Постанова № 74728920, 14.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокусправа № 808/2895/17 (суддя Прудивус О.В., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача ОСОБА_1

судді: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 березня 2018 року у справі №808/2895/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» 29 вересня 2017 року звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, згідно з яким, просить частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «В1» від 14.09.2017 № НОМЕР_1, а саме в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 28 998,00 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 14 499,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» викладені у акті 465/08-01-12-02124911195 від 28.08.2017 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було частково прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ».

Зазначає, що в товарно-транспортній накладній зазначена адреса офісу, а не складу позивача. Придбаний товар відсутній у ланцюгах постачання або виробника та є товаром з невідомим походженням, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за червень 2017 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 28.08.2017 № 465/08-01-12-02124911195 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» з питання достовірності нарахування від’ємного значення з податку на додану вартість за червень 2017 року» (далі - акт перевірки) (а.с. 65-95).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що, на думку відповідача, призвело до завищення від’ємного значення з податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2017 року на суму ПДВ 29 731,00 грн., та заниженню від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 733,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0007851210 від 14.09.2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29 731,00 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 14 865,50 грн. (а.с. 59).

Згідно з розрахунком суми зменшення розміру бюджетного відшкодування оскаржуване податкове повідомлення-рішення складається з двох складових: 1) 28 998,00 грн. сума завищення позивачем податкового кредиту за червень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ»; 2) 733,33 грн. сума заниження позивачем від’ємного значення за червень 2017 рок, сплаченого позивачем ПАТ «ЗАПОРІЖТАРА», що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (а.с. 133).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договір поставки товару - виробів (запчастин до авіаційної техніки) з ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» (продавець) від 08.01.2013 року № 01/01-13 (а.с.23-24).

За умовами цього договору, а саме п. 1.2 номенклатура, кількість, комплектність, ціни на вироби визначаються в додаткових угодах, що укладаються в рамках цього Договору, які після підписання їх сторонами додаються до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Пунктом 5.1 зазначеного договору визначено, що позивач здійснює 100% оплату ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» протягом 60 банківських днів від дня поставки виробів, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах на поставку виробів та п. 9.1 передбачено, що цей договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх узятих на себе зобов’язань і повних взаєморозрахунків за ним (а.с. 23).

09.06.2017 між позивачем та ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» було укладено додаткову угоду № 11, за умовами якої ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» продає, а позивач купує вироби в номенклатурі, кількості і по цінам, що вказані у додатку до цієї додаткової угоди. Загальна вартість виробів по додатковій угоді від 09.06.2017 № 11 складає 173 988,00 грн., у тому числі ПДВ 28 998,00 грн. (а.с. 25).

Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди від 09.06.2017 № 11 виробами, які придбає позивач, є шина основного колеса, крісел № 865*280 1А, кількість: 12 штук, сума без ПДВ 144 990,00 грн., ПДВ: 28 998,00 грн., загальна сума з ПДВ: 173 988,00 грн. (а.с. 25).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини купівлі товару.

Так, ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» виписано позивачу видаткову накладну від 22.06.2017 № 91 (а.с. 26) та податкову накладну від 22.06.2017 № 11 на загальну суму 173 988,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 998,00 грн. (зареєстровану у встановленому порядку) на товар: шина основного колеса, крісел №865*280 1А, кількість: 12 штук (а.с. 145).

Позивач 22.06.2017 перерахував ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» платіж у загальному розмірі 173 988,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.06.2017 (а.с. 28).

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» товару було здійснено безпосередньо позивачем, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.06.2017 №22/06 (а.с. 27).

Обставини використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджуються подальшим його продажем, а саме шину основного колеса у кількості 12 штук позивач реалізував Компанії «Hazel Uk Limited» на підставі укладеного між сторонами контракту від 25.08.2017 № HZL/ESE/S/50/08/17-02 (а.с. 29-31, 32).

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Щодо доводів відповідача про те, що в товарно-транспортній накладній (а.с. 27) зазначена адреса офісу, а не складу позивача, слід зазначити, що ця обставина є незначним недоліком у заповненні документа, який не перешкоджає можливості ідентифікувати перевезений товар та осіб які здійснили таке перевезення, тобто це є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента позивача, та іншими юридичними особами в ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, можливо допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, доводи представника позивача, щодо можливого придбання ТОВ «АСТІОН БУД», яке є підприємством у ланцюгу постачання, шин основного колеса 1А(865х280) у неплатника ПДВ, в наслідок чого відсутні данні в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо цього товару, спростовано відповідачем не було.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 березня 2018 року у справі №808/2895/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків визначених законодавством.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 14 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 15 червня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко