Постанова № 74729166, 14.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6847/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - ТОВ «Дунайська імпортна компанія») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/0000119/2 від 08.08.2017 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00841 від 08.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб'єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у специфікації до контракту та інвойсі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зробивши аналіз норм Митного кодексу України та фактичних обставин справи, дійшов висновку, що у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) повинні міститися відомості про вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням.

Однак, ураховуючи, що в інвойсі, контракті та пакувальному листі позивача були відсутні дані, щодо складової вартості товару, а саме: щодо пакування та тари, суд поважав, що позивачем не надано до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що виключало можливість перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості товарів.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дунайська імпортна компанія», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для її вирішення, невідповідності висновків суду обставин справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про прийняття нового - про задоволення позову.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, Одеська митниця ДФС подала відзив на неї, оскільки вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньоекономічний контракт №341/17, відповідно до умов якого фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях.

Відповідно до специфікації №34 від 04.08.2017 року до контракту та інвойсу №091 від 04.08.2017 року, фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки СРТ поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 704 шт., на 8 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 6673 кг., вага «нетто» - 6130 кг., на загальну суму: 2268.10 євро, де 0,37 євро за 1 кг;

- персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 88 шт., на дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 810 кг., вага «нетто» - 742 кг., на загальну суму: 148,40 євро, де 0,20 євро за 1 кг.;

- нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 432 шт., на дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 4218 кг., вага «нетто» - 3868 кг., на загальну суму: 1276,44 євро, де 0,33 євро за 1 кг.

Декларант - ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп», з метою проведення митного оформлення наведеного вище товару, 07.08.2017 року подав електронну митну декларацію за №UA500060/2017/013543, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №341/17 від 05.07.2017 року.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав: зовнішньоекономічний контракт; специфікацію до контракту про постачання товару; інвойс; прайс-листи виробника; пакувальний лист; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП.

Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково декларанта повідомлено про можливість, за власним бажанням, надати будь-які наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

08.08.2017 року уповноваженою особою декларанта було надіслано повідомлення, в якому зазначалося, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.

У той же день митним органом було ухвалено рішення №UA500060/2017/0000119/2 про коригування митної вартості товарів та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00841.

У спірному рішенні вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять усі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Зокрема, в рішенні містяться наступні підстави:

- відсутність в інвойсі, контракті та пакувальному листі даних щодо пакування та тари;

- відсутність в експортній декларації відомостей про клас товару та вартість товару;

- зазначення в прайс-листі відомостей про вартість товару на умовах FСА, замість СРТ.

За проханням позивача товар, який надійшов на його адресу, був випущений у вільний обіг, позаяк декларант забезпечив такі дії фінансовою гарантією.

Скориставшись правом оскарження спірного рішення, позивач 04.10.2017 року подав до Одеської митниці ДФС скаргу та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію інвойсу № 91 від 04.08.2017 року, завірену печаткою митного органу Греції; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі № 91 від 14.08.2017 року; бухгалтерську довідку (а.с.58-59).

Проте, 09.10.2017 року Одеською митницею ДФС було прийняте рішення №3927/10/15-70-61 про відмову в задоволенні скарги (а.с.60-62).

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті погодився з правовою позицією позивача, що відсутність розділення товарів по класам не є принциповим для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач по класам. Так, персикам визначений єдиний код « 0809 30 90 00», нектаринам - « 0809 30 10 00», тобто за однією позицією у класифікаторі.

До того ж, суд першої інстанції поважав підтвердженою позицію позивача, що поставка товару здійснювалась на умовах СРТ.

Разом з тим, на думку суду першої інстанції, доводи Одеської митниці ДФС про відсутність в інвойсі, пакувальному листі, поданих позивачем для проведення митного оформлення, даних щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт є такими, що дають підстави вважати про відсутність відомостей про вартість перевезення товарів, що підлягали декларуванню, а це відповідно виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленою митної вартості товарів.

