Постанова № 74728761, 12.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1829/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Струкової Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 (головуючий суддя Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 29.12.17 р.) по справі № 818/1829/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі - ТОВ "Сумифітофармація", позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач, Сумська митниця), в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- рішення службової особи Сумської митниці ДФС від 07.11.2017 № UА805180/2017/000297/2 про коригування митної вартості товарів - частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: - каркаде суха ломана квітка (сіфтінг) в кількості 20000 кг, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" згідно митної декларації № UА805180/2017/017772, в результаті чого позивачу необхідно надмірно сплатити до Державного бюджету України 84418,44 грн., з яких: ввізне мито (15%) - 33323,07 грн., ПДВ (20%) - 51 095,37 грн., які зарезервовані та заблоковані на рахунку Сумської митниці ДФС як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації від 09.11.2017 № UА805180/2017/018180;

- рішення про відмову у прийнятті митної декларації від 02.11.2017 № UА805180/2017/017772, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.11.2017 № UА805180/2017/00326.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 07.11.2017 № UА805180/2017/000297/2 .

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Сумської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.11.2017 № UА805180/2017/00326.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 11, код ЄДРПОУ 31997624) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи вказане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення закону, зокрема, норми ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи згідно з наведеним переліком.

Так, у своїх запереченнях проти позову відповідачем наведено підстави для витребування додаткових документів від декларанта позивача, що визначені вищевказаною нормою Митного кодексу України, зокрема:

- відсутність банківських платіжних документів та будь-яких інших бухгалтерських документів, що підтверджують вартість імпортованого товару;

- пред’явлення до митниці 02.11.2017 р. інвойсу, в якому вказано, що його видано на контракт, строк дії якого минув 30.06.2017 р.;

- вага товару по контракту згідно з інвойсом 96 000 кг, хоча в контракті вказано лише загальну суму контракту і не передбачено будь-яких вагових показників;

- відвантаження товару згідно з коносаментом 22.08.2017 р., в той час як інвойс на оплату товару видано через місяць - 31.08.2017 р. і поставка товару згідно з ним мала відбутися тільки 28.09.2017 р.;

- коносаментом передбачено графу для внесення даних про вартість товару, на який цей документ оформлюється, однак у поданому декларантом позивача коносаменті ця графа порожня і не містить вартісних даних;

- відповідно до пункту 7.1 контракту позивачем має бути сплачена пеня в розмірі 0,05% від суми інвойсу на кожне відвантаження за кожен день прострочення виконання зобов’язання, а це 46 240 дол. США (сума інвойсу) * 0,05% = 14,00 дол. США за кожен день прострочення оплати). Відтак, сума штрафних санкцій (як складова частина ціни, що підлягає сплаті за товар) має увійти як складова частина до митної вартості і жодним чином не співпадає із заявленою декларантом.

Таким чином, на етапі перевірки товаросупровідних документів на імпортований товар митниця не доводить неправильність заявленої декларантом митної вартості, а лише письмово вимагає надання додаткових документів, як встановлено нормою частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

Також, апелянт посилається на те, що згідно з абз.5 пояснень до гр. 33 Рішення пункту 2.1 розділу II до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених Наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 598, докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні зазначаються виключно у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу). Проте, графа 31 «Код МВВ митного органу» Рішення про коригування митної вартості товарів № UА805180/2017/000297/2 містить цифру «3», що означає проведення коригування вартості товарів позивача за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а тому наведена норма Правил заповнення не підлягала застосуванню при розгляді даної справи.

Окрім того, судом першої інстанції наводяться доводи, що свідчать про ненадання оцінки зібраним у справі доказам, відсутність мотивів неврахування деяких з них та про необ’єктивне дослідження обставин справи.

Так, відповідачем винесено законне рішення з виконанням вимог Митного кодексу України та Правил заповнення, однак суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не застосував вищевказаних норм матеріального права, неповно та необ'єктивно дослідив докази та обставини справи, а мотиви прийняття судового рішення ґрунтуються на підставі власних внутрішніх переконань, що є доказом неправильного застосування норм матеріального права, передбачених ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, а також свідчить про порушення вимог процесуальних норм права, передбачених ч.1 ст. 90 та ч.1 ст. 242 КАС України.

