБУ №917/БТ від 22 грудня 2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якою були встановлені обмеження щодо здійснення кредитних операцій, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що така постанова адресована посадовим особам Банку, а не владникам, а відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені обмеження для ПАТ «Банк Михайлівський».

Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.

Крім того, умови обслуговування поточного рахунку відкритого позивачу, згідно договору про надання та використання платіжної картки «Депозит вклад» №200508901 від 19 квітня 2016 року, не містять жодних обмежень щодо надходження коштів на рахунок позивача від інших осіб.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що Уповноважена особа, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити, перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.

Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакцій, згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації.

Слід підкреслити, що перераховані ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти на поточний рахунок позивачки, перейшли у її власність.

В розумінні ст. 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом

Так, в рішенні від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України», наголошує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/15961/16, де розглядались питання правомірності відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», адже предмет даного позову, не пов'язаний з перевіркою дотримання НБУ процедури ліквідації банківської установи.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції, що Уповноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемними операції з перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, відкритий за договором про надання та використання платіжної картки «Депозит вклад» №200508901 від 19 квітня 2016 року, укладеного позивачкою з ПАТ «Банк Михайлівський».

До того ж, є правильною позиція суду першої інстанції щодо наявності, з боку Уповноваженої особи, протиправної бездіяльності щодо невключення рахунку ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники, у межах гарантованої суми, мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а також щодо зобов'язання подати до Фонду відповідні зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Оскільки, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до ст. 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання внести додаткову інформацію до переліку вкладників та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач – суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 14.06.2018 року.