Постанова № 74728937, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 808/248/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (головуючий суддя Конишева О.В.)

у справі № 808/248/18

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1, за участю третіх осіб, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», в якому просив:

визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не включення суми відшкодування до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» у розмірі 200000,00 грн., які були перераховані ОСОБА_2 (ІПН2796618574) 19.05.2016 TOB «Інвестиційно-розрахунковим центром» на поточний рахунок №26207524368901 з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-014-000234615 від 06.05.2016»;

зобов'язати відповідача надати Державній організацій «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 (ІПН2796618574), які були переказані 19.05.2016 TOB «Інвестиційно-розрахунковим центром» на поточний рахунок №26207524368901.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, а саме: не включенням позивача до переліку вкладників, що, в свою чергу, позбавляє особу можливості реалізувати своє право на отримання належних позивачу коштів.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що кошти, які надійшли від TOB «Інвестиційно-розрахунковим центром» на поточний рахунок позивача є вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 №1736-VIII прирівнюється до вкладника та має право на відшкодування за вкладом.

Відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Також судом встановлено, що Фондом не зазначено, яким чином перекази коштів, ініційовані TOB «Інвестиційно-розрахунковим центром» на користь позивача, мають відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, проте кошти позивача були залучені фінансовою установою як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, звідси, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не мають відношення до вкладу.

Також відповідач зазначає, що він мав всі встановлені законом підстави для встановлення нікчемності транзакцій з переказу коштів, що і було відображено в акті № 2 від 01.06.2016, затвердженому наказом № 42/2 від 01.06.2016.

Щодо визнання протиправної бездіяльності Уповноваженої особи відповідач зазначає, що ним після запровадження процедури виведення неплатоспроможного Банку з ринку уповноваженою особою здійснювались всі необхідні дії, направлені на виконання встановленого Законом № 4452-VI обов’язку щодо перевірки вчинених банком правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Представники відповідача, третіх осіб в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

До початку судового засідання відповідачем подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі до зв’язку з переглядом ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення в подібних правовідносинах.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду 14.02.2018 прийнято до провадження касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 про закриття провадження у справі № 804/15159/15 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України. Стороною у цій справі є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, предметом спору – визнання нікчемним договір банківського вкладу, зобов’язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційний суд, розглянувши означене клопотання та заслухавши думку представника позивача, дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

На час вирішення клопотання відповідача ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 18.04.2018 у справі № 813/921/16 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб з приводу дій відповідачів щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (тобто у подібних правовідносинах - відносинах, що регулюються одними нормами права, та у справі, у якій позивачем заявлено аналогічні вимоги), в якій ОСОБА_3 Верховного Суду зробила висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, який виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників,які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже з огляду на наявний висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах (дотримання правил предметної юрисдикції), який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у справі за наведених відповідачем обставин.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, між позивачем – ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 02.11.2015 № 980-014-000002092 (а.с.18).

За умовами цього Договору позивачу відкрито поточний рахунок № 26207524368901.

06.05.2016 між позивачем (сторона-1) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона-2) укладений договір №980-014-000234615, Тип договору «Капітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до якого ОСОБА_2 передає стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі 200000 грн. на строк не більше 182 дні, а сторона-2 зобов’язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (а.с.13).

Перерахування та повернення коштів і сплата процентів здійснюється на рахунок сторони-1, відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» № 26207524368901.

На виконання вказаного договору позивачем внесено на вкладний рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в банку суму грошових коштів у розмірі 200000 грн. платіжним дорученням від 06.05.2016 № 999663 (а.с.15), які повернені разом з процентами 19.05.2016 з банківського рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський», а саме: відповідно до виписки ПАТ «Банк Михайлівський» по особовому рахунку №26207524368901 (а.с.68) - 19.05.2016 на рахунок ОСОБА_2 зараховані грошові кошт в розмірі 200000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-014-000234615 від 06.05.2016».

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 по 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 та делегування повноважень ліквідатора банку ОСОБА_4, надалі за відповідним рішенням Фонду № 1702 від 01.09.2016 повноваження ліквідатора перейшли до ОСОБА_1 - відповідача.