Також, судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вказано про те, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На думку відповідача, вказані доводи суду стали наслідком неповного дослідження доказів справи, адже графа 31 «Код MBB митного органу» Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2017/000297/2 містить цифру «3», що означає проведення коригування вартості товарів позивача за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Тобто, судом зазначається про невиконання обов’язку щодо зазначення даних для застосування резервного методу, в той час як самим же предметом спору підтверджується застосування відповідачем іншого методу - методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Ще одним із мотивів прийняття оскаржуваного судового рішення є те, що відповідачем безпідставно не взято до уваги експертний висновок ДП «Держзовнішінформ», викладений в листі від 01.11.2017 року № 111/533, а також те, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами.

Відповідачем зверталась увага суду на вказані товаросупровідні документи позивача, що містяться в матеріалах даної справи, проте судом першої інстанції неповно здійснено дослідження цих доказів, оскільки відносно даної конкретної партії товару позивача контракт взагалі не є підтвердженням заявленого розміру митної вартості оцінюваних товарів. В той же час, лише у специфікації та інвойсі міститься інформація про вартість конкретних товарів, що направлялись від продавця до позивача.

Щодо листа ДП «Держзовнішінформ» від 01.11.2017 року № 111/533, відповідач звертає увагу на те, що вказаний лист не є експертним висновком, а є «ціновою довідкою на товар і вміщує інформацію про можливий рівень цін на товар на конкретному ринку з урахуванням умови поставки» (інформація з офіційного сайту ДП «Держзовнішінформ»). Тобто, цей документ носить суто інформаційний характер і не може бути доказом повноти заявленої митної вартості імпортованого товару.

При цьому, положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мін'юсту України від 08.10.1998 № 53/5, Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Мін'юсту України від 12.12.2011 № 3505/5, Закону України "Про судову експертизу" також підтверджують те, що лист ДП «Держзовнішінформ» від 01.11.2017 року № 111/533 не є експертним висновком.

У листі ДП «Держзовнішінформ» зроблено висновок про відповідність контрактних цін рівню ринкових цін на даний товар. При цьому, відповідач перевіряє правильність обчислення митної вартості товарів, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари із усіма додатковими витратами відносно нього до перетину митного кордону України, а не ринкової.

Окрім того, у резолютивній частині рішення судом вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1600 грн. Вказане свідчить, що позивачем сплачено судовий збір лише за одну немайнову позовну вимогу.

Однак, згідно з прохальною частиною позову ТОВ «Сумифітофармація» просило визнати протиправними та скасувати два акта суб’єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 р. - без змін, посилаючись на таке.

Так, відповідач, як при розгляді справи по суті, так і в апеляційній скарзі не надавав та не надає належних та достатніх доказів того, чому АСАУР спрацювала після здійснення порівняння ціни декларованого позивачем товару (каркаде суха ламана квітка (сіфтінг)) з наявною в базі ЄАІС ціни раніше поставленого товару (сушені пелюстки рози каркаде), зважаючи на те, що дані товари зовсім різні за якістю і порівняння їх цін є некоректним у зв'язку з необ'єктивністю.

Також, відповідач посилається на відсутність у коносаменті даних про вартість товару.

В той же час, відповідно до положень пп. є) п. 1 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України, коносамент не передбачає обов’язкової вимоги про зазначення вартості товару.

Висловлюючи свою позицію про те, що коригування відбулося за третім методом (на підставі вартості щодо подібних (аналогічних) товарів, а не за резервним методом, тому, на думку відповідача, судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення покладені обставини, що не мали місця в даному судовому спорі, відповідач посилається на абзац 5 пояснень до графи 33 Рішення пункту 2.1. розділу II до Правил заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. №598.

В свою чергу, відповідно до положень абз. 4 графи пояснень до гр. 33 зазначеного нормативного акту, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також, в апеляційній скарзі відповідач робить необґрунтовані висновки про те, що лист ДП «Держзовнішінформ» №111/533 від 01.11.2017 р. не є експертним висновком. При цьому, не зазначає, чому цей висновок не було взято до уваги при декларуванні, та не зазначалося в рішенні про коригування митної вартості товару, що цей висновок не є експертним висновком, у тому розумінні як його трактує відповідач в апеляційній скарзі.

