Постанова № 74729310, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3250/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, головуючий суддя – Калинич Я.М., судді – Дору Ю.Ю., Шешеня О.М., ухвалене о 08:33 год. у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної податкової інспекції в Тячівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної Фіскальної Служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної податкової інспекції в Тячівському районі Закарпатської області, в якому просив стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь позивача заборгованість у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 688,30 грн. та середньої заробітної плати за весь період невиплати в розмірі 212 446,08 грн., разом 216 134,38 грн. та зобов»язати Головне управління ДФС у Закарпатській області привести запис в трудовій книжці позивача у відповідності до вимог діючої Інструкції про ведення трудових книжок.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що наказом ДПА у Закарпатській області від 23.07.2003 року №163 «Про звільнення ОСОБА_1В.» з 28.07.2003 року позивача було звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Тячівського міжрайонного управління податкової міліції ДПА у Тячівському районі та податкової міліції за п. 64 п.п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року №114. На думку позивача, в порушення вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідач не виплатив належну суму вихідної допомоги, що становила на момент звільнення 3 688,30 грн., чим також порушив вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: не провів повного розрахунку на день звільнення, або видачі трудової книжки. Враховуючи наведене та відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємства, установи, організації повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому відшкодуванню підлягає 212 446,08 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про зобов»язання Головного управління ДФС України в Закарпатській області привести запис в трудовій книжці ОСОБА_1 у відповідності до вимог діючої Інструкції про ведення трудових книжок та включення у вислугу років часу роботи в Державній податковій службі залишено без розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині вимог про стягнення середньої заробітної плати за весь період невиплати у сумі 212 446,08 грн. – залишено без розгляду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково; стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 2 441,30 грн. (дві тисячі чотириста сорок одну гривню, 30 коп.).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні осіб начальницького складу податкової міліції були чітко визначені підстави звільнення, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні «за власним бажанням» не була передбачена законодавством України на момент виникнення спірних правовідносин, відтак висновки суду першої інстанції про те, що термін «інші поважні причини» слід кваліфікувати як і «звільнення за власним бажанням» є неправомірними та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 19 січня 1993 року прийнятий на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування населення Державної податкової інспекції у Тячівському районі. 02 червня 1997 року звільнений з посади начальника відділу справляння податків з фізичних осіб Державної податкової адміністрації у Тячівському районі в зв»язку з переведенням на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Тячівського міжрайонного управління податкової поліції ДПА у Тячівському районі.

Наказом ДПА у Закарпатській області від 23 липня 2003 року №163 «Про звільнення ОСОБА_1В.» з 28 липня 2003 року позивача було звільнено з посади та податкової міліції за п. 64 п.п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 29 липня 1991 року №114.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений зі служби саме з інших поважних причин, що відповідає вимогам абзацу 2 пункту 10 постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Нормативно-правовими актами які регулюють дані спірні правовідносини є Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон) та постанова КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі – постанова КМУ).

Як встановлено статтею 9 Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім цього, частиною 4 статті 9 цього Закону встановлено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Пунктом 10 постанови КМУ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Згідно із частиною 2 статті 27 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» на осіб начальницького складу податкової міліції, поширено дію постанови КМУ, а також зазначено, що пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Календарна вислуга років позивача починається з 19 січня 1993 року, яка на момент його звільнення зі служби становила більше 10 років.

З наказу голови державної податкової адміністрації у Закарпатській області №163 від 23.07.2003 «Про звільнення ОСОБА_1В.» видно, що позивач був звільнений з посади старшого слідчого слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Тячівському районі. З цього ж наказу видно, що ОСОБА_1 мав спеціальне звання «капітан податкової міліції»

Пунктом 10 постанови КМУ передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказана норма умовно поділяє осіб, які мають право на грошову допомогу на дві категорії, а саме, тих, які звільняються зі служби з об»єктивних обставин (за вислугою років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі) і тих осіб, які вимушені припинити службу з суб»єктивних підстав (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України).

Підпункт «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі якого звільнено позивача, передбачає можливість звільнення зі служби за власним бажанням – при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звільнений зі служби саме з інших поважних причин, оскільки перед звільненням, особа, якій надані такі повноваження, повинна перевірити наявність таких поважних причин, які передбачені підпунктом «ж» пункту 64 Положення, що відповідає вимогам абзацу 2 пункту 10 постанови КМУ.

Відтак позивач набув право на одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Крім цього, колегія суддів вважає правильним розрахунок судом першої інстанції розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 2 441,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі №807/530/15 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 18.06.2018 року.