Аналіз рішення суду першої інстанції свідчить про те, що саме вказані обставини стали підставою для відмови в задоволенні позову, а тому суду апеляційної інстанції, в межах доводів апеляції, належить з'ясувати, чи включались витрати на пакування в ціну придбаного товару або вони являлись складовою митної вартості товару.

Вирішуючи дане спірне питання колегія суддів дійшла наступних висновків.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст. 49 цього Кодексу, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 цього Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Частини 5, 6 даної статті 53 забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи дані приписи митного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що у митного органу не було підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю з огляду на наступне.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, питання пакування товару та тари повністю врегульовано розділом 7 Контракту 337/17 від 05.07.2017 року «Пакування та манкіровка».

Так, відповідно до п.7.1 Контракту товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме: у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів.

У випадку постачання товару у зворотній тарі, то це тара Покупця, а якщо у незворотній, то це тара Постачальника та включається до ціни товару.

Пункт 7.2 вказаного документа встановлює, що обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, згідно умов зазначеного контракту, пакування покладається на Постачальника товару фірму «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) та при постачанні товару у тарі Постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Надана при розмитненні товару позивачем експортна декларація 17GREX410100053130 від 05.08.2017 року не містить будь-яких даних щодо зворотної тари, статус якої визначає Постачальник товару при оформленні цієї декларації та надає відповідні документи для перевірки їх митним органам Греції при експорті товару.

Разом з тим, позивачем в митній декларації № UA500060/2017/013543 від 07.08.2017 року в графі 37, 40 мають заповнюватися дані щодо особливостей переміщення товару через митний кордон України, до яких відноситься також режим переміщення тари, однак в цій декларації не зазначено про зворотну тару, тобто, ця тара є не зворотною тарою постачальника, вартість якої включається до ціни товару.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо обов'язкової наявності складових митної вартості в інвойсі та пакувальному листі.

Так, як правильно зазначив апелянт, інвойс - це платіжне розрахунковий документ, де відображається вартість товару, яку визначає Постачальник.

Водночас пакувальний лист складається з метою підтвердження кількісних та вагових характеристик товару та вказується вага ящиків, а саме 0,5 кг.

Як роз'яснив апелянт, зворотна тара відрізняється від незворотної тари тим, що зворотна тара має вагу від 1 кг та вище і призначена для багаторазового використання а незворотна тара має вагу 0,5 кг.

Про те, що до складової вартості товару входила упаковка та тара свідчить також калькуляція ціни товару від Постачальника. Вказаний документ був наданий митному органу поряд з іншими документами, що були перелічені вище і їх співставлення свідчить, що дані, які в них зазначені щодо ціни товару співпадають.

За змістом ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Отже, вказана норма Митного кодексу України чітко визначає, що наведені складові митної вартості додаються до неї тільки у випадку, якщо вони не включались до ціни, що фактично сплачена або підлягала сплаті.

Зважаючи на викладені вище аргументи, слід погодитися з вимогами апелянта про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового про задоволення позову.

Так, відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, у тому числі і неправильне тлумачення закону.

На думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції неправильно була розтлумачена стаття 58 Митного кодексу України, а саме: суд помилково вважав, що вартість пакувальних матеріалів обов'язково повинна бути визначена в інвойсі та пакувальному листі.

Також колегія суддів вважає за необхідним вирішити питання щодо судових витрат понесених позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову та апеляційної скарги сплачений судовий збір на загальну суму 8810 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.5-8, 170).

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «Дунайська імпортна компанія» переплачено судовий збір за подачу позову на суму 324 грн. та відповідно за подачу апеляційної скарги на суму 486 грн., оскільки згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 15 грудня 2017 року, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору встановлюється в одному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року складав 1600 грн. Тобто, за дві вимоги немайнового характеру судовий збір за подання позову повинен складати 3200 грн., а позивачем сплачено 3524 грн., що не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції при задоволенні позову вважає за необхідним стягнути 8000 грн. судового збору (3200+4800) з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія».

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення нове рішення - про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA500060/2017/0000119/2 від 08.08.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500060/2017/00841 від 08.08.2017 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код за ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код за ЄДРПОУ 40017905) судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення виготовлено 14.06.2018 року.