Постанова № 74729537, 12.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/76/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а саме службове розслідування проведено за два дні та без мети встановлення дійсних обставини, які мали місце 19 вересня 2017 року. Таким чином вважає, що накази № 1357 від 22 вересня 2017 року та № 212 о/с від 12 грудня 2017 року начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в частині звільнення офіцера поліції Лівобережного ВП Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції у Вінницькій області ОСОБА_2 з поліції, винесено протиправно, без з'ясування усіх обставин, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувані накази, оскільки позивачем було допущено грубе порушення службової та транспортної дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України " Про національну поліцію" Присягу поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року підлягає скасуванню.

19 квітня 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги,

Позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення вимог апеляційної скарги. Просила, суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи неоспорені факти про те, що 19 вересня 2017 року о 20.17 год. до відділу служби "102" ОСОБА_5 у Вінницькій області надійшло анонімне повідомлення про те, що по вул. Ганни Морозової в м. Вінниці водій автомобіля ВАЗ 2101 червоного кольору порушує правила дорожнього руху України.

На місце пригоди було направлено наряд поліції "Бастіон 121" в складі: інспектора роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_6 та інспектора роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_7 Прибувши на місце події, поліцейські побачили автомобіль НОМЕР_1, водій якого намагався здійснити рух заднім ходом, однак поліцейські службовим автомобілем заблокували його.

В ході спілкування з водієм було виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння. На вимогу поліцейських надати для перевірки документи на автомобіль та посвідчення водія, ОСОБА_2 відмовився, однак пред’явив посвідчення працівника поліції. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився.

Інспектором роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенантом поліції ОСОБА_6В відносно ОСОБА_2 в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інспектором роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенантом поліції ОСОБА_10 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, за ч.1 ст. 126 КУпАП.

20 вересня 2017 року начальником управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області полковником поліції ОСОБА_11 винесено інформаційну довідку № 2901/12/01-2017 про подію за участю дільничного офіцера поліції сектору превенції Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у якій зазначено, що 19 вересня 2017 року по вулиці Ганни Морозової в м. Вінниці поліцейськими УПП м. Вінниці ДПП НПУ за порушення правил дорожнього руху України було зупинено автомобіль марки ВАЗ 2101 д.з.н. н9545 ВН під керуванням дільничного офіцера поліції сектору превенції Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, який знаходився поза службою. В ході спілкування з ОСОБА_2 було виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився. Крім того, в ОСОБА_2 були відсутні документи на право керування транспортним засобом та посвідчення водія. Поліцейськими відносно ОСОБА_2 складено адміністративні матеріали за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. За вказаним фактом призначено службове розслідування.

20 вересня 2017 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області полковником поліції ОСОБА_12 винесено наказ № 1472 про призначення та проведення службового розслідування.

22 вересня 2017 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області полковником поліції ОСОБА_12 винесено наказ № 1357 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, зокрема, за порушення службової та транспортної дисципліни, вимог статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-1V, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось в ухиленні від проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дільничного офіцера поліції сектору превенції Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в поліції.

12 грудня 2017 року начальником ГУНП у Вінницькій області винесено наказ № 212 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про національну поліцію" за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями частини 1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно ст. 18 Закону України "Про Національну поліції", поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, щодо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закон України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Згідно зі ст. ст. 2, 7 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень.

За змістом вказаної статті, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини першої якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно протиправності винесення наказів № 1357 від 22 вересня 2017 року та № 212 о/с від 12 грудня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, суд апеляційної скарги враховує наступне.

Зі змісту наведених вище правових норм слідує, що не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що 19 вересня 2017 року о 20.17 год. до відділу служби "102" ОСОБА_5 у Вінницькій області надійшло анонімне повідомлення про те, що по вул. Ганни Морозової в м. Вінниці водій автомобіля ВАЗ 2101 червоного кольору порушує правила дорожнього руху України.

На місце пригоди було направлено наряд поліції "Бастіон 121" в складі: інспектора роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_6 та інспектора роти № 1 УПП м. Вінниці ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_7 Прибувши на місце події, поліцейські побачили автомобіль НОМЕР_1, водій якого намагався здійснити рух заднім ходом, однак поліцейські службовим автомобілем заблокували його.

В ході спілкування з водієм було виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння. На вимогу поліцейських надати для перевірки документи на автомобіль та посвідчення водія, ОСОБА_2 не надав, однак пред’явив посвідчення працівника поліції. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився. При цьому поводив себе зухвало, перебував з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: порушення координації рухів та мови, не зрозуміла та сповільнена мова, виражався брутальною лайкою та намагався вчинити Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача, що ОСОБА_2 порушив Присягу працівника поліції, вимоги ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, тобто скоїв вчинок, який дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта стосовно посилань, як на підставу протиправного винесення оскаржуваних наказів наявність постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 24 листопада 2017 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та постанови Вінницького міського суду від 18 жовтня 2017 року, якою постанову інспектора роти № 6 БУПП у м. Вінниці ОСОБА_13 серії АР № 582098 від 19 вересня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасовано, з огляду на слідуюче.

Колегія суддів зауважує, що як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу позивач звільнено саме за порушення службової та транспортної дисципліни. Тобто в даному випадку звільнення за порушення дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського, яке ніяк не пов'язано з кінцевими рішеннями по вищезазначених адміністративних справах.

За приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України віднесено до компетенції відповідача за результатом службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в даному випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами під час апеляційного розгляду справи, старший лейтенант поліції ОСОБА_2, був ознайомлений з вимогами службової телеграми НП від 11 лютого 2017 року щодо дотримання вимог транспортної дисципліни під час керування транспортними засобами та зобов’язувався не керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.

Обізнаність ОСОБА_2 щодо недопущення порушень дисципліни та законності, підтверджується підписами у відомостях про ознайомлення з оглядами та доповідними записками Національної поліції України про стан дисципліни та законності.

Тобто, незважаючи на обізнаність з вищевказаними правилами поведінки, ОСОБА_2 19 вересня 2017 року вчинив грубе порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", що суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, а тому на переконання колегії суддів позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісними з проходженням служби в поліції.

Аналізуючи доводи апелянта про те, що відповідачем порушено вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, а саме службове розслідування проведено за два дні та без мети встановлення дійсних обставини, які мали місце 19 вересня 2017 року, колегія суддів враховує наступне.

Абзацом 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п. 5.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (п. 5.2 Інструкції).

Відповідно до п. 5.3 Інструкції, завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено строк протягом якого має бути завершено проведення службового розслідування, проте не визначає мінімальний строк проведення службового розслідування. Відтак, службове розслідування проведено у строки визначені Інструкцією та Дисциплінарним статутом.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в силу положень ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", Законом України "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені, як судом першої інстанції так і знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, які підтверджені належними письмовими доказами, що були досліджені, свідчать про те, що позивачем у справі було допущено грубе порушення службової та транспортної дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України "Про національну поліцію", Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, в той час як доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують вказаної позиції суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справ, то колегія суддів вважає, що підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_14 ОСОБА_15