Ухвала суду № 74729473, 15.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

15 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3283/17

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицька Н.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про виділення частини позовних вимог в окреме провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

11 червня 2018 року позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначені рішення, викладеною російською мовою.

Водночас відповідно до положень статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

В свою чергу відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 15 КАС України судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов'язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов'язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб'єктивних прав для носіїв цієї мови".

У разі, якщо скаржник не володіє українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Враховуючи викладене, апелянту необхідно усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати апеляційну скаргу, викладену державною мовою, у строк встановлений судом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.. 296 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 169 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 169, ст.ст. 296, 298 КАС України, суддя,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, надання документу про сплату судового збору, на протязі 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя: Вербицька Н. В.