Постанова № 74728915, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4426/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Місце та час укладення судового рішення « 10:03», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 13.11.2017 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Крусян А.В.

суддів: Градовського Ю.М. , Лук'янчук О.В.

за участю секретаря судового засідання Апексімова І.С.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30.08.2017р. фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016р. №№0000442201; НОМЕР_1; НОМЕР_2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст.20, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1578 від 23.12.2015р., направлень на перевірку №№840, 841 від 23.12.2015р. з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, порядком здійснення готівкових розрахунків, веденням обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, проведено фактичну перевірку клуб-бару за адресою: м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 46-А, ФОП ОСОБА_3, за період 2014-2015рр.

За результатами перевірки складений акт від 25.12.2015р. /а.с.16-19/, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016р.:

№0000442201 за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. а саме за неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, що виразилось у ненаданні накладних на алкогольні напої на суму 62250,50грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 124501грн. /а.с.22/;

№0000452201 за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме за зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 43733,46грн. згідно накладних від 20.11.2015р., 21.11.2015р. в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, застосовано штрафні санкції у розмірі 43733,46грн. /а.с.20/;

№0000462201 за порушення ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме за зберігання алкогольного напою місткістю 40%, об’ємом 1л без марки акцизного податку встановленого зразка, застосовано штрафні санкції у розмірі 17000грн. /а.с.21/

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Одночасно до заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 17 даного Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 № 251, єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності, пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2015р. позивачем отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в тому числі сидром та перрі (без додання спирту) (реєстраційний номер ліцензії 151501641992) (терміном дії з 25.11.2015р. по 25.11.2016р.), тобто яка була чинна на момент проведення перевірки /а.с. 67/. В ліцензії зазначено місце торгівлі: м. Одеса, Приморський район, вул. Мала Арнаутська, 46-А, клуб-бар.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000452201 від 20.01.2016р. суд першої інстанції правильно посилався на те, що оскільки в ліцензії визначено місце торгівлі: м. Одеса, Приморський район, вул. Мала Арнаутська, 46-А, клуб-бар, тому позивач здійснював зберігання алкогольних напоїв отриманих за накладними від 20.11.2015р, 21.11.2015р. відповідно до наданої ліцензії.

Вимоги до місця зберігання алкогольних напоїв визначені у пункті 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», в якому (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією. Пункт 17 вказаних Правил містить вимоги про те, що закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні. Пунктом 18 Правил передбачені вимоги щодо температурного режиму при зберігання алкогольних напоїв, зокрема, горілки та горілки особливої - від -5° С до +25° С, лікеро-горілчаних виробів - від +10° С до +20° С і відносній вологості повітря не більш як 85 відсотків, вино - від +8° С до +16° С (напівсолодке, напівсухе - від -2° С до +8° С), коньяку - не менш як +5° С.

При цьому, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під роздрібною торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; а місцем торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20кв.м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що клуб-бар, який належить позивачу, за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанов Верховного Суду від 12.04.2018р. (справа №2а-2234/10/0770).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та скасував податкове повідомлення-рішення №0000452201 від 20.01.2016р.

В результаті проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено ведення обліку товарно-матеріальних цінностей на місці здійснення розрахункових операцій згідно з додатками.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, вказані вимоги щодо обліку товарних запасів не поширюються на фізичну особу-підприємця, яка є платником єдиного податку та не зареєстроване платником податку на додану вартість.

Згідно з положеннями ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень Постанови правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансові санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що в оглянутому клуб-барі позивачем не надані накладні на алкогольні напої на суму 61250,50грн. /а.с.18/ В акті зазначається, що до акту додаються 23 вкладених аркуші, додаток на 3арк. за наявним товаром, видаткові накладні та опис товару на 3 арк. /а.с.19/ Проте, зазначені документи відсутні в матеріалах справи, відповідачем ані суду першої , ані другої інстанції не надано.

Тому відсутні докази, з яких би слідкувало підтвердження реалізації позивачем виявлених під час перевірки не облікованих товарів на зазначену суму.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу та задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000442201 від 20.01.2016р.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 17 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень (абзац 15 частина друга).

За правилами пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з пп. 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до п. 226.1, п. 226.9 ст. 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

При цьому зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на продаж повної (невідкоркованої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається збереження марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено зберігання єдиного алкогольного напою віскі 1л., 40%, без марки акцизного податку встановленого зразка. /а.с.18/

Однак відповідачем не надані суду докази, за допомогою яких можливо було встановити, яку саме єдину пляшку алкогольного напою віскі 1л, 40 % , зберігав позивач, чим підтверджується відсутність маркировки, фотофіксацією вказаного алкогольного напою, актом додатком про його виявлення на місці проведення перевірки.

Тому внаслідок відсутності доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що спірне податкове повідомлення – рішення №0000462201 від 20.01.2016р. винесено неправомірно та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі позивач не навів суду будь-яких доводів на спростування висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15.06.2018р.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6