Згідно інформації, розміщеній на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідаційна процедура введена на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою (лист від 24.11.2017) про надання інформації щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Як зазначає позивач і не спростовується матеріалами справи, відповідь на означену заяву відповідачем не надана.

Також судом встановлено, що інформацію щодо позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

За наданими відповідачем та третьою особою – Фондом гарантування вкладів фізичних осіб письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи, на позивача не розповсюджуються гарантії, встановлені Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки в даному випадку кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, що не є вкладом в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Правовідносини по перерахуванню позивачем коштів виникли внаслідок укладення ним з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» двостороннього (без участі банку) договору позики. Кошти, що вносились, отримувались за такими договорами, по своїй природі не є вкладом в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже на кошти, залучені як позика до небанківської фінансової установи, не поширюються гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо їх відшкодування, в тому числі з урахуванням внесених з 19.11.2016 змін Законом № 1736-VIII.

Також відповідач зазначає, що ним у встановленому порядку на встановлених законом підставах встановлено нікчемними транзакції з переказу коштів, що і було відображено в акті № 2 від 01.06.2016, в якому міститься відповідна інформація щодо позивача.

Позиція відповідача в даному випадку полягає в тому, що на момент проведення спірної транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мав в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договором від №980-014-000234615 від 06.05.2016. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів.

Таким чином на рахунок позивача безпідставно зараховані кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський». Право власності на такі кошти у позивача не виникає, отже здійснення позивачем будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин, з урахуванням змін, внесених Законом № 629-VIII від 16.07.2015) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).

Таким чином, гарантії, які визначені вказаною нормою права, стосуються вкладників банку.

В розумінні ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч.1 ст.2 Закону).

Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п.3 ч.1 ст.2 Закону).

Як встановлено судом вище, позивачем укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 02.11.2015, згідно якому позивачеві на його ім’я відкритий поточний рахунок, в тому числі, для зберігання грошей клієнта (позивача у даній справі) з нарахуванням та сплатою Банком процентів за користування коштами, і саме на умовах вказаного договору Банком залучено від позивача 200000,00 грн.

Отже, виходячи з правовідносин, що склались між позивачем та Банком, судом першої інстанції вірно зазначено, що кошти, які надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, є вкладом, а позивач у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є вкладником Банку та має право на гарантії, які визначені ст.26 названого Закону.

Щодо визнання відповідачем нікчемними транзакцій (операції) по рахунку позивача, суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції, що жодна з підстав, вказаних у ст. 38 Закону № 4452-VI, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку).

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема,:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Згідно ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Також, згідно п. 1.18. Розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням №2 від 05.07.2012 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов’язаний (зобов’язана), зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Дані норми кореспондуються з п. 2 Розділу І Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826.

Також, згідно ст. 38 Закону №4452-VI порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних №826 від 26.05.2016 затверджений Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який набрав чинності з 13.07.2016.

Відповідно до п. 5 розділу II Порядку № 826, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Таким чином, Порядком визначено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності здійснюється у період здійснення тимчасової адміністрації банку, в той же час, така перевірка може бути продовжена, але не більше, ніж на шість місяців.

Відповідно до абз. 1 ч.4 ст.38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання вимог ст. 38 Закону № 4452-VI, керуючись наведеним вище Положенням №2, під час здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Уповноваженою особою згідно Наказу № 27/2 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

З урахуванням висновків комісії Уповноваженою особою наказом від 01.06.2016 № 42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів, що є нікчемними, викладені в акті № 2, за яким встановлена нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» коштів, в тому числі, на рахунок позивача.

Під час перевірки встановлено, що в результаті укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» договорів відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 банк здійснив розрахунки за даними договорами, а саме: провів кредитні операції – перерахував ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» суму в розмірі 1431585182,51 грн., чим порушив обмеження, накладені Постановою НБУ № 917/БТ від 22.12.2015.

ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» подав до ПАТ «Банк Михайлівський» 5637 платіжних доручень на списання коштів з рахунку та їх перерахування на рахунки фізичних осіб, в тому числі, позивачу.

До акту № 2 від 01.06.2016 доданий додаток № 2 «Перелік фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № 26509300055802 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр»», до якого включений позивач із зазначенням загальної суми перерахування 201672,29 грн. (а.с.67).

Висновки щодо нікчемності правочинів викладені в акті № 2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, затверджені наказом від 01.06.2016 № 42/2 і свідчать про факт встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., в тому числі перерахуванню коштів на рахунок позивача.

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними, при цьому перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину, і уповноважена особа Фонду може повідомляти про нікчемність правочину сторони за правочинами (договорами), вчиненими (укладеними) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виключно з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В даному випадку нікчемність, за висновком відповідача, полягає у тому, що фактичне повернення коштів позивачу відбувалось за рахунок ПАТ «Банк Михайлівський», так як ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» не мало в розпорядженні достатньо коштів.

Вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий Центр» і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов’язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

При цьому відповідач зазначає, що означені вище договори відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 є нікчемними в силу положень п.п.2, 7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI.

Втім суд вважає, що ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

За приписами ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Повернення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено 19.05.2016, отже, кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, зазначених як підстава для визнання нікчемним правочину у п.7-9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, тобто того, що банк уклав саме з позивачем правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; правочин (у тому числі договір) з позивачем як пов'язаною особою банку і такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснив операції, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ст.228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В даному випадку відповідачем не наведено, судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним укладеного позивачем як договору банківського рахунку від 02.11.2015 № 980-014-000002092, так і проведеної 19.05.2016 транзакції (перерахування та зарахування) коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений вище правочин на момент його укладення та виконання є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Щодо посилання відповідача на нікчемність договорів відступлення права вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 апеляційний суд зазначає, що зазначені договори відступлення права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, та не стосуються договорів позики, отже вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори, за якими ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повинно повернути залучені кошти.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у спірному випадку підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу, який укладено між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський».

В той же час, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття постанови суду від 14.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічні положення містяться і в ст.2 КАС України (в редакції з 15.12.2017), відповідно до частини першої якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

При цьому, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів наявність негативних протиправних наслідків для позивача як наслідок такої бездіяльності.

Таким чином, для вирішення питання щодо допущення Уповноваженою особою у спірних правовідносин протиправної бездіяльності є визначальним встановлення обставин, які свідчать чи було допущено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайловський» невиправдано пасивну поведінку відносно позивача при формуванні переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно п.17 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені ст.37 Закону № 4452-VI.

Так, вказаною нормою права передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Законута нормативно-правових актів Фонду.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Також, згідно п. 1.18. Розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням №2 від 05.07.2012 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов’язаний (зобов’язана), зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

В даному випадку судом встановлено, що відповідачем на виконання наданих йому Законом №4452-VI повноважень уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайловський» здійснено перевірку правочинів, укладених ПАТ «Банк Михайловський» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, і в межах вказаної перевірки виявлені обставини, які, за позицією відповідача, вказують на нікчемність укладення позивачем договору з банківською установою.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та враховуючи законодавчо визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, не можливо стверджувати про допущену протиправну бездіяльність уповноваженої особи (протиправну пасивну поведінку) у спірних правовідносинах, оскільки Уповноваженою особою вчинені певні дії, результат яких, за її позицією, дозволяє дійти висновку про нікчемність укладеного договору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав на наявність правових підстав для висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не доведеність відповідачем наявності правових підстав для невключення рахунку позивача, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Згідно із ст. 27 Закону № 4452-VI, п.5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Також вказаним Положенням передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Так пунктом 6 розділу ІІІ вказаного Положення встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

Надання уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розд. ІІІ Положення № 14 є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

За таких обставин є правильним висновок суду про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати Державній організацій «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2, які були переказані 19.05.2016 TOB «Інвестиційно-розрахунковим центром» на поточний рахунок №26207524368901.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для часткового скасування судового рішення та ухвалення в цій частині нового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №808/248/18 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».

Прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі №808/248/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко