Постанова № 74729522, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/759/18 Справа № 206/1135/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість по кредитному договору № б/н від 04.02.2014 року на загальну суму 42853,62 грн., яка складається: 6208,59 грн. - заборгованість за кредитом, 37545,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією та судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2017 рокуу справі №206/1135/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до анкети-заяви від 04.02.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» була надана ОСОБА_2 кредитна карта «Універсальна» з сумою кредитного ліміту 6300,00 грн., з базовою процентною ставкою 2,5% на місяць, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року - 2,9% на місяць, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року -3,6% на місяць.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов’язання у зявзку з чим станом на 30.11.2016 року виникла заборгованість у розмірі 46546,30 грн., яка складається з: 6208,59 грн. – заборгованість за кредитом, 37545,03 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. – штраф (фіксрвана частина), 2192,68 грн. – штраф (процентна складова).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, оскільки ОСОБА_2 не належним чином виконувала взяті на себе зобов’язання необхідно стягнути заборгованість на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_2 штрафів за порушення строків виконання зобов'язання за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов також до правильного та обґрунтованого висновку,що оскільки пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування пені та штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі № 6-2003-цс15.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_3