Постанова № 74728854, 14.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/651/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П’янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018р. по справі № 820/651/18 за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати дії Люботинської міської ради Харківської області щодо надання дозволу на розроблення землевпорядної документації з метою подальшої передачі земельних ділянок у приватну власність для потреб садівництва та інших потреб на землях пам’яток культурної спадщини, пам’яток архітектури загальнодержавного значення охоронний № 701, № 702 в державному реєстрі, розташованих на території м. Люботин, такими, що не відповідають вимогам Закону України “Про охорону культурної спадщини”, Земельному кодексу України, статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (м. Люботин, вул. Гиївська, 2) до Люботинської міської ради Харківської області (м. Люботин, вул. Слобожанська, 26) про визнання протиправними дій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, та просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач надав заяву про відкладення розгляду справи, яка не підлягає задоволенню, оскільки відсутні правові підстави, відповідно до ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що рішення Люботинської міської ради від 23 грудня 2009 року № 1014 “Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд цілісного майнового комплексу оздоровчого табору “Надія” в м. Люботині по вул. Хижного/Коцюбинського, 16а/19 АТ “Колос” (правонаступником якого є ТОВ “Колос І КО”), прийнято міською радою на підставі заяви керівництва АТ “Колос”, якому вказаний цілісний майновий комплекс належав на підставі договору купівлі-продажу № 09-К від 25 лютого 2008 року та свідоцтва про право власності від 18 серпня 2008 року.

27 червня 2008 року Люботинською міською радою прийнято рішення від № 579 “Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва в місті Люботин садівничого товариство “Експрес-3”.

Зазначене рішення було прийнято на підставі заяви голови садівничою товариства про передачу у приватну власність земельної ділянки членам садівничого товариства з урахуванням генерального плану організації садівничого товариства “Експрес-3”, затвердженого рішенням Люботинської міської ради від 27 червня 2008 року № 578.

На підставі вказаного рішення усіма членами садівничого товариства розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка була погоджена у встановленому законом порядку відповідними державними органами у сфері регулювання земельних ресурсів та містобудування та затверджена рішеннями Люботинської міської ради в порядку, встановленому Земельним кодексом України, членами садового товариства були отримані Державні акти на право власності на землю та зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Згідно Експлікацій земель, виготовлених за Формою 6-зем для кожної земельної ділянки садівничого товариства “Експрес-3”, вказані земельні ділянки належать до сільськогосподарських земель. Відповідно до “Класифікації видів цільового призначення земель”, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі для ведення садівництва є землями сільськогосподарського призначення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо надання дозволу на розроблення землевпорядної документації з метою подальшої передачі земельних ділянок у приватну власність для потреб садівництва та інших потреб на землях пам’яток культурної спадщини, пам’яток архітектури загальнодержавного значення охоронний, позивач звернувся до суду з даним позовом .

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляються згідно зі ст. 47 Закону України "Про землеустрій". Проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони земель історико-культурного призначення. У разі зміни землевласника та землекористувача, у тому числі орендаря, у межах цих територій вони зобов'язані забезпечувати режим охорони земельних ділянок і їх збереження відповідно до встановленого правового режиму використання. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організацій встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1094.

Вказаним Порядком передбачено обов'язкове погодження проекту землеустрою органом земельних ресурсів природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі.

Таким чином, земельним законодавством чітко визначена процедура встановлення меж та режиму використання територій історико-культурного призначення, згідно з якої місце розташування, площа, межі та режим використання вказаних земель встановлюються за проектами землеустрою, розробленими, погодженими та затвердженими у порядку, встановленому законодавством, діючим на теперішній час.

Межі та площа територій, на які посилається позивач, як на землі історико-культурного призначення, проектами землеустрою в порядку, встановленому діючим законодавств не встановлені.

Окрім того, за формою державної статистичної звітності N 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачам угіддями та видами економічної діяльності" та формою N 2-зем "Звіт про землі, які перебувають у власності й користуванні", по місту Люботин Харківської області землі історико-культурного призначення не обліковуються.

Відповідно до ст. 32 Закону "Про охорону культурної спадщини" навколо окремих пам'яток мають встановлюватися охоронні зони. Межі та режими використання за охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Відносини із становлення охоронних зон пам'яток архітектури врегульовані ДБН Б.2.2-2-2008 "Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури".

Згідно п. 1.12 ДБН Б.2.2-2-2008 відповідальними за визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури та містобудування є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування і архітектури і центральний орган виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, діючим законодавством визначено порядок встановлення охоронних зон, межі та режими використання яких повинні бути визначені науково-проектною документацією, розробленою згідно з ДБН Б.2.2-2-2008 та затвердженою відповідним органом охорони культурної спадщини.

Як свідчать письмові докази, на теперішній час охоронні зони навколо пам'ятки культурної спадщини "Палац заміської садиби" в порядку, встановленому чинним законодавством не встановлені.

Статтею 54 Земельного кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Тобто, чинний Земельний кодекс України передбачає можливість перебування земель історика культурного призначення у приватній власності.

Статтею 47 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власник земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони земель історико-культурного призначення. У разі зміни землевласника та землекористувача, у тому числі орендаря, у межах цих територій вони зобов'язані забезпечувати режим охорони земельних ділянок і їх збереження відповідно до встановленого правового режиму використання.

В ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зазначено, що встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Тобто, ніяких обмежень щодо можливості для фізичних та юридичних осіб реалізувати своє право володіти, розпоряджатися та використовувати дані об'єкти, і таким чином здійснювати право власності або користування на них, діючим законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних міських рад належить розпорядження землями відповідних територіальних громад передача їх громадянам та юридичним особам у власність або у користування. Згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання у сфері земельних відносин. Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи викладене, повноваження щодо надання дозволів на розробку землевпорядної документації є виключною компетенцією Люботинської міської ради, яка є колегіальним органом, та приймає рішення (надає згоду або відмовляє) на пленарних засіданнях більшістю голосів. Встановлення або відсутність обставин, необхідних для прийняття рішення також знаходиться в компетенції ради.

З огляду на вище встановленні обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції достовірно встановлено, що Люботинська міська рада, яка є колегіальним органом, при прийнятті рішень щодо надання дозволу на розроблення землевпорядної документації, діяла на підставі та в межах наданих повноважень.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимог апелянта про ухвалення окремої ухали, колегія судів зазначає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу в разі , якщо під час розгляду справи було виявлено порушення закону, а таких порушень виявлено не було.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311 п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 по справі № 820/651/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4