Постанова № 74729477, 13.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3234/18 Справа № 206/358/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулись до суду із зазначеним позовом.

Позов мотивовано тим, що 01 грудня 2008 року між сторонами було укладено договір № б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої обов’язки не виконав, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 31 грудня 2016 року в сумі 42313,25 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту – 3899,56 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом – 32929,47 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 3231,21 гривень, штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг – 250,00 гривень (фіксована частина) та 2003,01 гривень (процентна складова) та судові витрати (а.с.1-2).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за письмовим договором (заявою) від 01 грудня 2008 року, яка утворилася станом на 31 грудня 2016 року в розмірі 3899,56 грн. заборгованості за кредитом, а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн., а загалом 5499 грн. 56 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 особисто підписувала кредитний договір, а також отримувала кредитну картку, що свідчить про те, що кредитний договір було укладено і зі сторони позивача належним чином виконано його умови.

Наразі кредитний договір відповідачем не оскаржується, судовим порядком останній не просить визнати його недійсним, нікчемність цього договору матеріалами справи не підтверджена, а тому він має законну силу і сторони пов’язані взаємними правами та обов’язками щодо його виконання, а отже в нього виникли зобов’язання перед позивачем з їх повернення в розумінні ст. 11, 14 та 1054 ЦК України.

На неодноразові запити суду про необхідність надання позивачем завіреної належним чином копії виписки руху коштів, довідки про зміну відсоткової ставки за договором, оригінал кредитної справи та визнання явки представника позивача обов’язково, були проігноровані. Наданий до суду повторно розрахунок є належним чином не завірений та не обґрунтований.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, без належної оцінки доказів по справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 особисто підписувала кредитний договір, а також отримувала кредитну картку, що свідчить про те, що кредитний договір було укладено і зі сторони позивача належним чином виконано його умови, На неодноразові запити суду про необхідність надання позивачем завіреної належним чином копії виписки руху коштів, довідки про зміну відсоткової ставки за договором, оригінал кредитної справи та визнання явки представника позивача обов’язково, були проігноровані. Наданий до суду повторно розрахунок є належним чином не завірений та не обґрунтований.

Проте частково з такими вимогами погодитися не можна з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 01 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідачка зобов’язання належним чином не виконала, у зв’язку з чим станом на 31 грудня 2016 року виникла заборгованість в сумі 42313,25 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту – 3899,56 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом – 32929,47 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 3231,21 гривень, штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг – 250,00 гривень (фіксована частина) та 2003,01 гривень (процентна складова).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача в анкеті позичальника, проте останній ухилився від виконання своїх зобов’язань по кредитному договору, що і призвело до утворення заборгованості, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Разом з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у п. 8.6 зазначено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених даним договором більше ніж на 30 днів, Клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня в цьому разі є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому підстави для стягнення пені та комісії відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та постановити нову постанову, якою позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2012 року у сумі у сумі 39 082, 04 грн., яка складається з: 3899, 56 грн. – заборгованість за кредитом, 32 929, 47 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2003,01 грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2017 року — скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2008 року у сумі 39 082, 04 грн., яка складається з: 3899, 56 грн. – заборгованість за кредитом, 32 929, 47 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2003.01 грн. - штраф (процентна складова).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на коритись публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 4000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_4