Постанова № 74729064, 18.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року справа №805/4151/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сіваченка І.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Давиденко Т.В.) від 06 червня 2018 року (повний текст рішення складено 06 червня 2018 року у м.Слов’янську) у справі №805/4151/18-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою до Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про підтвердження обґрунтованості накладеного адміністративного арешту майна платника податків заснованого на підставі рішення №23579/10/05-99-14-03 від 04.06.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.2 ч.4 ст.283 КАС України, оскільки із поданих до суду матеріалів справи вбачається спір про право.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Донецького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред’явлення або не надіслання у випадках встановлених Податковим кодексом України, платнику податків його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, вищенаведених документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п’ятому п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України не дозволяється. Позивач вважає, що суд відмовляючи у відкритті провадження, дійшов помилкового висновку про існування спору про право, оскільки відповідач не висловлював незгоду та не надавав пояснення з приводу рішення контролюючого органу про проведення перевірки.

Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).

За приписами п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Між тим, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування спору щодо права податкового органу на проведення перевірки, не допуск до якої й зумовив звернення ГУ ДФС у Донецькій області з даним поданням. Докази оскарження, у встановленому порядку, наказу на проведення перевірки від 08.05.2018р. №770 в матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах спору про права, суд апеляційної інстанції вважає передчасним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України .

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №808/2623/17.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 23, 33, 272, 292, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі №805/4151/18-а - задовольнити.

Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та справу №805/4151/18-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 18 червня 2018 року та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.В. Сіваченко

ОСОБА_1