Рішення № 74727743, 04.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 р. Справа № 818/1426/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Конотопський хлібокомбінат" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

представники позивача - Тукман Є.Г., Боярчук В.В.,

представники відповідача - Савченко С.І., Морозов М.М.,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представники підтримали в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Конотопський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 .

За результатами перевірки складений акт від 04.12.2017 № 4000/18-28-14-01/00379614/94, 26.12.2017 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004921401, яким збільшено грошове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем - 125858 грн., визначені штрафні санкції - 62929 грн.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправним та просить скасувати, зазначаючи, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.188.1 ст.188, п.201.4 ст.201, п.192.1 ст.192, п.198.6 п.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, що полягало у заниженні податку на додану вартість є помилковим, не відповідає фактичним обставинам та не ґрунтується на вимогах законодавства. Зокрема висновок податкового органу ґрунтується на переконанні в тому, що повернення товариству хлібобулочних виробів від контрагентів внаслідок спливу терміну їх реалізації, на думку перевіряючих, є самостійною господарською операцією з купівлі-продажу виробничої сировини, якою є зачерствіла продукція, відповідно позивач не включав до об»єкту оподаткування обсягів реалізованої продукції, яка поверталася.

З таким висновком позивач не погоджується, вказує, що між ним і фізичними особами-підприємцями та між ним і ТОВ «Фора» укладені договори поставки хлібобулочних виробів, вартість яких є об»єктом оподаткування відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України. Відповідно до умов цих договорів покупець повертає постачальнику вилучені з продажу хлібобулочні вироби термін реалізації яких закінчився або закінчується за ціною, вказаною в товарно-транспортних накладних на отримання продукції. Повернення продукції оформлялось накладною на повернення, в якій зазначалось найменування хлібобулочної продукції в розрізі асортименту та ціни, які були вказані при відвантаженні продукції.

Також відповідач в акті перевірки зазначає, що продукція, яка поверталася від покупців має інші хіміко-фізичні характеристики ніж та, що їм відвантажувалась. Проте, це твердження ґрунтується лише на припущеннях податкового органу та спростовується даними Довідника з технології хлібопекарського виробництва, в якому вказано, що фізико-хімічні характеристики хліба після закінчення терміну реалізації не змінюються і хліб є придатним для вторинного користування. Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України підприємство останнього дня місяця складало зведену податкову накладну на весь обсяг постачання згідно товарно-транспортних накладних, за виключенням обсягу повернутої продукції. В дохід від реалізації підприємство також включало вартість реалізованих хлібобулочних виробів за мінусом повернутої продукції, а не всю вартість, як зазначено в акті перевірки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представники відповідача в судовому засіданні заперечення підтримали та пояснили, що перевіркою встановлено, що позивач зменшив базу оподаткування з податку на додану вартість за рахунок складення зведених податкових накладних без урахування всього обсягу постачання хлібобулочних виробів, а саме, не врахована повернута черства продукція від покупців, яка не може вважатися ідентичною продукцією до тієї продукції, яка постачалася у зв»язку з тим, що втратила свої початкові характеристики.

Водночас, повернення черствих хлібобулочних виробів - це самостійна операція з купівлі-продажу виробничої сировини, що використовується при виробництві хліба. Позивач продає одну продукцію - свіжий хліб (призначений для споживання кінцевим споживачем і є готовою продукцією), а набуває фактично іншу - черствий (використовується для виробництва та є сировиною). Відображається така операція в загальному порядку, як при придбанні матеріальних цінностей. На порушення п. 188.1 ст. 188, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України позивач безпідставно занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у результаті не включення до об'єкту оподаткування обсягів реалізованої продукції, яка після спливу термінів реалізації від постачальників поверталась на підприємство та оприбутковувалась, як черства продукція, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 104 508 гривень.

Також, перевіркою встановлено завищення задекларованих ПрАТ «Конотопський хлібокомбінат» показників у рядку 7 податкових декларацій «Коригування податкових обов'язань» за період з січня 2016 року по червень 2017 року на загальну суму 21 350 гривень по відносинах з ТОВ «Фора», оскільки товариство безпідставно зробило коригування податкових зобов'язань на повернуту продукцію, яка після спливу термінів реалізації поверталась від ТОВ «Фора» та оприбутковувалась як черства продукція. Фактично, відбувались самостійні операції з купівлі-продажу виробничої сировини, що використовується при виробництві хліба, які повинні були відображатись в загальному порядку, як при придбанні матеріальних цінностей. Крім того, Законом України «Про захист прав споживачів» та Правилами роздрібної торгівлі заборонено повертати хліб та хлібобулочні вироби, які під час постачання були належної якості, а вилучені з продажу вироби після закінчення терміну продажу повертаються в узгоджені терміни згідно з договором та є самостійною операцією купівлі-продажу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Конотопський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 .

За результатами перевірки складений акт від 04.12.2017 № 4000/18-28-14-01/00379614/94 (том 1 а.с. 78-113), 26.12.2017 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004921401, яким збільшено грошове зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем - 125858 грн., визначені штрафні санкції - 62929 грн. ( том 1 а.с.10).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок контролюючого органу про зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість ґрунтується на його позиції в тому, що повернення товариству хлібобулочних виробів від контрагентів внаслідок спливу терміну їх реалізації, на думку перевіряючих, є самостійною господарською операцією з купівлі-продажу виробничої сировини, якою є зачерствіла продукція, відповідно позивач не включив до об»єкту оподаткування обсягів реалізованої продукції, яка поверталася.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням з огляду на таке.

