Рішення № 74728774, 06.06.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1131/18

2/215/1000/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Махоня Н.Ю.

розглянувши в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, про відшкодування моральної шкоди, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 134000 грн. моральної шкоди, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-10).

В обґрунтування вказує, що в період роботи у кар’єрі в шкідливих умовах праці тривалий час помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора, на ПрАТ, ним отримані хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії ( пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), ЛН другого ступеню, вібраційна хвороба 1- 2 стадії від дії загальних вібрацій, синдром периферичної ангіодистонії і полірадикулоневропатії з деформуючим артрозами ліктьових колінних суглобів, які, відповідно до акту розслідування від 21.02.2013р., виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 16.05.2014р. при повторному огляді позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 % по двох профзахворюваннях, безстроково.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань, позивач неодноразово знаходився на лікуванні, йому важко виконувати будь-яку роботу, він терпить постійну задишку, епізоди утруднення дихання виникають по 3-4 рази на добу, кашель з утрудненим відходженням слизового відхаркування, біль та обмеження об’єму рухів у плечових, ліктьових і колінних суглобах, підвищена мерзлякуватість, запаморочення, обмежений у спілкуванні з оточуючими, значну частину часу витрачає на підтримання свого здоров’я, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву по розгляд справи у його відсутност, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник ПрАТ за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала, надала відзив на позовну заяву, та заяву про розгляд справи у її відсутності. Вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров’я. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення факту матеріальної шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.12.1976р. по 29.05.2013 р. позивач працював на ПрАТ помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора, більше 36 років 2 місяців (а.с.25-34).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04.04.2013р. (а.с.17 - 20), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії ( пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), ЛН другого ступеню, вібраційна хвороба 1- 2 стадії від дії загальних вібрацій, синдром периферичної ангіодистонії і полірадикулоневропатії з деформуючим артрозами ліктьових колінних суглобів. Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40%, згідно висновку МСЕК від 24.05.2013р. повторно 01.05.2014р.– безстроково по двох профзахворюваннях (а.с.20, 21).

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов’язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 04.04.2013р. (а.с.17-20), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів, вібрації, шуму, важкості праці, пилу середовища та трудового процесу. Умови виробничого середовища та важкість праці машиніста екскаватора, помічника машиніста екскаватора відносяться до 3 класу 1-2 ступеню шкідливості.

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 32 роки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов’язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв’язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються висновками МСЕК (а.с.14-16, 21-22), позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 24 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач, завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином, стягнута моральна шкода, у зв'язку з ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 704.80 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 211, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 – 24000 / двадцять чотири тисячі / грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 - 704.80 грн. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: