Ухвала суду № 74728047, 18.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 червня 2018 року справа №812/208/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя-доповідач Донецького апеляційного адміністративного суду Шишов О.О., розглянувши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 р. у справі № 812/208/17 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2017 № Ю-48-17 та від 13.02.2017 № Ю-48-17,-

В С Т А Н О В И В :

До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/208/17 з апеляційною Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017року.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

За приписами ч. 3 ст. 298 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до підпункту 13 п. 1 Розділу VII Перехідні Положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), судові рішення, ухвалені до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

З матеріалів справи встановлено, що апелянт оскаржує постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, прийняту у відкритому судовому засіданні із застосуванням ст. 160 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення апелянт отримав копію оскаржуваної постанови 16 червня 2017 року (арк. справи 99, т.3).

З апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції податковий орган звернувся 30.05.2018 року, що підтверджено копією конверту (арк. справи 195,т.3).

Тобто, апеляційна скарга подана з порушенням строку на апеляційне оскарження постанови, встановленого КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первинно з апеляційною скаргою апелянт звернувся вчасно 21.07.2017 року, проте ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв'язку із несплатою судового збору. 18 жовтня 2017 року апелянт вдруге звернувся з апеляційною скаргою але ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв'язку із несплатою судового збору.

На теперішній час апелянтом було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

З приводу вищезазначених підстав, на які посилається Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суддя-доповідач зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Суддя-доповідач вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16.

Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи, що апелянт, при подачі апеляційної скарги пропустив строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а причини вказані ним у клопотанні про поновлення строку визнано неповажними, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без руху та надає строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якій необхідно вказати інші причини пропуску строку, якщо такі є, керуючись при цьому нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 292, 298, 299, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 р. у справі № 812/208/17 - залишити без руху.

Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до Донецького апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити інші причини пропуску строку, якщо такі є.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О.Шишов