Постанова № 74728799, 11.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 526/2396/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, суддя Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 23.04.18 по справі № 526/2396/17

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Гадяцької міської ради

третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Гадяцької міської ради, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 29.09.2015 №24845036 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та позначеної у технічному паспорті літерою А1, загальною площею 40,4 м.кв., літера Б сарай, літера В вбиральня, літера А тамбур, на підставі рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.06.2015 у справі №526/1775/14ц.

В обгрунтування позову зазначив, що рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та позначеної у технічному паспорті літерою А1, загальною площею 40,4 м. кв., літера Б сарай, літера В вбиральня, літера А тамбур, на підставі рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.06.2015 у справі №526/1775/14ц, прийнято державним реєстратором протиправно, оскільки реєстрацію здійснено за наявності невідповідностей між заявленими правами та поданими документами, внаслідок чого порушено права позивача.

Ухвалою Гадяцького районного суду від 12.02.2018 адміністративну справу передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868, ст.ст. 2, 180, 210, 224 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Гадяцького районного суду від 16.06.2015 по справі №526/1775/14-ц проведено розподіл будинковолодіння між позивачем та ОСОБА_2, а також виділено в користування та визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння №15-а по провулку О.Кошового в м. Гадячі Полтавської області квартиру №1, виділено в користування та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину домоволодіння №15-а по провулку О.Кошового в м. Гадячі Полтавської області квартиру №2.

29.09.2015 ОСОБА_2 звернулася до реєстраційної служби Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області із заявою про здійснення державної реєстрації права власності.

29.09.2015 відповідачем прийнято спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24845036, яким за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, розмір частки 1/1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на квартиру з господарськими будівлями №1, що розташовані за адресою: провулок О.Кошового, 15а, м. Гадяч Полтавська область, державний реєстратор діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Пунктом 1 ч. 1 ст 4. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 13 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Підставою для державної реєстрації прав, відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.10 п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час розгляду заяви про реєстрацію встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до пункту 15 Порядку, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

В силу п.2 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Гадяцького районного суду від 16.06.2015 по справі №526/1775/14-ц проведено розподіл будинковолодіння між позивачем та ОСОБА_2, а також виділено в користування та визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння №15-а по провулку О.Кошового в м. Гадячі Полтавської області квартиру №1.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.1 якої (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Враховуючи наведені правові норми, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно та у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому законодавець визначив перелік підстав, встановивши наявність яких державний реєстратор може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. Вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Судом встановлено, що підставою прийняття рішення про реєстрацію права власності від 29.09.2015 за ОСОБА_2 на квартиру №1 в житловому будинку №15а по пров. О.Кошового у місті Гадяч було рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.06.2015, яке на час вчинення реєстраційних дій було чинним та не скасоване, а тому у державного реєстратора були підстави вважати таке рішення правовстановлювальним документом та відсутні підстави відмовити заявнику згідно зі статтею 24 Закону №1952-IV.

В подальшому, ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.01.2018 у справі №526/1775/14-ц було скасовано рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.06.2015 у зв’язку із нововиявленими обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що скасування рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.06.2015 ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.01.2018 у справі №526/1775/14-ц не свідчить про протиправність реєстрації майнових прав на спірний об'єкт станом на момент вчинення такої реєстрації 29.09.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірне рішення прийнято державним реєстратором правомірно, на підставі та в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 22.01.2018 №39291901, на підставі ухвали Гадяцького районного суду від 16.01.2018 у справі №526/1775/14-ц скасовано право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції наголошували на тому, що за ОСОБА_2 було зареєстровано право, яке не визнано судом взагалі. На переконання позивача, за третьою особою зареєстровано право власності на квартиру частка власності 1/1, площею 40,4 м.кв., тоді як у рішенні суду ідеться лише про розподіл домоволодіння на 1/2 частки та визнання права власності на домоволодіння 1/2 частки, площею 37 кв.м. Таким чином, розмір частки 1/1 судом не визнавалася і право власності на майно площею 40,4 м.кв. судом не визнавалося, тому рішення суду не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував такі посилання позивача оскільки вони спростовуються рішенням Гадяцького районного суду від 16.06.2015 по справі №526/1775/14-ц, із змісту якого вбачається, що відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної експертизи №15/16-17/18 від 27.04.2015 ОСОБА_2 виділено в користування та визнано право власності "на 1/2 частину домоволодіння №15-а по провулку О.Кошового в м. Гадячі Полтавської області квартиру №1, (зафарбовану у синій колір в додатках № 2, 3 до висновку). По житловому будинку - основна частина житлового будинку літ. „ А-1 : - коридор « 1-1» площею 4,0 м2; - санвузол « 1-2» площею 5,8 м2; - коридор « 1-3» площею 5,2 м2; - кімнату житлову « 1-4» площею 7,1 м2; - кімнату житлову « 1-8» площею 9,3 м2; - кухня « 1-9» площею 5,6 м2.

В основній частині житлового будинку літ. «А-1» виділяється площа 37,0 м2 на суму 19284 грн. Прибудова літ. «а» ( тамбур І) площею 2,9 м2 на суму 983 грн.

По іншим будівлям і спорудам: - сарай у складі літ. «Б» - 5502 грн.; - вбиральня літ. « В» - 1141 грн.; - огорожа №1 (дерев'яна з прозорами по металевих стовпах) - 133 грн.; - огорожа №2 (дерев'яна суцільна по металевих стовпах) - 1073 грн.; - огорожа №3 (металева сітка по металевих стовпах) - 482 грн.; - хвіртка № 4 (металева по металевим стовпах) у спільному користуванні співвласників - 139 грн.; - ворота №5 (металеві по металевих стовпах) у спільному користуванні співвласників - 312 грн. На суму 8 782 грн.

Всього ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння виділяються будівлі та споруди на суму 29049 грн., що на 4949 грн. менше, ніж повинно бути."

Згідно з технічним паспортом на квартиру №1 з господарськими будівлями в житловому будинку №15а по пров. О.Кошового у місті Гадяч від 27.08.2015, основна частина житлового будинку літ. "А-1" складається з: коридор « 1» площею 4,1 м2, санвузол « 2» площею 5,8 м2, житлова кімната « 3» площею 7,4 м2, коридор « 4» площею 5,2 м2, житлова кімната « 5» площею 9,3 м2, кухня « 6» площею 5,7 м2, тамбур «І» площею 2,9 м2, всього на загальну площу приміщень по квартирі 40,4 м.кв.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що у державного реєстратора не було підстав, вичерпний перелік яких встановлений статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на квартиру з господарськими будівлями №1, що розташовані за адресою: провулок О.Кошового, 15а, м. Гадяч Полтавська область, державний реєстратор діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що він був позбавлений права на подання доказів, а саме технічного паспорта, оскільки питання про забезпечення позову було вирішено ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. Зазначена ухвала набрала законної сили та не була оскаржена позивачем до суду апеляційної інстанції, що свідчить про те, що позивач погодився із зазначеною ухвалою.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року по справі 526/2396/17 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 526/2396/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 18.06.2018.