Постанова № 74728515, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2842/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (прийняте у м.Львові суддею Гавдиком З.В.; повний текст складено 02.03.2018) в адміністративній справі № 813/714/16 за позовом ОСОБА_5 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просив зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 (далі – уповноважена особа Фонду) вчинити дії з включення (внесення) його, ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з розміром вкладу 4427 доларів США, з наданням інформації про нього до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника з розміром вкладу 4427 доларів США, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позов обґрунтовував тим, що він має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте, відповідач уповноважена особа Фонду безпідставно не включив його до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення і прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач має намір стягнути з банку кошти, які були залучені по договору банківського вкладу, всупереч вимогам постанов Національного банку України (далі – НБУ), а тому такий правочин є нікчемним. Як наслідок, відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав та просить апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_5 проти вимог скаржника заперечив, мотивуючи тим, що він є вкладником ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського рахунку на суму 4427 доларів США і ці кошти є його власністю, яка має бути повернута Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженою особою Фонду шляхом включення його в реєстр вкладників та отримання гарантованого відшкодування, що до сьогоднішнього дня вчинено не було.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог скаржника заперечив із аналогічних підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Судом встановлено, що 14.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_5 (клієнт) укладено договір за № 012-13113-140215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Крім цього, 17.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу № 004-13113-170215.

Згідно з випискою по особовому рахунку АТ «Дельта Банк» у позивача на рахунку № 26206703990697 перебуває залишок суми коштів у розмірі 4427,20 доларів США.

Як видно з матеріалів справи, постановою правління НБУ від 02.03.2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за № 147 від 03.08.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» по 02.10.2015 включно.

Постановою правління НБУ № 664 від 02.10.2015 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 05.10.2015 по 04.10.2017.

У період дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», на виконання рішення Виконавчої дирекції ФГВФО № 114/15 від 26.05.2015, уповноваженою особою Фонду прийнято наказ № 408 від 29.05.2015 щодо здійснення на підставі протоколів Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», наданих в порядку, передбаченому пунктами 6 та 7 цього наказу, перевірки правочинів (договорів) фізичних осіб, в тому числі, договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) ПАТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,

За результатом проведеної перевірки 16.09.2015 уповноважена особа Фонду прийняла наказ № 813 щодо застосування наслідків нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього наказу, серед яких є і договір банківського вкладу позивача.

До наказу відповідачем надано протокол засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду № 408 від 29.05.2015, від 15.09.2015.

Як видно із тексту наданого протоколу, комісією під час проведення перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами клієнтами ОСОБА_6 після 16.01.2015 включно. Комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів (перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Протоколу), укладені між ОСОБА_6 та фізичними особами після 16.01.2015 включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами ОСОБА_6, надають кредиторам фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, у зв’язку із прийняттям НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року (далі – Закон № 4452-VI).

Законом № 4452-VI також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 2 Закону № 4452-VI вклад – кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник – фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно із частинами першою, другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Частинами першою – п’ятою статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За приписами частин першої – третьої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 44 Закону № 4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Враховуючи вищезазначене та те, що договір за № 012-13113-140215 від 14.02.2015 на відкриття та обслуговування поточного рахунку та договір банківського вкладу №004-13113-170215 від 17.02.2015 укладені до прийняття постанови про відкликання банківської ліцензії № 664 від 02.10.2015, колегія суддів вважає, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI і набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами врегульована розділом ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860).

Так, відповідно до пунктів 3 – 6 розділу ІІІ цього Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі – Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 – 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

З наведеного видно, що складання реєстру (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та подання такого реєстру виконавчій дирекції Фонду для його затвердження відноситься до обов’язків уповноваженої особи Фонду.

Одночасно, згідно зі статтею 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити збереження активів та документації банку.

При цьому, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Щодо доводів відповідача про те, що договір банківського вкладу є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищезазначене, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, проте воно не є абсолютним, уповноважена особа Фонду перед прийняттям рішення про нікчемність правочину повинна встановити обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину.

Проте, відповідачем не наведено обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 ЦК України, та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин та на доведення умислу осіб при укладенні договору банківського вкладу.

Крім того колегія суддів зазначає, що кошти на рахунок позивача надійшли шляхом перерахунку з рахунку іншої фізичної особи, що підтверджується належним чином оформленим документом банківської установи, що не суперечить статті 1062 ЦК України, якою передбачено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі № 813/714/16 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_1 Постанова у повному обсязі складена 18 червня 2018 року.