Постанова № 74729030, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. Справа № 820/408/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача ОСОБА_1; представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 (суддя Тітов О.М., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, повний текст складено 02.03.18) по справі № 820/408/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 30.10.2017 р. №0002651401, № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 13.10.2017 №15583/20-40-14-01-08/36226540 є необґрунтованим, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справ, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Красота та Здоров'я" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.10.2017 р. №0002651401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.10.2017 р. № НОМЕР_1.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Красота та Здоров’я» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з податковим номером 36226540.

Видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (основний), виробництво парфумних і косметичних засобів, виробництво ефірних олій, оптова торгівля фармацевтичними товарами, неспеціалізована оптова торгівля та інші.

У період з 18.09.2017р. по 06.10.2017р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Красота та Здоров’я» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р.

За результатом перевірки складено акт перевірки від 13.10.2017 №15583/20-40-14-01-08/36226540, за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- Пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 350733 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 350733 грн.;

- Пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 389703 грн., в тому числі за серпень 2015 року в сумі 389703 грн.;

За результатом проведеної перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1. Податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0002651401 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 350 733 грн.;

2. Податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №0002661401 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 487128,75 грн. (389 703 грн. податкове зобов'язання і 97 425,75 грн. штрафні санкції).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС №681/6/99-99-11-01-01-25 від 10.01.2018 в задоволені скарги відмовлено повністю, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017 р. №0002651401, № НОМЕР_1 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ «Схід-Опт-Торг».

Так, між ТОВ «Схід-Опт-Торг» (Постачальник) та ТОВ «Красота та Здоров’я» (Покупець) було укладено договір №4 від 03.08.2015.

Згідно п. 1.1 договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюються у видаткових накладних на кожну партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору витрати по доставці несе Покупець.

Згідно п. 5.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу в додатково обумовлений сторонами строк.

Відповідно до п. 5.3 договору Покупець має право оплатити товар повністю або частково після його отримання, а також достроково оплатити отриманий товар.

03 серпня 2015 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №4 від 03.08.2015.

Згідно додаткової угоди №1 від 03.08.2015 сторони домовились доповнити розділ 5 договору пунктом 5.4 наступного змісту: « 5.4. Оплата за поставлений товар за кожною з поставок здійснюється протягом шістдесяти днів з дня підписання відповідної видаткової накладної».

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: №7 від 04 серпня 2015 року на суму 445071 грн. з ПДВ; №19 від 06 серпня 2015 року на суму 245058 грн. з ПДВ; №28 від 10 серпня 2015 року на суму 287590,80 грн. з ПДВ; №33 від 11 серпня 2015 року на суму 228061,44 грн. з ПДВ; №44 від 13 серпня 2015 року на суму 326520 грн. з ПДВ; №45 від 14 серпня 2015 року на суму 90540 грн. з ПДВ; №65 від 25 серпня 2015 року на суму 279960 грн. з ПДВ; №80 від 27 серпня 2015 року на суму 129417,60 грн. з ПДВ; №85 від 31 серпня 2015 року на суму 306000 грн. з ПДВ.

У підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано до матеріалів справи договір про надання послуг з транспортування від 11.01.2010, товарно-транспортні накладні №306393 від 31.08.2015; №304219 від 04.08.2015; №305394 від 11.08.2015; №305517 від 14.08.2015; №306189 від 27.08.2015; №305408 від 13.08.2015; №305107 від 10.08.2015; №306101 від 25.08.2015, акти здачі-приймання транспортних послуг №15 від 31.08.2015, №17 від 14.08.2015, платіжні доручення №14184 від 14.09.2015; №14172 від 11.09.2015; №14030 від 02.09.2015, що підтверджують оплату послуг з транспортування.

Позивач частково оплатило вартість поставленого товару на суму 170 398,33 грн., що підтверджується наданим до суду платіжним дорученням №13806 від 25 серпня 2015 року.

Як вбачається з додаткової угоди №2 від 23.09.2015, сторони домовились доповнити розділ 5 договору №4 від 03.08.2015 пунктом 5.5 наступного змісту: « 5.5. Товар поставляється на умовах товарного кредиту з відстроченням остаточного розрахунку до 03 серпня 2018 року. На суму заборгованості нараховуються проценти на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період. Проценти підлягають оплаті в день оплати суми основної заборгованості. Днем нарахування процентів є день оплати суми основної заборгованості». Також, згідно цієї додаткової угоди п. 5.4. розділу 5 договору виключено з умов договору.

Таким чином, несплата грошових коштів за товар не свідчить про нереальність господарської операції, оскільки товар продано на умовах товарного кредиту.

Вказаний товар було придбано ТОВ «Красота та Здоров’я» у ТОВ «Схід-Опт-Торг» для використання у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами.

З наданих первинних документів вбачається, що ТОВ «Красота та здоров'я» є виробником різних дієтичних добавок і косметичних засобів: «Лецитин Мега», «Комплекс шкіра, волосся, нігті», «Альфа-липоевая кислота», «Акулячий хрящ», «Вітамін С 500», «Гіалуронова кислота», «L-Аргінін», «L-Карнітін», «Магнезиум В6», «Кальцій-Д3», «Діаретон», «Глістерікс», «Таблетки від печії «Рефлюксол», «Рутин», «Мелатонін», «Габа-Макс», «Зелена кава», «Колаген», «Ерос мен», «Йохімбе», «Лібідо вумен», «Кальцій-Д3 жувальні таблетки», «Каскара Саграда», «Спіруліна Мега», «Лакто-Лайк», «Йогурт-Лайк», «Комплекс для схуднення «Прима», «Індол-3-карбінол», «Вітавіт Енерджи», «Вітавіт Здоров’я», «Вітавіт Юніор», «Гліцин комплекс», «Чарівна крейда + Вітаміни», «Чарівна крейда + Мікроелементи», «Аскорбінова кислота», «Біотин», «Сорбоактив», «Чарівна крейда», «Гліцин», Дріжджі пивні «Осокор» тощо.

З наданих до матеріалів справи зразків пакування продукції вбачається: виробник ТОВ «Красота та здоров’я», а також склад, який включає в себе придбані у ТОВ «Схід-Опт-Торг» речовини.

Використання придбаних у ТОВ «Схід-Опт-Торг» речовин в кінцевій продукції виробництва ТОВ «Красота та здоров’я» також підтверджується наданими до матеріалів справи технічними умовами і висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи на відповідні дієтичні добавки, косметичні засоби, погодженими і перевіреними у встановленому законом порядку.

Продукція, вироблена ТОВ «Красота та здоров’я» в тому числі з речовин, придбаних у ТОВ «Схід-Опт-Торг», в подальшому була реалізована оптовим та роздрібним покупцям, що підтверджується наданими до суду договорами та первинною документацією.

Використання в господарській діяльності придбаних у ТОВ «Схід-Опт-Торг» стелажів підтверджується наказом керівника позивача про введення їх в експлуатацію від 31.08.2015 №9-ОС, інвентаризаційним описом №1 і №2 від 09.10.2015, проведеними на підставі наказу керівника позивача №79/1 від 28.09.2015.

До матеріалів справи додані калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0003396 від 11.08.2015, №КА-0003378 від 05.08.2015, №КА-0003379 від 11.08.2015, №КА-0003382 від 05.08.2015, №КА-0003401 від 26.08.2015, №КА-0003395 від 11.08.2015; №КА-0003394 від 11.08.2015, що підтверджує використання пакетів zip-молнія, придбаних у ТОВ «Схід-Опт-Торг», при виробництві продукції «Беруші».

З наданого до суду наказу керівника позивача №56/1 від 30.06.2015 вбачається, що з метою підвищення захисту продукції і уникнення претензій, для всіх товарів підприємство використовує терморукав і етикетку контролю першого розтину. Терморукав і етикетку контролю першого розтину придбано у ТОВ «Схід-Опт-Торг».

Також на підтвердження фактичного отримання, використання у виробництві і подальшої реалізації товарів від ТОВ «Схід-Опт-Торг» позивачем надано до суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 і по рахунку 26 за період з 01.08.2015 по 31.08.2015.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи про господарські операції відповідають умовам договорів, не мають дефектів форми, змісту або походження та є первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

У ході розгляду справи встановлено, що позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Схід-Опт-Торг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення. Зокрема, це вбачається із наданих позивачем копій первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, правильність заповнення яких та достовірність відповідачем не заперечується.

Наявні документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ «Схід-Опт-Торг» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Щодо доводів відповідача, стосовно відсутності у ТОВ «Схід-Опт-Торг» достатніх трудових ресурсів та основних фондів для виконання договірних об’ємів робіт за зазначений час та у встановлені терміни, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів, зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача про фіктивність ТОВ «Схід-Опт-Торг».

Як вбачається з матеріалів справи, такі твердження ґрунтуються на даних Реєстру облікових карток суб’єктів фіктивного підприємництва і ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/13088/15-к.

Дані щодо наявності в інформаційних базах ДФС відомостей про фіктивність ТОВ «Схід-Опт-Торг», то така інформація датована 08.04.2016р., тоді як спірні господарські операції здійснені в серпні 2015 року. Отже, дані контролюючого органу не містять інформації про стан контрагента у період здійснення спірних операцій.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/13088/15-к, кримінальне провадження в цій справі здійснюється щодо інших підприємств, а не ТОВ «Схід-Опт-Торг». ТОВ «Схід-Опт-Торг» згадується в ухвалі тільки в контексті здійснення однієї господарської операції з іншим, ніж позивач, підприємством, і вилученої в ході обшуку однієї податкової накладної щодо ТОВ «Схід-Опт-Торг». Окрім того, як вбачається з акту перевірки, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015 по справі №756/13088/15-к не досліджувалась контролюючим органом підчас перевірки. Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана ухвала не стосується предмету даної справи і не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Схід-Опт-Торг».

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобовязань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності обєктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, колегія суддів в ході розгляду справи не виявила, адже належними та допустимими доказами підтверджується факт вибуття з власності субєкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит за господарськми операціями з контрагентом ТОВ «Схід-Опт-Торг».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.10.2017 р. №0002651401, № НОМЕР_1 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі № 820/408/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 820/408/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена в повному обсязі 18.06.18.