Зазначене свідчить про відсутність порушень судом першої інстанції положень ст. 90 КАС України стосовно всебічності, повноти та об’єктивності прийнятого судового рішення.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано його позицію, не надано правової оцінки аргументам відповідача, що свідчить про порушення положень ч.ч. 1, 3 ст.242 КАС України, на думку позивача, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при розгляді справи по суті судом першої інстанції враховувалися висловлені позиції сторін та надані ними докази. Про це свідчить зміст судового рішення.

Неповна сплата позивачем судового збору, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, в силу ч. 2 ст. 317 КАС України, не може впливати на правильність прийняття рішення по суті спору, та бути підставою для його скасування.

Окрім того, на підтвердження своєї позиції та спростування доводів апеляційної скарги позивачем додатково подано: копії платіжних доручень в іноземній валюті від 06.03.2018р. №27; від 20.03.2018р. №28; копії коректування до інвойсу № GAG 014465 від 01.03.2018р.; № GAG 014467 від 02.03.2018р.; № GAG 014478 від 06.03.2018р.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправильно застосовані норми матеріального права та допущення порушень норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Проте, зазначені посилання належним чином і належними доказами не підтверджені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідачем надані до суду апеляційної інстанції заперечення проти задоволення заяви ТОВ «Сумифітофармація» про залучення додаткових документів в якості доказів, посилаючись на положення ст.ст. 72, 73, 74, 167 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 02 листопада 2017 року ТОВ “Сумифітофармація” здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - каркаде суха ламана квітка (сіфтінг).

Продавцем товару відповідно до контракту RA046453 від 30.06.2017 (а.с. 19, 20) є компанія Krauter Міх GmbH (Німеччина).

Відповідно до пункту 3.2 вищезазначеного контракту, загальна сума контракту складає 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США.

Згідно з п. 1.1. предметом контракту є постачання рослинної сировини у відповідності специфікацій до контракту.

Відповідно до специфікації № 1 від 30.06.2017 р. до контракту RA046453 (а.с. 21) предметом постачання є:

1. Каркаде сухий цілий цвіт в кількості 24000 кг за ціною 1,52 долари США/кг на загальну суму 36480,00 доларів США.

2. Каркаде сіфтінг в кількості 20000 кг за ціною 1,4долара США/кг на загальну суму 28000,00 доларів США.

Всього за специфікацією № 1 товару на загальну суму 64480,00 доларів США.

Умови поставки товару згідно з п. 1.3 специфікації №1 FOB Апапа (Нігерія).

Відповідно до пункту 1.4. Специфікації №1 оплата здійснюється на протязі 30 днів після прибуття товару в порт призначення.

Для митного оформлення надано наступні документи: Контракт RA046453 від 30.06.2017, Специфікація №1 від 30.06.2017, Інвойс GAR284985 від 31.08.17, Пакувальний лист до інвойсу № GAR284985 від 31.08.17, Сертифікат походження №0004811 від 08.09.17, Коносамент № MAEU 961420156 від 13.09.17, CMR №635 від 06.10.2017, Лист щодо калькуляції ціни та прайс лист б/н від 28.09.17, Фітосанітарний сертифікат № ІК2017/7119 від 08.09.2017, Сертифікат якості №35/17 від 03.08.17, Висновок цінової експертизи №111/533 від 01.11.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення, рахунок №1602 від 26.09.2017.

На підставі вказаних документів декларантом сформовано та подано до Сумської митниці ДФС митну декларацію UA 805180/2017/017772 від 02.11.2017, в якій задекларовано митну вартість товару, відповідно до статті 58 Митного кодексу України, в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: - каркаде суха ломана квітка (сіфтінг) в кількості 20000 кг за ціною 1,40 долара США/кг на загальну суму 28 000,00 доларів США. Згідно офіційного курсу станом на 02.11.2017р. 1 долар США = 26,878403 грн. Вартість товару з урахуванням витрат на транспортування (44 208,66 грн.) склала 796 803,94 грн. ОСОБА_3 визначеної декларантом митної вартості товару підлягало сплаті до бюджету: Ввізне мито (15%) - 119520,59 грн., ПДВ (20%)- 183 204,91 грн.

У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, 02.11.2017 р. Сумською митницею ДФС направлено позивачу електронне повідомлення (а.с. 40) з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з статтями 53, 54 Митного кодексу України, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - виписку із бухгалтерської документації, - каталоги, прайс-листи виробника товару, - копію митної декларації країни відправлення, - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість.

Декларантом, в свою чергу, Сумській митниці ДФС направлено листи від 02.11.2017 № 367, № 370, від 03.11.2017 № 375, від 06.11.2017 № 376 (а.с. 41-44), в яких зазначено, що наданий до митного оформлення пакет документів відповідає вимогам ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, документи не містять розбіжностей та в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість декларованого товару і дає можливість митному органу перевірити числові значення складових заявленої митної вартості.

За результатами розгляду, 07.11.2017 Сумською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 805180/2017/000297/2 (а.с. 45). В результаті коригування митна вартість нижчезазначеного товару збільшилась та склала: частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: - каркаде суха ломана квітка (сіфтінг) в кількості 20000 кг за ціною 1,9000 долара США/кг на загальну суму 38 000,00 доларів США, у зв'язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості товару документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Коригування митної вартості слугувало підставою для прийняття картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2017/00326 (а.с. 16).

Не погодившись з прийнятим рішенням Митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2017 року № UA 805180/2017/000297/2 та карткою відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2017/00326 від 07.11.2017 року, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв’язку із чим, спірні рішення по коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 цієї статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 цієї статті).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана позиція підтверджена правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.03.2018 року по справі №818/800/17.

При цьому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням не основного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2017 № UA805180/2017/017772, додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально.

В свою чергу, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, необхідно зауважити, що розбіжності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Крім того, неподання додаткових документів декларантом з об'єктивних причин, зокрема з причин їх відсутності, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідачем встановлено єдину ціну для товарів різної якості, а саме, відповідно до умов контракту позивач купував товар “каркаде суха ламана квітка (сіфтінг)” за ціною 1,4 дол./кг, натомість відповідач застосував третій метод визначення митної вартості та прийняв до уваги відомості у митній декларації, що стосувалися товару “сушені пелюстки рози каркаде гібіскуса” за ціною 1,9 дол./кг.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що коригування відбулося за третім методом (на підставі вартості щодо подібних (аналогічних) товарів, а не за резервним методом, тому, на думку відповідача, судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення покладені обставини, що не мали місця в даному судовому спорі. При цьому, відповідач посилається на абзац 5 пояснень до графи 33 Рішення пункту 2.1. розділу II до Правил заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. №598.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи, оскільки відповідно до положень абзацу 4 графи пояснень до графи 33 зазначеного нормативного акту, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Щодо посилань відповідача на відмінність відомостей, які вказані в рахунках-фактурах (інвойсах) від даних, які зазначені у специфікаціях, колегія суддів зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами.

Інвойс є розрахунково-платіжним документом (рахунком), за яким виставляються певні суми до оплати, тобто інвойс є похідним документом від контракту.

В даному випадку, при митному оформленні товарів позивачем були надані митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, одиниці виміру, ціни, а відтак доводи щодо наявності розбіжностей у вказаних документах є безпідставними та не свідчать про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи наведене, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивачем до суду апеляційної інстанції, на підтвердження своєї позиції та спростування доводів відповідача, додатково надано:

- копію платіжного доручення в іноземній валюті від 06.03.2018р. №27;

- копію платіжного доручення в іноземній валюті від 20.03.2018р. №28;

- копію коректування до інвойсу № GAG 014465 від 01.03.2018р.;

- копію коректування до інвойсу № GAG 014467 від 02.03.2018р.;

- копію коректування до інвойсу № GAG 014478 від 06.03.2018р.

Вказані документи підтверджують той факт, що контракт № RA046453 від 30.06.2017 р. між продавцем та покупцем (позивачем) є реальним і продовжує діяти, що спростовує позицію відповідача про закінчення дії контракту 30.06.2017р.

Окрім того, умови оплати, які були прописані в специфікації, не могли бути виконані з об’єктивних причин у зв’язку з тим, що поставлений товар не відповідав необхідній якості. В результаті усних домовленостей продавець зменшив суму до сплати за поставлений товар шляхом оформлення коректування інвойсів. Платіжні доручення та коректування інвойсів підтверджують об’єктивність неможливості надання до митного органу платіжних документів в момент декларування, а також проведення розрахунків між сторонами за поставлений товар з урахуванням фактичної якості товару.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 3 статті 77 КАС України встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Представником позивача пояснено та в ході розгляду справи підтверджено, що вищезазначені додаткові докази не надавалися ані відповідачу на запит, ані до суду першої інстанції, оскільки були складені вже після ухвалення відповідачем рішень та рішення суду першої інстанції.

