Постанова № 74729412, 13.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2546/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (прийняте у м. Львові суддею Мартинюком В.Я.; складене у повному обсязі 20 лютого 2018 року) в адміністративній справі № 813/3992/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Старт» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Старт» (далі – ТОВ «Мега Старт», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області) від 25.07.2017 за № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням вимог пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Крім того, у декларації через несправності програмного забезпечення підприємства було допущено ряд механічних помилок, а при налагодженні роботи, 12 липня 2017 року Товариство негайно надіслало уточнюючий розрахунок у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому було усунуто всі недоліки акта перевірки і сума з податку на додану вартість (далі – ПДВ) приведена у відповідність до реально існуючої.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт порушення підтверджений належними доказами; цей факт було виявлено податковим органом у ході проведення камеральної перевірки, у зв’язку з чим правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовою особою Личаківської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі – Личаківська ОДПІ) на підставі пункту 200.10 статті 200 та статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за травень 2017 року ТОВ «Мега Старт», про що складено акт від 05.07.2017 за № 310/13-01-12-31/40413363 (далі – Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки Товариством порушено приписи пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 та статті 200 ПК України в частині включення до податкового кредиту за травень 2017 року суми ПДВ в розмірі 7 842 207 грн 91 коп., яка не підтверджена податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв’язку з чим завищено податковий кредит.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ГУ ДФС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 25.07.2017, яким збільшило Товариству суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 11 763 312 грн 00 коп., в тому числі: за податковим зобов’язанням – 7 842 208 грн 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 3 921 104 грн 00 коп.

ТОВ «Мега Старт» не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач 20.06.2017 подав податкову декларацію з ПДВ за травень 2017 року, в якій у рядку 17 («Усього податкового кредиту (сума значень рядків (10.1+10.2+11.1+11.2+12+13(-/+)+14(-/+)+15(-/+)+16(-/+) колонки Б») зазначив суму 65 539 100 грн 00 коп.

Камеральною перевіркою встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в декларації за травень 2017 року суму ПДВ за податковими накладними, які вже були включені у відповідних періодах за липень – серпень 2016 року, жовтень 2016 року – березень 2017 року на суму 7 842 207 грн 84 коп.

10.07.2017 Товариство отримало Акт перевірки і 10.07.2017 та 12.07.2017 подало уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується квитанціями.

За приписами абзацу першого пункту 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пункт 50.2 цієї статті встановлює єдине обмеження щодо подання уточнюючих розрахунків до поданих ним раніше податкових декларацій – платник податків не має права їх подавати під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.10 статті 49 цього ж Кодексу передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється.

За змістом цих норм позивач мав право на самостійне виправлення помилок у поданій ним декларації, при тому, що обмежень на подання уточнюючих розрахунків під час проведення камеральних перевірок законодавцем не встановлено, а у контролюючого органу не було визначених законом підстав не приймати уточнюючі декларації.

Враховуючи наведене, такі уточнюючі декларації були прийняті, хоч і не відображені в обліковій картці позивача з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями та службовим дописом від 18.07.2017 за № 12/13-07-12-31, який не містить жодних посилань на норми чинного законодавства.

Разом з тим, застосування положень цих норм у визначений контролюючим органом спосіб суперечить презумпції вирішення спірних питань на користь платника податків закріпленої у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Відповідно до положень абзацу двадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Тобто, виявивши в ході перевірки розбіжності даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних – включення до складу податкового кредиту в декларації за травень 2017 року суми ПДВ по податкових накладних, які вже були включені, контролюючий орган повинен був провести документальну позапланову виїзну перевірку, а не камеральну, як було зроблено.

Відтак, проведення перевірки не у тому порядку, який визначений законодавством, є підставою для визнання протиправним рішення за наслідками такої перевірки.

Також, в порушення пункту 2.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165, контролюючий орган, не надіслав Товарисвту електронне повідомлення про виявлені розбіжності, а обрав найбільш несприятливіший для позивача механізм, та як наслідок прийняв податкове повідомлення-рішення, яке не відповідає критерію пропорційності.

Такі висновки, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Як було зазначено вище, за основу прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов’язання з ПДВ взято акт камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений статтею 201 ПК України, згідно із абзацом двадцять третім пункту 201.10 якої виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Тобто, виявлення у ході перевірки Товариства розбіжності даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючим органом саме документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Відтак, при збільшенні Товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов’язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Тому, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять складу податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене лише на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства, при тому, що достовірність, повнота нарахування та сплати ПДВ є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 804/6286/17, провадження № К/9901/28325/18 за позовом Фермерського господарства «Агромир» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в адміністративній справі № 813/3992/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_1 Постанова складена у повному обсязі 18 червня 2018 року.