Пункт 188.1. ст.188 Податкового кодексу України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Судом встановлено, що відповідно до договорів поставки хлібобулочних виробів між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» та фізичними особами підприємцями ( том 1 а.с. 45-53, 114-125) приватне акціонерне товариство «Конотопський хлібокомбінат» поставляло хлібобулочні вироби. Відповідно до цих договорів та згідно з Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. за №185, розділу II Особливості продажу окремих груп товарів, покупці повертали постачальнику вилучені з продажу хлібобулочні вироби термін реалізації яких закінчився чи закінчується, за цінами, вказаними в товарно-транспортних накладних на отримання даної продукції.

Повернення продукції оформлялось накладною на повернення, в якій зазначалось найменування хлібобулочної продукції, яка повертається в розрізі асортименту та за ціна, що була вказана в товарно-транспортній накладній на відвантаження продукції. ( том 1 а.с. 54-56).

Судом встановлено, що товариство щоденно здійснювало відвантаження хлібобулочних виробів, вартість яких у відповідності до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України є об»єктом оподаткування та на загальну суму поставки за день виписувало податкову накладну та реєструвало її в ЄРПН. У випадку повернення покупцем частини не реалізованої хлібобулочної продукції, товариство у відповідності до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України складало розрахунок коригування до податкової накладної. В дохід від реалізації товару підприємство включало вартість реалізованої продукції за виключенням вартості повернутої продукції, а не всю вартість, як зазначає відповідач. Таким чином дії позивача узгоджуються із вимогами податкового законодавства.

Водночас позиція податкового органу про необхідність здійснення самостійної господарської операції по придбанню виробничої сировини, через те, що вироби, які повертаються по закінченню терміну їх реалізації, мають інші фізико-хімічні характеристики, на думку суду, не заслуговує на увагу та спростовується наступним.

Статтями 626, 629 ЦКУ передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією.

Відповідно до пп. 5.11, 5.12, 5.13 договору поставки №72 від 05.05.2015 ( том 1 а.с.45-53) у випадку спливу терміну реалізації або строку придатності товару, постачальник зобов'язується прийняти повернення товару від покупця з відповідним відшкодуванням 100% сплаченої вартості або зменшенням суми належних до сплати постачальником грошових коштів (зворотній викуп) з оформленням накладної на повернення. При цьому постачальник зобов'язаний здійснити коригування податкової накладної не пізніше 7 календарних днів з дати повернення.

Фактично товариство щоденно здійснювало відвантаження хлібобулочних виробів, вартість яких відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ, є об'єктом оподаткування. При цьому на загальну суму поставки за день виписувалась додаткова накладна, яка реєструвалася в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі повернення покупцем частини не реалізованої хлібобулочної продукції, товариство відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ складало розрахунок коригування до податкової накладної, а покупець реєстрував даний розрахунок в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому розрахунках коригування до податкових накладних до 2017 року було вказано «зміна кількості», а з 2017 року причиною коригування записано «повернення продукції».

Суд вважає, що така відмінність в причинах коригування є суто формальною, оскільки не впливає на зміст та правильність відображення господарських операцій вцілому, підтвердженими належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податковог обліку.

Господарська операція з повернення продукції за цінами, вказаними в товарно-транспортних накладних на отримання даної продукції ґрунтується на умовах договорів, укладених між сторонами, спрямована на виконання цих договірних умов. Відповідні умови укладених правочинів ніким не оспорені, їх недійсність ні законом, ані в судовому порядку не встановлена.

При цьому, твердження податкового органу про зміну характеристик продукції, внаслідок чого позивач отримував інший товар, ґрунтується лише на припущеннях та спростовується даними Довідника з технології хлібопекарського виробництва, в якому вказано, що фізико-хімічні характеристики хліба після закінчення терміну реалізації не змінюються і хліб є придатним для вторинного користування.

Посилання відповідача на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року №172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких хліб і хлібобулочні вироби, які належать до продовольчих товарів, не підлягають поверненню взагалі, суд також вважає помилковим, оскільки споживач в розумінні Закону це - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а сам Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Тобто норми, на які посилається відповідача не регулюють господарські відносини між суб»єктами господарювання.

Також в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про включення позивачем в дохід від реалізації вартості реалізованих хлібопекарських виробів і тих, які згодом поверталися, що спростовується даними головної книги товариства та звіту про фінансові результати ( том 1 а.с. 57, 58-65, а.с.127-218). При складанні зведеної податкової накладної позивачем здійснювалась грошова компенсація вартості повернутої продукції за видатковими касовими ордерами. Зокрема, за видатковим касовим ордером №122 від 31.01.17 відбулась грошова компенсація вартості повернутої продукції фізичній особі-підприємцю Нечит Т.М. на суму 269,78 грн., що підтверджено відповідними накладними за січень 2017 року ( том 1 а.с.66,67-69).

Таким чином, на переконання суду, висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов»язань з податку на додану вартість шляхом не включення до об»єкту оподаткування обсягів реалізованої продукції, яка поверталася в ході судового розгляду не підтвердився, відтак прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2832,00 грн. при зверненні до суду з даним позовом за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень ( том 1 а.с. 3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Конотопський хлібокомбінат" ( код ЄДРПОУ 00379614, вул.Генерала Тхора, 104, м.Конотоп, Сумська область, 41602) до Головного управління ДФС у Сумській області ( код ЄДРПОУ 39456414, вул.Іллінська, 13, м.Суми, 40009) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 26.12.2017 року №0004921401 про збільшення Приватному акціонерному товариству "Конотопський хлібокомбінат" грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 188787 ( сто вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного акціонерного товариства "Конотопський хлібокомбінат" 2832,00 грн. в рахунок вішкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Повне рішення складене 11 червня 2018 року.