Вказаний факт обумовлений тим, що умови оплати, які були прописані в специфікації, не могли бути виконані з об’єктивних причин у зв’язку з тим, що поставлений товар не відповідав необхідній якості. В результаті усних домовленостей продавець зменшив суму до сплати за поставлений товар шляхом оформлення коректування інвойсів. Платіжні доручення та коректування інвойсів підтверджують об’єктивність неможливості надання до митного органу платіжних документів в момент декларування, а також проведення розрахунків між сторонами за поставлений товар з урахуванням фактичної якості товару.

З огляду на викладене, неподання позивачем до митного органу та суду першої інстанції вищезазначених документів обумовлено об'єктивними причинами, а тому доводи відповідача, викладені у запереченнях проти заяви про залучення документів в якості доказів, про те, що вони не можуть вважатися належними доказами обставин даної справи в розумінні норм ст. 73 КАС України, а тому підлягають поверненню без розгляду, колегією суддів не приймаються до уваги.

Щодо доводів відповідача про відсутність у коносаменті даних про вартість товару, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пп. є) п. 1 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: 2) при перевезенні водним транспортом: транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.

Зазначене свідчить, що коносамент не передбачає обов’язкової вимоги про зазначення вартості товару.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не взято до уваги експертний висновок Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків”, викладений у листі від 1 листопада 2017 року № 111/533, у якому зазначається, що контрактні ціни згідно із специфікацією № 1 від 30.06.2017 до контракту № RA 046453 між ТОВ “Сумифітофармація” та KRAUTER MIX GMBH (Німеччина), не суперечать рівню відпускних цін постачальника та відповідає рівню ринкових цін на відповідний товар.

В апеляційній скарзі відповідач робить необґрунтовані висновки про те, що лист ДП «Держзовнішінформ» №111/533 від 01.11.2017 р. не є експертним висновком. При цьому, не зазначає, чому даний висновок не було взято до уваги при декларуванні, та не зазначалося в рішенні про коригування митної вартості товару, що цей висновок не є експертним висновком, у тому розумінні як його трактує відповідач в апеляційній скарзі.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України найменша митна вартість товару на ідентичний товар перевищує заявлену декларантом, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митним кодексом України передбачено можливість проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи. Але, у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення, а відповідно інформація з вказаної бази не може бути домінуючою обставиною, яка впливає на прийняття таких рішень митним органом.

Також, Митним кодексом України надано право відповідачу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. В ході розгляду справи відповідач не надавав доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 Митного кодексу України "Митні експертизи".

Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при подачі декларантом митної декларації спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за кодами 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості» та код 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що їх заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС». Зазначене спрацювання системи є обов’язковим для інспектора митниці здійснити комплекс заходів по перевірці документів, вказаних в графі 44 МД, з метою контролю правильності визначення митної вартості товару.

При цьому, відповідач, як при розгляді справи по суті, так і в апеляційній скарзі не надавав належних та достатніх доказів того, чому АСАУР спрацювала після здійснення порівняння ціни декларованого позивачем товару (каркаде суха ламана квітка (сіфтінг)) з наявною в базі ЄАІС ціни раніше поставленого товару (сушені пелюстки рози каркаде), зважаючи на те, що дані товари зовсім різні за якістю і порівняння їх цін є некоректним у зв'язку з необ'єктивністю.

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару відповідачем за другорядним методом проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв’язку із чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні рішення по коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, підлягають скасуванню.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в рішенні неправильно послався на застосування митним органом резервного методу замість "3" - коригування вартості товарів позивача за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не позбавляє суд першої інстанції, відповідно до приписів ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України, права на виправлення описки.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Неповна сплата позивачем судового збору, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, в силу ч. 2 ст. 317 КАС України, не може впливати на правильність прийняття рішення по суті спору, та бути підставою для його скасування.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 по справі № 818/1829/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 18.06.2018.