Постанова № 74729325, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2410/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Качмара В.Я., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хустської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

час ухвалення рішення – 14:30:27,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – 03 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хустської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати виплати, яка передбачена п. 4 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу», за періоди виконання обов’язків тимчасово відсутнього завідувача юридичного сектору відповідача; зобов’язати нарахувати та виплатити виплату за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% його посадового окладу за всі періоди виконання таких обов’язків, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків їх виплати, а також середній заробіток за весь час затримки цієї виплати – з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення заробітку, яке передбачене п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 11 серпня 1995 року, за період роботи з 12 липня 2016 року по 29 вересня 2017 року; зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення заробітку, яке передбачене п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 11 серпня 1995 року, за період роботи з 12 липня 2016 року по 29 вересня 2017 року, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати таких підвищень, а також середній заробіток за весь час затримки виплати таких підвищень – з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в день звільнення позивача всіх належних сум його премії; зобов’язати виплатити середній заробіток за період з 29 вересня 2017 року по 27 жовтня 2017 року – у зв’язку з невиплатою в день звільнення премії в сумі 2811,46 грн.

22 лютого 2018 року позивач подав до суду заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати виплати, яка передбачена п. 4 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу», за періоди виконання обов’язків тимчасово відсутнього завідувача юридичного сектору відповідача; зобов’язати нарахувати та виплатити виплату за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% його посадового окладу за всі періоди виконання таких обов’язків, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків їх виплати, а також середній заробіток за весь час затримки цієї виплати – з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення заробітку, яке передбачене п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 11 серпня 1995 року, за період роботи з 12 липня 2016 року по 29 вересня 2017 року; зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення заробітку, яке передбачене п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 11 серпня 1995 року, за період роботи з 12 липня 2016 року по 29 вересня 2017 року, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків виплати таких підвищень, а також середній заробіток за весь час затримки виплати таких підвищень – з дня звільнення позивача по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року заяву позивача задоволено та залишено без розгляду вищевказані позовні вимоги.

На обґрунтування позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в день звільнення позивача всіх належних сум його премії та зобов’язання виплатити середній заробіток за період з 29 вересня 2017 року по 27 жовтня 2017 року – у зв’язку з невиплатою в день звільнення премії в сумі 2811,46 грн., зазначає, що відповідачем не було здійснено з ним повного розрахунку на час звільнення, чим порушено вимоги ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 29 вересня 2017 року на час його звільнення з ним було проведено розрахунок, зокрема і заробітну плату за вересень, проте до такої заробітної плати не ввійшла сума премії 2811,46 грн. за вересень 2017 року, яка надійшла на рахунок позивача тільки 27 жовтня 2017 року. Зазначає, що згідно ч.2 ст. 50 Закону України “Про державну службу” премії є складовими заробітної плати державного службовця, однак відповідачем в день звільнення не здійснено виплати всіх належних позивачу сум.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звільнення та розрахунку позивача 29 вересня 2017 року ОСОБА_2 було виплачено усі кошти, які йому належали на час звільнення від працедавця (вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, премія за серпень 2017 року та заробітна плата за вересень 2017 року), в тому числі і премію за серпень 2017 року. Згідно Положення про преміювання Хустської ОДПІ, премія позивачу за вересень 2017 року на час звільнення виплачена бути не могла, оскільки така нараховується за попередній місяць. Відтак, вини відповідача щодо виплати премії ОСОБА_2 за вересень 2017 року у жовтні 2017 року нема, а така виплачена у вересні не могла бути, оскільки на час звільнення ОСОБА_2 у відповідача не було наявної повної інформації по всіх працівниках Хустської ОДПІ (п. 1.5, 3.1, 3.6, 3.7, 3.10 Положення), а тому встановити певну суму премії індивідуально ОСОБА_2 не було можливим.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при звільненні йому належала місячна премія за вересень 2017 року, яка не була нарахована, однак право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП. Також на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 посилається на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що наказом ГУ ДФС у Закарпатській області від 23 жовтня 2017 року № 94-Ф «Про преміювання керівників, заступників керівників підпорядкованих ДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області за вересень 2017 року та подання начальників самостійних структурних підрозділів щодо визначення розміру премії за результатами роботи у вересня 2017 року» вирішено преміювати працівників Хустської ОДПІ в межах фонду преміювання у відповідних сумах. Відповідно до наказу Хустської ОДПІ від 26 жовтня 2016 року № 7-ф затверджено розрахунок фонду преміювання та загальний відсоток преміювання за результатами роботи у вересні 2017 року. За результатами роботи вересня 2017 року позивачу була нарахована премія у жовтні 2017 року у розмірі 3492,50 грн та виплачена у цьому ж місяці. В силу розпорядчих документів, які надають право як безпосередньому керівнику працівника, так і прямому керівнику працівника нараховувати/не нараховувати або виплачувати/не виплачувати місячні премії, премія за вересень 2017 року за рішенням керівника позивачу могла і не виплачуватись.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції. Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 12 липня 2016 року по 29 вересня 2017 року ОСОБА_2 працював на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області.

Згідно наказу Хустської ОДПІ від 26 вересня 2017 року №86-о ОСОБА_2 було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану відпустку. 29 вересня 2017 року із позивачем проведено розрахунок, що не заперечується сторонами.

В подальшому, 27 жовтня 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_2 на підставі наказу Хустської ОДПІ від 26 жовтня 2017 року надійшла премія за вересень 2017 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу невиплати ОСОБА_2 в день звільнення всіх належних сум його премії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України “Про державну службу” заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Частиною 3 статті 50 того ж Закону передбачено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 вищевказаного Закону премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

З матеріалів справи слідує, що в Хустській ОДПІ наявне Положення про преміювання керівника, заступників керівників, посадових осіб та працівників Хустської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області (надалі- Положення) (а.с.144-153).

Відповідно до п. 1.5 зазначеного Положення керівники державних податкових інспекції або особи, які виконують їх обов’язки, здійснюють преміювання державних службовців, осіб начальницького складу податкової міліції, працівників, які виконують функції з обслуговування, робітників, службовців в межах фонду оплати праці.

Згідно із п. 1.6.1 того ж Положення у Хустській ОДПІ може бути встановлена місячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи ОДПІ за попередній місяць.

Пунктом 3.1 Положення встановлено, що для здійснення преміювання сектор фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Хустської ОДПІ щомісячно визначає розрахункові суми та відсотки: поточного преміювання (за результатами роботи за місяць), фонду керівника та фонду річного преміювання та подає керівнику пропозиції для прийняття рішення про визначення розміру премії.

Відповідно до п. 3.6 того ж Положення сума коштів для місячного преміювання усіх категорій працівників, крім керівника, першого заступника керівника, заступників керівника визначається без урахування сум коштів, які необхідно спрямувати на преміювання за участь в АТО, фонду керівника та фонду річного преміювання.

Згідно із п.3.7. вищевказаного Положення визначення двох загальних відсотків місячного преміювання за категоріями працівників(1-державні службовці, працівники, які виконують функції з обслуговування, робітники, службовці Хустської ОДПІ; 2-особи начальницького складу податкової міліції) здійснюється шляхом виведення відношення фонду преміювання та утвореної економії фонду оплати праці за вирахуванням сум коштів, які необхідно спрямувати на преміювання за участь в АТО, а також за вирахуванням сум коштів, направлених на формування фонду керівника та фонду річного преміювання, до фондів посадових окладів працівників Хустської ОДПІ за штатним розписом з урахуванням змін за двома категоріями.

Пунктом 3.10 Положення передбачено, що для забезпечення дотримання трудового законодавства спеціаліст по роботі з персоналом на підставі наказів Хустської ОДПІ про застосування та зняття дисциплінарних стягнень щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надає сектору фінансування, бухгалтерського обліку та звітності списки усіх категорій працівників, до яких за звітний період застосовувались або скасовувались дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п.3.13 того ж Положення проект наказу про преміювання готує сектор фінансування, бухгалтерського обліку та звітності. Проект наказу погоджується із профспілковим комітетом Хустської ОДПІ.

Згідно із п.4.2 вищевказаного Положення місячна премія виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що призначенню, нарахуванню та виплаті премії працівникам Хустської ОДПІ передує процедура, передбачена Положенням про преміювання керівника, заступників керівників, посадових осіб та працівників Хустської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, яка реалізовується у строки, передбачені цим Положенням.

З матеріалів справи слідує, що дійсно, наказом начальника Хустської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 26 жовтня 2017 року № 7-ф «Про преміювання працівників за вересень 2017 року» затверджено розрахунок фонду преміювання та загальний відсоток преміювання за результатами роботи у вересні 2017 року та розподіл фонду преміювання за вересень 2017 року по самостійним структурним підрозділам(а.с.163). Вказаним наказом премійовано і позивача.

Проте, на думку колегії суддів, визначальним при вирішенні цієї позовної вимоги є встановлення відсутності на день звільнення позивача будь-яких сум, які б йому належали від відповідача (підприємства). Відтак, колегія суддів не вбачає ознак протиправної бездіяльності, оскільки відповідач діяв у рамках законодавчо встановлених процедур та строків.

Крім цього, зі змісту встановлених фактичних обставин справи слідує, що на день звільнення позивач погоджувався з проведеним розрахунком, про що свідчить відсутність заперечень з приводу виплачених йому сум на день звільнення.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку всіх належних йому при звільненні сум, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, вирішуючи питання про покладення на уповноважений орган відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівникові сум при звільненні суд повинен встановити наявність підстав для проведення таких виплат у день звільнення працівника, а також наявність вини такого органу.

При цьому системне і логічне тлумачення змісту норми статті 116 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що у кожному випадку також необхідно встановити належність спірних сум позивачеві.

Як слідує із встановлених судом фактичних обставин цієї справи, правових підстав для виплати позивачеві спірної суми премії на день звільнення не було, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даному випадку вини уповноваженого органу та, відповідно, правових підстав до задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно посилань ОСОБА_2 на висновки Верховного Суду, викладених в постановах від 08.02.2018 у справі № 344/8870/16-ц, від 07.02.2018 року у справі № 285/73/16-цвід 19 квітня 2018/ року у справі № 803/1210/16, та Верховного суду України від 06.12.2017 року у справі № 212/5615/16-ц колегія суддів зазначає, що такі судові рішення прийняті при інших фактичних обставинах справи із застосуванням інших норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на час звільнення ОСОБА_2 йому було виплачено усі суми, що належали і могли належати до виплати на час звільнення (вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, премія за серпень 2017 року та заробітна плата за вересень 2017 року).

Питання правомірності нарахування та виплати позивачу премії після його звільнення є поза межами цього спору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 807/4/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.